Палеонтологія
Креацентр > Статті > Палеонтологія > Чудовиська на надгробку єпископа Белла

Чудовиська на надгробку єпископа Белла

BishopBellTomb

Звичайний відвідувач, глянувши на цю велику пам'ятну дошку, не побачив би нічого чудового (див. малюнок 1 і 31 [у зв'язку з обмеженнями авторських прав, малюнок 3 можна побачити тільки в статті, опублікованій у журналі Creation]).

Малюнок 1. На могилі єпископа Белла видні явні потертості і зношеності, пов'язані зі століттями ходіння по ній. Скелети динозаврів були правильно реконструйовані палеонтологами тільки в останні 100 років. Раніше вчені класифікували цих тварин невірно і тому з'єднали кістки неправильно, відтак, створюючи абсолютно невірне враження про них. Надзвичайно малоймовірно, щоб художник з 15 століття точно зобразив тварину, яку він ніколи не бачив. Швидше, тут зображені всі тварини, яких бачили. Зрозумілим є одне: єдина причина, чому сучасні дослідники не розпізнали у них динозаврів, полягає в їхній небіблійні думці про існування людей і динозаврів у різний час. 

Але, розглянувши ближче, можна побачити гравіювання тварини, в якій будь-яка сучасна дитина відразу ж упізнала б динозавра! З дозволу хранителя собору2 доріжку прибрали для того, щоб я зміг зробити фотографії.

У зв'язку з тим, що мідний надгробок сильно зносився, мені не дозволили взяти відтиск з гравіювання,3 але священик люб'язно надав мені копіі.4

Річард Белл народився у 1410 році і з 16 років присвятив своє життя чернецтву в Даремі. Він залишався ченцем протягом 50 років і за цей час отримав ступінь в Оксфордському Університеті. Потім він був призначений настоятелем Дарема (1464-1478), а після чого висунутий на пост єпископа в соборі Карлайла в 1478 році.

Будучи монахом, він не міг скласти заповіт, але історики вважають, що він помер у 1496 році– отже, цей вік і приписується гробніці.5 На надгробку можна побачити єпископа Річарда Белла (довжиною 1,44 м) під склепінням, виконаним у готичному стилі (довжиною 2,9 м), одягненого в ризи, зі своєю митрою (головний убір єпископа) і посохом (жезл з гаком).

Але саме вузька мідна кромка (2,9 м довжиною) є предметом особливого інтересу. Внаслідок того, що пройшло багато часу (і безліч ніг ступало на неї!), частини кромки, включаючи повністю нижню частину, вже давно стерлися. Однак між латинськими написами можна розгледіти зображення різних тварин. Більшість із них – звичайні тварини: риба, вугор, собака, свиня, птах, горностай, але деякі істоти гравіювання досить незвичайні.

На одному гравіруванні ці істоти дивно схожі на деяких динозаврів. Але як це можливо, якщо надгробок єпископа було зроблено більш ніж за 300 років до того, як викопні кістки цих тварин систематично викопувалися, описувалися і були названі?

Динозаври 15 століття?

До того як у 1841 році6 Річард Оуен придумав назву «динозавр» (що означає «страшна ящірка»), лише деякі присвячені вчені знали про їхнє існування. Найперші згадки містяться в книзі Роберта Плота (опублікованій у 1676 році), який ще до цього виявив надзвичайно великі кістки.7

Але люди не могли зрозуміти, кістки яких тварин це були, і дехто навіть висував ідеї про те, що це кістки гігантських людей.8 На сьогодні вчені описали сотні «видів» динозаврів і занесли в каталог ряд окремих таксономічних груп.

Відповідно до біблійного опису створення і історії землі, ці великі групи походять від первинних «створених родів» на шостий день тижня створення (Буття 1) – в той же день, у який Бог створив людину. Пізніше Ной узяв по парі з кожного створеного роду наземних, дихаючих повітрям, тварин на борт ковчега, що включало в себе представників з кожного створеного роду динозаврів (див. Буття 7:2,8-9, 14-16).9 Всі люди і наземні тварини, які залишилися за межами ковчега, загинули під час глобального потопу (Буття 7:19-23).

BellsBehemoths

Малюнок 4. На цьому дивному гравіруванні з надгробка єпископа Белла зображені, по всій видимості, динозаври. На фотографії видна гравюра тварини, у якій кожен школяр впізнає добре відомих динозаврів зауроподів– з довгими шиями і хвостами. По всій видимості, це битва шиями (що властиво поведінці жирафів) або шлюбні танці, також відомі в царстві тварин.

У наступні роки потомстватварин, які пережили потоп, поширилися по всій землі – саме так, як запланував Бог (Буття 8: 15-17).

Хоча сьогодні здається, що динозаври вимерли,10 то ж було б не дивно дізнатися про те, що деякі види вижили до сучасних днів.11 Якщо це так, то люди бачили б їх на протязі століть після потопу і залишили б записи, які підтверджують їхнє існування , в літературних творах і мистецтві.

