Люди і динозаври
Категорії / Динозаври / Люди і динозаври / Коротка історія морського монстра з Нової Зеландії

Коротка історія морського монстра з Нової Зеландії

Автор:
Джерело: creation.com

18 грудня 1999 року Бев Елліотт* вдалося зробити декілька знімків мертвої гігантської акули на скелястих берегах затоки Мадстоун, Кайкоура, Нова Зеландія. 

Оскільки в цьому році в журналі Journal of Creation1 ми задокументували ще одну гігантську акулу, вимиту на береги Кайкоури (туша Кайкоури-1), то вирішили, що немає потреби звертатися до цієї нової знахідки. Однак, переглядаючи зображення цієї туші під час підготовки до статті про псевдоплезіозавра, знайденого у Новій Шотландії, на ст. 109-1182 було виявлено кілька важливих додаткових доказів для ідентифікації туш гігантських акул.

Наша першочергова мета у 1999-2000 роках полягала в тому, щоб зробити фотографії туші на різних стадіях розкладання, ілюструючи, як ці великі акули стають схожими на монстрів. Туша з затоки Мадстоун була на початковій стадії майже ціла, крім переднього спинного плавця, який вже був відділений (мал. 1).

Малюнок 1. Туша, знайдена на узбережжі Мадстоун 18 грудня 1999 року

Малюнок 2. Та сама туша через 12 днів 30 грудня 1999 року

Це не дивно, оскільки плавці гігантської акули є цінним кулінарним делікатесом. 

«І в даний час, і в давнину рибалки по всьому світі полювали на їхні плавці… Один цілий плавець коштує більше ніж 6000 доларів».3

Перші фотографії мертвої гігантської акули були зроблені, коли її помітили на березі затоки Мадстоун, а потім знову 30 грудня 1999 року. За ці 12 днів туша була повернута на 180 градусів течією, проте серйозних морфологічних змін не відбулося (мал. 2). Місце знахідки знову відвідали через 7 днів (19-й день), але спостерігалося лише незначне погіршення якості і помітне лущення шкіри. Наступний візит відбувся 24 січня 2000 року (37-й день), туша зазнала дивовижної метаморфози (мал. 4), а води течії затиснули її під колодою.

На жаль, це означало, що багато детальних змін протягом цього періоду розкладання не могли бути задокументовані. Для порівняння, на перетворення туші Кайкоура-1 з напівзогнилого «безладу» в подобу плезіозавра пішло значно більше часу (близько 6 тижнів).

Малюнок 3. Вигляд після 37 днів, велика хрящова «кістка»Малюнок 4. Крупний план хвостових хребців через 37 днівНа 37 день не залишилось нічого як від голови акули, так від подібного на плезіозавра черепа. На цій стадії було також багато шкіри, яка вкривала тіло, але туша залишилася майже без нічого (на ній був тільки один плавник). Важливо зазначити, що основна причина, через яку шкіра не полущилась, як на туші Зуйо-Мару (ZMC), яку знайшли на берегах Нової Зеландії в 1977 році, в тому, що ця туша провела велику частину часу не в воді, в результаті чого шкіра просто висохла.

Рештки великої хрящової кістки, яка частково була вкрита шкірою, показали, що це була частина грудного плавця. Чи була це «кістка», яку відчув Міхічіко Яно, коли наступив на плавець туші Зуйо-Мару?4, 5 

На спинній частині спостерігалося помітне лущення шкіри, але найбільш важлива особливість полягала у структурі шийного і хвостового хребців (мал. 3 і 4). Вони мали блочно-циліндричну форму, без хребцевих процесів, характерних для усіх туш гігантських акул, яких ми описали до цього часу, включаючи тушу Зуйо-Мару.

Висновок

Надані тут докази показують, наскільки по-різному може виглядати гігантська акула в порівнянні з оригінальною істотою, що ще раз доводить, як туша гігантської акули може перетворитися в «псевдоплезіозавра» і безголового морського монстра всього за п’ять тижнів.

Більше того, швидке розкладання підсилює проблему з уніформістським припущенням про те, що повні скам’янілості можуть утворюватись за рахунок повільнх і поступових процесів, під час яких туша повільно заноситься осадовими породами. Натомість для повного збереження необхідне швидке занесення, наприклад, в результаті Всесвітнього потопу.

 

Бев Елліотт* — учасниця «SeaCare», яка патрулює 26-кілометрову ділянку пляжу на півострові Кайкоура, Нова Зеландія. З 1988 року вона є прихильницею International Creation Ministries (колишня назва Creation Science Foundation). Інтереси Бев включають спостереження за птахами та фотографію, і до недавнього часу вона була затятим прихильником ідентифікації туші Зуйо-Мару як плезіозавра.

Вас також може зацікавити:

Посилання:

  1. Jerlström, P. and Elliott, B., Letting rotting sharks lie: further evidence for shark identity of Zuiyo maru carcass, Journal of Creation 13(2):83–87, 1999.

  2. Jerlström, P. and de Roos, H., Parkie, a new ‘pseudoplesiosaur’ washed up on the Nova Scotia coast, Journal of Creation 19(2):109–118, 2005.

  3. Hoelzel, A.R., DNA identification of basking shark Cetorhinus maximus products in trade: Report submitted by the United Kingdom in support of proposal 11.49 to add Cetorhinus maximus to Appendix II of CITES.

  4. Obata, I. and Tomoda, Y., Comparison of the unidentified animal with fossil animals, p. 49, in: Collected papers on the carcass of an unidentified animal trawled off New Zealand by the Zuiyo-maru, Sasaki, T. (Ed.), La Soci?t? Franco-Japonaise d’Oc?anographie, Tokyo, pp. 45–83, 1978.

  5. Figure 2d, in: Jerlstr?m, P.G., Live plesiosaurs: weighing the evidence, Journal of Creation 12(3):339–346, 1998.