Дракони знову і знову з'являються в записах різних культур по всьому світу, а також у їхньому мистецтві та кераміці.

У книзі Йова Бог описує бегемота та вогнедишного левіафана (Йов 40:15-24; 41:1-34). Ці істоти не схожі на жодну існуючу сьогодні тварину. Чи можливо, що ці дракони відносяться до динозаврів та інших рептилій, що мешкають у повітрі та морі?

Дракони знову і знову з'являються у записах культур з усього світу, а також у витворах мистецтва цих народів та керамічних виробах. Така подібність натякає на те, що багато оповідань можуть бути засновані на реальних зустрічах із цими істотами – динозаврами та іншими рептиліями, яких Бог створив на п'ятий та шостий день (Буття 1:20-25) та які пережили Потоп на борту ковчега Ноя (Буття 6:19).

Драконів може не бути сьогодні з тих самих причин, з яких вимерли інші тварини – зміни у навколишньому середовищі, проблеми із джерелами їжі, діяльність людини (наприклад, полювання). Якщо ви пам’ятаєте, більшість легенд закінчується смертю дракона. Але пам'ять про них продовжує жити.

Австралія

На крайній півночі австралійського штату Квінсленд аборигени з племені Куку Яланджі описали та намалювали морське та озерне чудовисько, напрочуд схоже на плезіозавра.

Вавилон

Вавилон – це серце ранньої цивілізації після Потопу. Знаменитий вхід під назвою «Брама Іштар» побудував Навуходоносор II (могутній правитель під час вавилонського вигнання ізраїльтян). На цих воротах зображено рептильну істоту з чотирма ногами, що стоїть вертикально на стегнах, як динозавр.

Китай

Китайські дракони, добре відомі у всьому світі, навіть з'являються у дванадцятирічному календарному циклі Китаю. Одинадцять із цих тварин поширені сьогодні (собака, щур, мавпа тощо), то чому ж вважати, що дванадцята (дракон) була міфологічною?

У «Мандрівах Марко Поло» описані деякі з цих довгих «змій», у яких були короткі ноги та пазурі. Марко Поло стверджував, що китайці використовували спеціальні методи, щоби вбити цих драконів. Деякі частини тіла драконів використовувалися в лікувальних цілях, інші вживалися в їжу як делікатес.

Єгипет

Геродот, давньогрецький письменник, пише у своїй «Історії»:

«Є місце в Аравії [сучасний Єгипет], розташоване неподалік міста Буто, куди я вирушив, почувши про якихось крилатих зміїв; і коли я прибув туди, я побачив кістки та хребти змій у такій кількості, що неможливо описати. Форма змії нагадує форму водяної змії, але вона має крила без пір'я, і вони настільки схожі на крила кажана, наскільки це можливо».

Англія

Єпископ Белл, який помер у 1496 році, похований у фундаменті знаменитого Карлайлського собору. На хитромудрих латунних гравюрах навколо могили зображені кілька тварин, деякі з яких схожі на динозаврів, наприклад, зауропод із довгою шиєю і рогатий цератопсид.

Північна Африка

Римський історик Касій Діо розповідав, як одного разу римська армія вбила дракона. Оригінальний фрагмент з 11-ї книги його «Римської історії», нині втраченої, був повторений Іваном Дамаскином (~676-749 рр. н.е.) у його книзі «Про драконів і примар».

«Одного разу, коли Регул, римський консул, бився проти Карфагена, дракон раптово підкрався та оселився за стіною римської армії. Римляни вбили його за наказом Регула, зняли з нього шкуру і відправили в римський сенат. Коли шкуру дракона, як каже Діо, виміряли за наказом сенату, виявилося, що вона, як не дивно, сто двадцять футів завдовжки, а товщина відповідала довжині».

Швеція

В англосаксонській епічній поемі «Беовульф» описуються три зустрічі Беовульфа, короля гетів (Гетеборг, Швеція, сьогодні), з трьома істотами. Остання, зустріч із якою відбулась у Швеції, – це вогняний літаючий змій, що живе під землею і виходить назовні лише у певний час. Поранення, отримані у цій битві, призводять до смерті Беовульфа.

Перу

Перу відоме тим, що в їх кераміці та інших артефактах зустрічаються істоти, схожі на драконів та динозаврів. Наприклад, у Музеї нації на шматку кераміки, що відноситься до культури Моче (400-1100 рр. н.е.), зображений динозавр, схожий на дракона.

Юта

Декілька петрогліфів (гравюр на камені) нагадують повітряних або наземних драконів. Піктограма в Сан-Рафаель-Суелл зображує щось схоже на птеранодона або птеродактиля (див. пункт «Не дракон Блек-Уош» у статті Середньовічні художники бачили вимерлих рептилій: нові докази). Один із них у Національному монументі Нечерал Бріджес схожий на зауропода.