Насправді, деякі автори Старого Заповіту згадують драконів,12 а в книзі Йова (розділи 40 і 41) описуються дві вражаючих істоти: бегемот (слово behemoth співзвучно з російськомовною назвою однойменної тварини, утім це ні що інше, як збіг – прим. пер.) і левіафан, які навряд чи існують сьогодні, але, схоже, що мова тут іде про динозаврів. Більш того, всі світові культури просто рясніють історіями про величезних і/або жахливих рептилій (часто званих драконами).13

Сьогодні, коли переважає еволюційна віра в те, що динозаври вимерли у так званий Крейдяний період (імовірно, 65 млн. років тому), більшість людей не звертає уваги на ці свідоцтва, вважаючи їх простими легендами і міфами, нехтуючи чітким біблійним вченням. Але для неупередженої людини зображені на надгробку єпископа Белла тварини вказують на те, що, по крайній мірі, деякі з цих тварин були живі і здорові в період Середньовіччя.

Незважаючи на те, що деякі деталі, на жаль, стерлися, на малюнку 4 можна побачити двох динозаврів, якіборються (або обнімаються!). Динозавр, зображений праворуч, дуже схожий на недавню реконструкцію зауропода, такого як апатозавр. Шия цього динозавра розташована горизонтально, а не піднята вгору, як представляли до недавнього часу палеонтологи (люди, які вивчають скам'янілості).14

Eryops

Малюнок 5. Зображення якогось незвичайного виду тварини, яку не так легко визначити, але все ж вона схожа на земноводну тваринуЕріопс.

Також його хвіст знаходиться в підвішеному стані, а не лежить на землі, як він зображений на всіх реконструкціях, за винятком недавніх.15 У тварини зліва на кінці хвоста є відростки, які будь-кому, хто цікавиться динозаврами, нагадають шипи хвоста Стегозавра або, може, кістяний, потовщений хвіст деяких анкілозаврових, таких як сколозавр. Можливо, що такі відростки були у обох цих тварин; вигин на кінці хвоста тварини справа – це, можливо, залишки, що не стерлися з часом.

Цей швидкий погляд на світ зоології 15 ст. містить у собі ще одне зерно правди. Сьогодні можна спостерігати, що самці деяких тварин з довгою шиєю міряються силою для того, щоб встановити своє панування і, отже, доступ до спаровування з самками. Ця гравюра двох динозаврів, що борються, безумовно, нагадує битву на шиях жирафів.

Інше гравірування на надгробку єпископа Белла (мал. 5), по всій видимості, не схоже ні на одну з існуючих сьогодні тварин. На жаль, воно сильно зношене, але ми все одно можемо розглянути голову і пащу, які за розміром дуже нагадують крокодилячі. Однак лапи не схожі на лапи крокодила і, швидше за все, зображена істота – це вимерла рептилія.

Звичайно, не кожен повірить у те, що на гравіюванній справді зображені динозаври. Багато людей настільки «еволюціонували»,16 що змушені пояснювати видиме, як анахронізм.

Наприклад, хранитель Карлайлського собору написав наступний лист Девіду Джоллі (США): «Основний мотив зображень – це різні види рослинності, птахів, собак, риб, летюча миша, вугор і кілька міфічних чудовиськ. Я не думаю, що слово «динозавр» доречне в цьому контексті. Декорація є типовою для даного періоду, нічим не видатноючи примітною (виділення додано)».

Однак для людини, яка вірить у те, що говориться в Біблії, а саме, що людина жила разом з динозаврами, існування прикрас з їхнім зображенням не представляє жодної проблеми. Без сумнівів, багато хто хоче, щоб ми вірили в те, що майстер епохи Відродження зображував тварин, які чисто випадково були схожі на динозаврів.

Якщо це гравірування не є підробкою17 (що було б вкрай малоймовірно, у світлі її розташування!), то воно являє додаткові свідоцтва того, що стандартна еволюційна догма про динозаврів і їхнє можливе вимирання 65 мільйонів років тому абсолютно хибна.

 

 

Автор: Філіп Белл

Дата публікації: вересень 2003

Джерело: Creation

 

 

Переклад: В. Тіга

Редактура: А. Недоступ

 

 

Посилання та примітки

  1. Engraving / rubbingofthewholebrass; Lack, W., Stuchfield, H.M. andWhittemore, P., TheMonumentalBrassesofCumberlandandWestmorland, London, MonumentalBrassSociety, p. 21, 1998. Повернутися до тексту.
  2. CanonDavid W.V. Weston, CanonWarden&CanonLibrarian. Letterdated 5 June 2002. Повернутися до тексту.
  3. Насправді, за кілька років до цього шматочки дошки були вилучені фахівцями і переустановлені, оскільки вони почали відділятися від нижче розташованої кам'яної кладки. Повернутися до тексту.
  4. Подяка хранителю собору за допомогу. Насправді він не згоден з тим, що зображені істоти – динозаври, як пояснюється далі в цій статті. Однак він зустрівся зі мною і представив документи щодо пам'ятної дошки і самого єпископа Белла. Повернутися до тексту.

Написати коментар