Палеонтологія
Креацентр > Статті > Палеонтологія > Чому не знайдені скам'янілості людини і динозаврів разом

Чому не знайдені скам'янілості людини і динозаврів разом

Креаціоністи-біблеїсти вважають, що люди і динозаври жили в один час, тому, що Бог, досконалий Очевидець історії, сказав, що Він створив людину і земних тварин в 6-й день (Буття 1:24-31). Динозаври - це земні тварини, тому за логікою вони були створені в 6-й день. На відміну від цього, ті, хто не вірять в буквальне тлумачення Буття, — наприклад, багато невіруючих і християн, які пішли на компроміс, — вважають, що шари каменю і скам'янілостей на землі існують мільйони років, і що люди і динозаври не жили в один і той же час. Прихильники теорії «старої Землі» часто стверджують, що якби люди й динозаври жили в один і той же час, то їх скам'янілості повинні бути знайдені в одних і тих же шарах. Оскільки ніхто не знайшов конкретні докази людських останків в тих же шарах, що і останки динозаврів (Крейдяний, Юрський, Тріасовий періоди), то говорять, що людей і динозаврів поділяють мільйони років, априхильники теорії «старої Землі» задають дуже добре запитання: «Чому ми не знаходимо скам'янілості людини разом зі скам'янілостями динозаврів, якщо вони жили в один і той же час?» Ми знаходимо останки людей в шарах, які більшість креаціоністів вважають післяпотопними. Більшість з них, ймовірно, було поховано після потопу і після розсіювання з Вавилона. Тому, дійсно, останки людини і динозавра в одних і тих же шарах ще належить знайти, але чи означає це, що праві ті, хто вірить в теорію «довгих епох»?

 Що ми знаходимо в скам'янілостях

 Перше, що необхідно розглянути, — це те, що ми дійсно знаходимо в скам'янілостях.

  • 95% всіх скам'янілостей — це дрібні морські організми, такі як корали та молюски.
  • 95% з решти 5% — це водорості і рослини.
  • 95% від решти 0,25% — безхребетні, у тому числі комахи.
  • Решта 0,0125% — хребетні, в основному риби. (95% земних хребетних складаються з менш ніж однієї кістки, і 95% ссавців скам'янілостей — з Льодовикового періоду після потопу).1

Кількість скам'янілостей динозаврів насправді відносно невелика, якщо порівняти з іншими типами живих істот. Оскільки потоп був морською катастрофою, то варто очікувати, що морські скам'янілості будуть домінувати серед усіх скам'янілостей. Так воно і є.

 Останки хребетних не так численні, як інші види життєвих форм. Тому таке процентне співвідношення має сенс, і воно допомагає зрозуміти, чому хребетні, в тому числі динозаври, настільки рідкісні і переважно поступаються морським організмам в скам'янілостях. Тим не менш, це не пояснює, чому в осадових породах потопу немає скам'янілостей людей.

 Чи були допотопні люди знищені повністю, без сліду

 У Буття 6:7 і 7:23 Бог сказав, що «знищить» людину з лиця землі за допомогою потопу. Деякі припустили, що ця фраза означає «повністю знищити всі сліди людини».  Однак це не зовсім точно. Після тривалого вивчення Д. Фаутс і К. Уайз ясно показали, що єврейське слово hxm (mah?), яке перекладається як «винищити» або «згладити», може мати на увазі наявність доказів після знищення.

 Вони кажуть: «Хоча слово mah? правильно перекладається, як «згладити», «стерти» або навіть «винищити», його не слід розуміти, що воно означає повне зникнення будь-чого, без слідів доказів. У кожному біблійному використанні слова mah?, де можна простежити долю знищеного, подальше існування будь-чого припиняється, але докази попереднього існування і навіть самої події винищення дійсно можуть залишитися. Навіть богословській аналіз «стирання» гріха передбачає, що докази, як правило, залишаються (наприклад, наслідки, шрами, гріховна природа і т.д.).2

 Не виключено, що людські скам'янілості з потопу все-таки існують — просто ще не були знайдені.

