Вже давно існує думка, що так-як досі не було знайдено скам’янілостей людей та динозаврів разом, то значить вони не могли жити в один час. Баді Хоудж не погоджується з цим помилковим твердженням. 

Біблійні креаціоністи вважають, що люди і динозаври жили в один час, тому що Бог, досконалий Очевидець історії, сказав, що Він створив людину і земних тварин на 6-й день (Буття 1:24-31). 

Динозаври – це наземні тварини, тому за логікою вони були створені на 6-й день. На відміну від цього, ті, хто не вірять в буквальне тлумачення Буття — наприклад, багато невіруючих і християн, які пішли на компроміс — вважають, що шари порід і скам'янілості існують вже мільйони років, і що люди і динозаври не жили в один час. 

Прихильники теорії «старої Землі» часто стверджують, що якби люди й динозаври жили в один і той же час, то їх скам'янілості повинні бути знайдені в одних і тих же шарах. Оскільки ніхто не знайшов конкретні докази людських решток в шарах, в яких знаходять залишки динозаврів (крейдяний, юрський, тріасовий періоди), то скептики говорять, що людей і динозаврів роділяють мільйони років, а прихильники теорії «старої Землі» задають дуже добре запитання: «Чому ми не знаходимо скам'янілості людини разом зі скам'янілостями динозаврів, якщо вони жили в один і той же час?» 

Ми знаходимо рештки людей в шарах, які більшість креаціоністів вважають післяпотопними. Більшість з них, ймовірно, були поховані після Потопу і після розсіювання з Вавилона. Тому дійсно, рештки людини і динозавра разом ще належить знайти, але чи означає це, що праві ті, хто вірить в теорію «довгих епох»?

Що ми знаходимо в літописі скам'янілостей

Перше, що необхідно розглянути — це те, що ми насправді знаходимо в літописі скам'янілостей.

• 95% всіх скам'янілостей — це дрібні морські організми, як-от корали та молюски.
• 95% з решти 5% — це водорості і рослини.
• 95% від решти 0,25% — безхребетні, у тому числі комахи.
• Решта 0,0125% — хребетні, в основному риби (95% земних хребетних складаються з менш ніж однієї кістки, і 95% скам'янілостей ссавців — з Льодовикового періоду після Потопу).¹

Кількість скам'янілостей динозаврів насправді відносно невелика, якщо порівняти з іншими типами живих істот. Оскільки Потоп був морською катастрофою, то варто очікувати, що морські скам'янілості будуть домінувати серед усіх інших. Так воно і є.

Залишків хребетних не так багато, порівняно з іншими життєвими формами. Тому таке процентне співвідношення має сенс, і воно допомагає зрозуміти, чому хребетні, в тому числі динозаври, настільки рідкісні і переважно поступаються морським організмам в літописі скам'янілостей. Тим не менш, це не пояснює, чому в потопних осадових породах немає скам'янілостей людей.

Чи були допотопні люди знищені повністю?

У Буття 6:7 і 7:23 Бог сказав, що «знищить» людину з поверхні землі за допомогою Потопу. Дехто припустив, що ця фраза означає «повністю знищити всі сліди людини».  Однак це не зовсім точно. Після тривалого вивчення Д. Фаутс і К. Уайз ясно показали, що єврейське слово hxm (mahâ), яке перекладається як «винищити» або «згладити», може мати на увазі наявність доказів після знищення.

Вони кажуть: 

«Хоча слово mahâ правильно перекладається, як «згладити», «стерти» або навіть «винищити», його не слід розуміти, що воно означає повне зникнення будь-чого, без слідів чи доказів. У кожному біблійному використанні слова mahâ, де можна простежити долю знищеного, подальше існування будь-чого припиняється, але докази попереднього існування і навіть самої події винищення дійсно можуть залишитися. Навіть богословській аналіз «стирання» гріха передбачає, що докази, як правило, залишаються (наприклад, наслідки, шрами, гріховна природа і т.д.)».²

Не виключено, що людські скам'янілості з допотопних часів все-таки існують — просто їх ще не знайшли.

Отже, чи повинні ми знаходити скам'янілості людини в шарах, які містять скам'янілості динозаврів? Щоб відповісти на це питання, ми повинні розуміти, що ми насправді знаходимо, і наскільки ймовірним є те, що рештки людей закам’яніли, що незвичайного є в їх розподілі і скільки було осадових порід під час Потопу.

Чи фосилізуються тіла людей так само, як рештки інших істот?