 Отже, чи повинні ми знайти скам'янілості людини в шарах, що містять скам'янілості динозаврів? Щоб відповісти на це питання, ми повинні розуміти, що ми насправді знаходимо в скам'янілостях, наскільки ймовірним є те, що останки людей перетворилися в скам'янілості, що незвичайного в їх розподілі, і скільки було післяпотопної осадової породи.

 Кам’яніють чи тіла людей так само, як останки інших істот?

  Скам’яніння/фосилізація — рідкісне явище, особливо, коли стосується людей, так як люди дуже рухливі. Оскільки дощі потопу покривали землю поступово, протягом декількох тижнів, то багато людей, можливо, намагалися врятуватися в човнах, хапалися за плаваюче сміття і так далі. Деякі, можливо, забиралися на піднесені місця. Хоча вони не могли вижити там довго і в кінцевому підсумку загинули, вони, можливо, не кам'яніли. У більшості випадків трупи розкладаються, або з'їдаються. Вони просто зникають, і нічого не залишається. Цунамі в Південно-Східній Азії в 2004 році стало шокуючим нагадуванням про швидкість, з якою вода і інші сили можуть знищити всі людські тіла, навіть коли ми знаємо, де їх шукати. За даними Управління ООН з подолання наслідків цунамі, майже 43 тисячи жертв цунамі так і не було знайдено.3

  Хоча це й рідкість, фосилізація людського тіла все одно можлива. Насправді, в після потопних опадах ми знаходимо скам'янілості людей, таких, як неандертальці. Так чому ми не знаходимо людей в допотопних породах? Одне з припущень було в тому, що населення Землі було відносно невеликим. Давайте подивимося, як це підтверджується.

 Невже до потопу людей було так мало?

  Підрахунок кількості населення до потопу заснований на дуже обмеженій інформації, оскільки 1-й розділ Буття не дає інформації про розміри сімей, або про зростання населення. Ми знаємо, що Ной був в десятому поколінні людства і жив близько 1650 років після створення. Буття також вказує, що в роду Ноя діти народжувалися, коли батькам було від 65 і до 500 років (коли у Ноя народилися троє синів). Скільки поколінь було в інших родоводів? Ми не знаємо. Ми знаємо, що кожен з тих, хто жив у роді, від Адама до Ноя, жив в межах 900 років, але ми не можемо бути впевнені, що всі люди жили так довго. Скільки всього дітей народилося? Знову ж таки, ми не знаємо. Які були показники смертності? Ми теж не знаємо.

 Незважаючи на відсутність інформації, оцінки варіювалися від декількох сотень тисяч до 17 млрд душ.4 Ця інформація базується на різних темпах зростання населення і чисельності поколінь. Згадаймо, що Ной був в десятому поколінні від Адама, тому ці дані можуть бути занадто високими.

 Здається сумнівним те, що до потопу було багато сотень мільйонів людей. Якщо світ дійсно був таким розбещеним, що Бог повинен був засудити його за допомогою потопу, то люди, ймовірно, були проти і Божої заповіді плодитися й наповнювати землю. Крім того, Біблія говорить, що насильство наповнило землю, тому рівень смертності міг бути дуже високим.

 У світлі цього, народонаселення в допотопному світі могло бути всього лише в межах декількох сотень тисяч. Навіть якщо зробити неймовірне припущення, що на момент потопу на Землі жило 200 млн. людей, то це буде всього лише одна людська скам'янілість на три кубічних кілометри осадових відкладень потопу! Чи існували райони з високою щільністю населення, до цих пір не виявлені?

 Сьогодні люди вважають за краще жити разом — в селищах, селах і містах. Таким же чином, люди проживали нерівномірно і до потопу. Про перше місто говориться в Буття 4:17 задовго до потопу. Ми знаємо, що більшість населення сьогодні живе в межах 150 кілометрів від берегової лінії. В одній доповіді говориться: «Уже майже дві третини людства — близько 3,6 млрд осіб — тісняться вздовж берегової лінії, або живуть в межах 150 кілометрів від неї».5

 Це переконливий доказ того, що допотопні цивілізації були нерівномірно розподілені по землі. Якщо люди не проживали рівномірно, то райони проживання людини, можливо, були поховані в місцях, які ще не виявлені.