Скам’яніння/фосилізація — рідкісне явище, особливо, коли це стосується людей, так як люди дуже мобільні. Оскільки води Потопу покривали землю поступово протягом декількох тижнів, то багато людей, можливо, намагалися врятуватися в човнах чи хапалися за різні уламки, щоб втриматись на плаву. Дехто, можливо, залазив на високі місця. Хоча люди не могли вижити там довго і в кінцевому підсумку загинули, вони могли не закам'яніти. 

У більшості випадків трупи розкладаються або з'їдаються. Вони просто зникають, і нічого не залишається. Цунамі в Південно-Східній Азії в 2004 році стало шокуючим нагадуванням про швидкість, з якою вода й інші сили можуть знищити всі людські тіла, навіть коли ми знаємо, де їх шукати. За даними Управління ООН з подолання наслідків цунамі, майже 43 тис. жертв цунамі так і не були знайдені.³

Хоча це й рідкість, фосилізація людського тіла все ж можлива. Насправді, в післяпотопних шарах ми знаходимо скам'янілості людей, як-от неандертальці. Так чому ми не знаходимо людей в допотопних породах? Одне з припущень полягає в тому, що населення Землі було відносно невеликим. Давайте подивимося, як це можна довести.

Невже до Потопу людей було так мало?

Підрахунок кількості населення до Потопу базується на дуже обмеженій інформації, оскільки 1-й розділ Буття не дає даних про розміри сімей чи про темпи росту кількості населення. Ми знаємо, що Ной був в десятому поколінні людей і жив близько 1650 року після створення світу. Буття також вказує, що в роду Ноя діти народжувалися, коли батькам було від 65 і до 500 років (коли у Ноя народилися троє синів). Скільки поколінь було в інших родах? Ми не знаємо. Ми знаємо, що кожен з тих, хто жив у роді від Адама до Ноя, жив в межах 900 років, але ми не можемо бути впевнені, що всі люди жили так довго. Скільки всього дітей народилося? Знову ж таки, ми не знаємо. Які були показники смертності? Ми теж не знаємо.

Незважаючи на відсутність інформації, оцінки варіювалися від декількох сотень тисяч до 17 млрд душ.⁴ Ця інформація базується на різних темпах росту населення і кількості поколінь. Згадаймо, що Ной був в десятому поколінні від Адама, тому така оцінка може бути зависока.

Здається сумнівним те, що до Потопу було багато сотень мільйонів людей. Якщо світ дійсно був таким розбещеним, що Бог повинен був судити його за допомогою Потопу, то люди, ймовірно, були проти і Божої заповіді плодитися й наповнювати землю. Крім того, Біблія говорить, що насильство наповнило Землю, тому рівень смертності міг бути дуже високим.

У світлі цього, кількість населення в допотопному світі могла бути всього лише в межах декількох сотень тисяч. Навіть якщо зробити неймовірне припущення, що на момент Потопу на Землі жило 200 млн людей, то це буде всього лише одна людська скам'янілість на три кубічних кілометри осадових порід! 

Чи існували райони з високою щільністю населення, які досі не були виявлені?

Сьогодні люди вважають за краще жити разом — в селищах, селах і містах. Так само нерівномірно люди розселялись і до Потопу. Про перше місто сказано в Буття 4:17 задовго до Потопу. Ми знаємо, що більша частина населення сьогодні живе в межах 150 кілометрів від берегової лінії. В одній доповіді сказано: 

«Уже майже дві третини людства — близько 3,6 млрд осіб — тісняться вздовж берегової лінії або живуть в межах 150 кілометрів від неї».⁵

Це переконливий доказ того, що допотопні цивілізації були нерівномірно розподілені по землі. Якщо люди не проживали рівномірно, то райони проживання людини, можливо, були поховані в місцях, які ще не виявлені.

Не тільки фосилізація є рідкісним явищем, але самі скам'янілості також важко знайти. Просто уявіть, скільки осадових порід було відкладено після Потопу в порівнянні з територіями, які зараз є доступними для досліджень.

У свої роботі Джон Вудморапп показує, що після Потопу залишилося близько 700 млн кубічних кілометрів осадових порід.⁶ Джон Морріс вважає, що після Потопу залишилося близько 1,4 млрд кубічних кілометрів осадових порід.⁷ Останнє число може бути завищене, так як загальний об’єм води на Землі, згідно з даними Геологічної служби США, оцінюється приблизно в 1,3 млрд кубічних кілометрів.⁸ Але навіть в цьому випадку залишається багато породи, яку необхідно перекопати. Наявність такого величезного об’єму осадових товщ для вивчення — основна причина, чому ми ще не знайшли скам'янілості людини.

Тому невелика кількість людей і величезна кількість порід — два основних фактори, які пояснюють, чому ми досі не знайшли скам'янілості людини в допотопних породах. Також просто може бути, що ми не знайшли ті шари, де люди жили і були поховані.