 Не тільки фосилізація є рідкісним явищем, але самі скам'янілості також важко знайти. Просто уявіть, скільки осадових порід було відкладено після потопу в порівнянні з територіями, які виявилися доступними для досліджень.

 Дослідження Джона Вудмораппа показують, що після потопу залишилося близько 700 млн кубічних кілометрів осадових порід.6 Джон Морріс вважає, що після потопу залишилося близько 1,4 млрд кубічних кілометрів осадових порід.7 Останнє число може бути завищене, так як загальний обсяг води на Землі , згідноданим Наукового Товариства US Geological Survey, оцінюється приблизно в 1,3 млрд кубічних кілометрів.8 Але навіть в цьому випадку ще є багато порід, які необхідно було б перекопати. Наявність такого величезного обсягу порід для вивчення — основна причина, чому ми ще не знайшли скам'янілості людини.

 Тому невелика кількість людей і величезна кількість порід — два провідних фактори, що пояснюють чому ми не знайшли скам'янілостей людини в допотопних породах. Також просто може бути, що ми не знайшли ті осадові породи, де люди жили і були поховані.

 Подумайте: ви захотіли б жити поруч з динозаврами?

 Часто вважається, що якщо кістки людей не знаходять з кістками динозаврів, то вони не могли жити в один і той же час. Насправді, напевно ми знаємо тільки те, що вони не були поховані разом. Дуже легко для тварин жити в один і той же час, але ніколи навіть не перетинатися. Ви коли-небудь бачили тигра, або панду в природних умовах? Той факт, що останки тварин не знаходять в одному місці, не означає, що вони не живуть в одному і тому ж світі в один і той же час.

 Хорошим прикладом є латимерія. Скам'янілості латимерії знаходять в морських шарах нижче динозаврів і в інших морських шарах, які датуються приблизно тим же віком, що ідинозаври.9 Раніше вважалося, що латимерії вимерли близько 70 мільйонів років тому, тому що їх скам'янілості не зустрічалися ні в яких відкладеннях вище, ніж це. Однак в 1938 році в Індійському океані було виявлено їх жива популяція.10 Схоже, що латимерії були поховані з іншими морськими істотами під час потопу, як цього і слід було очікувати. Приклад з латімерією показує, що тварини не обов'язково можуть бути поховані в тому ж місці, що і інші тварини з іншого навколишнього середовища. Ми також не знаходимо людські кістки похованими з кістками латимерії, але ми живемо разом сьогодні, і в деяких частинах світу люди із задоволенням ласують ними на вечерю.

 Латимерія — це не єдиний приклад. Ми знаходимо багато подібних прикладів з істотами, які не жили в море. Одним з відомих прикладів є хвойне дерево воллемія, яке фосилізована у відкладеннях Юрського періоду, нібито 150 мільйонів років тому назад.11 Однак ці дерева ростуть і сьогодні. Ще одна цікава скам'янілість, живі екземпляри якої існують і сьогодні, — дерево гінкго, яке нібито росло 240 мільйонів років тому, тобто раніше динозаврів.12 Однак гінкго не знаходять в одних шарах з динозаврами, або післяпотопними людьми, хоча вони існують і сьогодні. Список «живих скам'янілостей» можна продовжувати. Той факт, що тварини і рослини не поховані разом, не означає, що вони не існували разом.

 Насправді, знаючи природу людини, ми можемо припустити, що люди, ймовірно, вважали за краще не жити поруч з динозаврами. Таким чином, питання полягає в тому, що ж сталося з середовищем, в якому жили люди?

 Який висновок можна зробити?