Подумайте: ви захотіли б жити поруч з динозаврами?

Часто вважається, що якщо кістки людей не знаходять з кістками динозаврів, то вони не могли жити в один і той же час. Насправді, напевно ми знаємо тільки те, що вони не були поховані разом. Для тварин дуже легко жити в один і той же час, але ніколи навіть не перетинатися. Ви коли-небудь бачили тигра або панду в природних умовах? Той факт, що рештки тварин не знаходять в одному місці, не означає, що вони не живуть в одному і тому ж світі в один і той же час.

Хорошим прикладом є латимерія. Скам'янілості латимерії знаходять в морських шарах нижче динозаврів і в інших морських шарах, які датуються приблизно тим же віком, що й динозаври.⁹ Раніше вважалося, що латимерії вимерли близько 70 мільйонів років тому, тому що їх скам'янілості не зустрічалися ні в яких відкладеннях вище. Однак в 1938 році в Індійському океані знайшли живу популяцію.¹⁰ Схоже, що латимерії були поховані з іншими морськими істотами під час Потопу, як цього і слід було очікувати. 

Приклад з латимерією показує, що тварини не обов'язково можуть бути поховані в тому ж місці, що і інші тварини з іншого навколишнього середовища. Ми також не знаходимо людські кістки похованими з кістками латимерії, але ми живемо разом сьогодні, і в деяких частинах світу люди із задоволенням ласують ними на вечерю.

Латимерія — це не єдиний приклад. Ми знаходимо багато подібних ситуацій навіть з істотами, які не жили в морі. Одним з відомих прикладів є хвойне дерево воллемія, скам’янілості якого містяться у відкладеннях юрського періоду, яким нібито 150 млн років.¹¹ Однак ці дерева ростуть і сьогодні. Ще одна цікава скам'янілість, живі представники якої існують і сьогодні — дерево гінкго, яке нібито росло 240 млн років тому, тобто раніше динозаврів.¹² Однак гінкго не знаходять в одних шарах з динозаврами чи післяпотопними людьми, хоча ці дерева існують і сьогодні. Список «живих скам'янілостей» можна продовжувати. Той факт, що тварини і рослини не поховані разом, не означає, що вони не існували разом.

Насправді, знаючи природу людини, ми можемо припустити, що наші пращури, ймовірно, вважали за краще не жити поруч з динозаврами. Відтак питання полягає в тому, що ж сталося з середовищем, в якому жили люди?

Який висновок можна зробити?

Якщо кістки людини і динозавра коли-небудь будуть знайдені в одних і тих же шарах, це буде дуже цікава знахідка, як для креаціоністів, так і для еволюціоністів. Ті, хто дотримується біблійного погляду на історію, не здивуються, але розглянуть кілька логічних ймовірностей, таких як вторгнення людини на територію динозаврів чисто зі спортивного інтересу чи в пошуках їжі. Це також може свідчити, що люди і динозаври були змиті водою і разом потонули.

З іншого боку, еволюціоністи, які вважають, що геологічні шари відображать мільйони років часу, матимуть реальну проблему. Згідно з вченням про стару Землю, людина не може бути того ж віку, що і динозаври. Проте ми можемо бути впевнені, що ця знахідка не спростує їх початкові припущення — вони просто спробують розвинути гіпотезу, яка відповідає їх упередженій точці зору на історію нашої планети. Наприклад, спробують довести можливість того, що скам'янілості перемістилися.

Тому, в кінцевому підсумку, суперечки стосуються не самого доказу — того, де ми знаходимо скам'янілості людини і динозаврів. Ніхто не був там і не бачив на власні очі,  як люди і динозаври жили разом. Ми змушені реконструювати цю історію на підставі припущень про час і історію, а також на обмежених доказах з викопних решток, які ми знаходимо в осадових породах.

Як біблійні креаціоністи ми не вимагаємо, щоб скам'янілості людини і динозавра знаходилися в одних і тих же шарах. Чи будуть вони знайдені там, чи ні, це не впливає на біблійний погляд на історію.

Основні дебати насправді розгортаються навколо того, що є найбільш авторитетним джерелом інформації про історію. Починаємо ми з Біблії, яка, за словами Бога, щира в кожній деталі, в тому числі в описі історії, чи ми дотримуємося мінливих теорій недосконалої людини? Бог закликає християн ходити вірою і каже, що «без віри догодити Богові неможливо» (Євреям 11:6). Але це не сліпа віра. Бог наповнив світ явними доказами, які підтверджують істиність Його Слова і конкретність християнської віри. Самі скам'янілості — це неймовірне свідчення про істину Слова Божого і Його обіцянку винищити всіх земних тварин і людей у всесвітній катастрофі.