 Якщо кістки людини і динозавра коли-небудь будуть знайдені в одних і тих же шарах, це буде дуже цікава знахідка, як для креаціоністів, так і для еволюціоністів. Ті, хто дотримується біблійного погляду на історію, не здивуються, але розглянуть кілька логічних ймовірностей, таких як вторгнення людини на територію динозаврів ,чисто з спортивного інтересу або в пошуках їжі, або ж просто люди і динозаври разом були змиті водою і потонули.

 З іншого боку, еволюціоністи, які вважають, що геологічні шари представляють мільйони років часу, матимуть реальну проблему. Згідно з ученням про стару Землю, людина не може бути того ж віку, що і динозаври. Проте, ми можемо бути впевнені, що ця знахідка не спростує їх початкові припущення — вони просто спробують розвинути гіпотезу, яка відповідає їх упередженої точки зору наісторію. Наприклад, спробують довести можливість того, що скам'янілості перемістилися.

 Тому, в кінцевому рахунку, суперечки стосуються не самого доказу — того, де ми знаходимо скам'янілості людини і скам'янілості динозаврів. Ніхто не був там, щоб дійсно спостерігати, як люди і динозаври жили разом. Ми змушені реконструювати цю історію на підставі припущень про час і історії, а також на обмежених доказах щодо викопних останків зі скель.

 Як біблійні креаціоністи ми не вимагаємо, щоб скам'янілості людини і динозавра знаходилися в одних і тих же шарах. Чи будуть вони знайдені там чи ні, це не впливає на біблійний погляд щодо історії.

 Основні дебати насправді розгортаються навколо того, що є найбільш авторитетним джерелом інформації про історію. Починаємо ми з Біблії, яка, за словами Бога, щира в кожній деталі, в тому числі в описі історії, або ми дотримуємося мінливих теорій недосконалої людини? Бог закликає християн ходити вірою і каже, що «без віри догодити Богові неможливо» (Євреям 11:6). Але це не сліпа віра. Бог наповнив світ явними доказами, які підтверджують істиність Його Слова і конкретність християнської віри. Самі скам'янілості — це неймовірне свідчення про істину СловаБожого і Його обіцянку винищити всіх земних тварин і людей у всесвітній катастрофі.

 

 

Автор: Боді Ходж

Дата публікації: листопад 2007

Джерело: Answers In Genesis

 

 

Переклад:  Горячкіна Г.

Редактор: Недоступ О.

 

 Посилання

  1. Снеллінг, Де всі людські скам'янілості? Creation 14 (1): 28-33, Листопад 1991, J. Morris, The Young Earth, Master Books, Green Forest, Arkansas, 2002 71.
  2. D. Fouts and K. Wise, Blotting out and breaking up: miscellaneous Hebrew studies in geocatastrophism, Proceedings of the Fourth International Conference on Creationism, Creation Science Fellowship, Pittsburgh, 1998, 219.
  3. Людські жертви, www.tsunamispecialenvoy.org/country/humantoll.asp-
  4. Пикетт, Населення світу до потопу, www.ldolphin.org/pickett.html Морріс, біблійна космологія і сучасна наука, Baker Book House, Grand Rapids, Michigan, 1970, 77-78, Морріс, молода Земля, 71.
  5. D. Hinrichsen, Coasts in Crisis, www.aaas.org/international/ehn/fisheries/hinrichs.htm-
  6. Ж. Вудморапп, Дослідження в області геології потопу, Інститут для дослідження творіння, Ель-Кайон, Каліфорнія,1999 року, 59. Ронов, Осадова оболонка Землі, International Geology Review 24 (11): 1321-1339, 1982.
  7. Морріс, Молода Земля, 71.
  8. Де знаходиться вода Землі? Геологічна служба США, ga.water.usgs.gov/edu/ earthwherewater.html.
  1. L. Dicks, The creatures time forgot, New Scientist, 164 (2209): 36-39, October 23, 1999.
  2. Р. Драйвер, Морські чудовиська ... Більш ніж легенда? Creation 19 (4): 38-42, September +1997.
  3. www.answersingenesis.org/docs2/4416livingfossil_tree12-25-2000.asp-

 12. www.pbs.org/wgbh/nova/fish/other.ht

Написати коментар