Всесвітній потоп та геологія катастрофізму
Креацентр > Статті > Всесвітній потоп та геологія катастрофізму > Чи свідчать товщі льоду про багато десятків тисяч років?

Чи свідчать товщі льоду про багато десятків тисяч років?

З вершини Гренландського крижаного щита гляціологи стверджують, що вони можуть рахувати річні шари знизу. Для верхніх 90 відсотків крижаного щита вік досягає 110 000 років. Чи є обґрунтованим таке твердження?

У послідовності подій у біблійній моделі наприкінці дегляціації Льодовиковий період був фактично закінчений. Проте деякі крижані щити продовжували зростати. Льодові щити Гренландії та Антарктиди — це залишки після Льодовикового періоду й Потопу (мал. 1 і 2). 

Вони були захищені від танення своїм розташуванням у полярних широтах і великою висотою льоду, який відклався під час Льодовикового періоду. Висота льоду є важливим фактором, оскільки атмосфера охолоджується в середньому на 6°C на кожні 1000 м.

Цікаво відзначити, що льодові щити Гренландії та Антарктиди, можливо, ніколи не виросли б до своїх нинішніх розмірів, якщо б не первісна товщина льоду наприкінці Льодовикового періоду. Деякі вчені вважають, що якби лід якимось чином зник, він, ймовірно, не повернувся б у нинішньому кліматі. Особливо це стосується Гренландії.

З 1960-х років багато крижаних кернів були пробурені вглиб Антарктичного та Гренландського крижаних щитів (див. мал. 1 і 2). Сьогодні відомо, що ці крижані щити містять пил, кислоти, забруднення і т. д., які змінюють один одного в залежності від пори року. 

Поблизу верхньої частини крижаних щитів річні шари можна розрізнити шляхом вимірювання багатьох змінних, пов'язаних з порами року. Гляціологи стверджують, що з вершини Гренландського крижаного щита вони можуть підраховувати річні шари знизу так само, як підраховують кільця в дереві для визначення його віку. Для верхніх 90 відсотків крижаного щита вік досягає 110 000 років.1 Чи є обґрунтованим таке твердження?

Малюнок 1. Карта Гренландії показує товщину льоду над рівнем моря з основним розташуванням крижаної товщі. (Перемальовано Роном Хайтом)

Мал. 2. Карта Антарктиди, що показує товщину льоду над рівнем моря з основним розташуванням крижаної товщі. (Перемальовано Роном Хайтом)

Чи існує 110 000 річних шарів в крижаному щиті Гренландії?

Заявлені 110 000 річні шари в крижаному ядрі GISP2 біля дна крижаного щита Гренландії не є прямим спостереженням. Річні шари дійсно добре видно поблизу верхньої частини крижаного щита. Проте в глибині крижаного покриву ситуація значно ускладнюється. По суті, вчені-уніформісти повинні зробити припущення для нижньої і середньої частини льодового щита, якщо вони хочуть визначити кількість річних шарів.

Основне припущення полягає в тому, що Землі дуже багато років — мільярди років. Вони припускають, що льодові щити Гренландії та Антарктиди існують вже багато мільйонів років. Крім того, вони вважають, що ці крижані щити більш-менш підтримували свою нинішню висоту в стані рівноваги протягом усього цього часу. 

Дослідники вважають, що кількість снігу й льоду, що додається кожен рік, приблизно врівноважується льодом, який втрачається в результаті танення й відколювання айсбергів в океан. Виходячи зі своїх припущень, вчені-уніформісти вважають, що річні шари значно тонші, оскільки вони покриті великою кількістю снігу й льоду (мал. 3). 

Результатом їхніх припущень є твердження, що величина річного стиснення шарів, як вважають, залежить від того, наскільки старим вважається лід. Для крижаного покриву, що знаходиться в рівновазі протягом мільйонів років, річні шари теоретично швидко стоншуються і стають майже тонкими, як папір, поблизу льодового дна.

Мал. 3. Річні шари льоду стискаються вертикально і розтягуються горизонтально за рахунок тиску зверху від снігу та льоду, що накопичуються.

З іншого боку, якби лід накопичувався швидко, як у креаційній моделі Льодовикового періоду, річні шари були б дуже товстими внизу й тонкими вгорі до сучасної середньої річної товщини шару. Звичайно, за цей короткий час відбудеться деяке стиснення льоду, але набагато менше, ніж передбачає уніформістська модель.2 На мал. 4 показаний цей контраст у вигляді відношення річної товщини шару до глибини.

Ймовірна товщина річних шарів важлива, оскільки вона обмежує очікувану річну товщину у вимірах. Вимірювання можуть трохи відхилятися від передбачуваної річної товщини шару, але не набагато. 

Наприклад, в методі ізотопів кисню вченим-уніформістам зазвичай потрібно вісім вимірів за річний цикл, щоб отримати «річну» позначку. Наприклад, на півдорозі вниз по крижаному керну GRIP у Гренландії на глибині близько 1600 м вчені вважають, що річна товщина шару становить 10 см.3 Вимірювання для ізотопів кисню потім будуть розділені на кожний 1 см один від одного.

Малюнок 4. Товщина річних шарів льоду вниз по крижаному керну GRIP у центральній частині Гренландії, розрахована відповідно до уніформістської4 і креаційної5 моделей.

Оскільки креаційна модель постулює значно більш велику річну товщину шару, скажімо, 30 см в якості прикладу, уніформісти провели більше вимірів, ніж необхідно, і тому розраховують кілька циклів ізотопів кисню протягом одного року. Саме так кількість річних шарів стає сильно завищеною.6

Як вже говорилося раніше, уніформістська й креаційна оцінки річної товщини майже однакові у верхній частині Гренландського крижаного щита. Різниця між двома моделями стає все більш суттєвою в глибині крижаного керну. 

Через надмірне річне стоншування шару в нижній частині керну в уніформістській моделі, в порівнянні з креаційним варіантом, вчені можуть рахувати 100 шарів, які вони вважають щорічними. Ці шари в креаційній моделі можуть представляти тільки один рік. 

Таким чином, уніформісти насправді рахували штормові шари або інші цикли погоди, які часто можуть дублювати річний цікл.7 Наприклад, шторм має теплу і холодну ділянку з різними вимірами змінних, утворюючи цикл у цих змінних. Такі штормові коливання можуть мати порядок декількох днів. Навіть уніформісти визнають, що шторми та інші явища, такі як рухомі снігові дюни, можуть призвести до "утворення" річного циклу, як сказали Алей та інші8:

Фундаментально, за підрахунку будь-якої річної позначки ми повинні запитати, чи є вона абсолютно однозначною, або річні події можуть імітувати чи приховувати рік. Для видимих шарів (і, як ми вважаємо, для будь-якого іншого річного показника за темпів накопичення, характерних для Центральної Гренландії) майже напевно існує мінливість на підсезонному чи штормовому рівні, на річному рівні та для різних більш тривалих періодів (2 роки, сонячні плями тощо). Ми, звичайно, повинні брати до уваги можливість помилкового визначення відкладів великого шторму чи снігової дюни як цілого року та пам’ятати про можливі слабкі ознаки літа й, таким чином, можливий відбір 2-річного інтервалу за 1 рік.

Чи виміряли вони 700 000 років в антарктичному крижаному щиті?

Метод підрахунку річних шарів працює тільки за високого ступеня накопичення Гренландського льодового покриву. Проте глибинні керни Антарктичного крижаного щита були датовані в більш ніж 300 000 років, показуючи кілька циклів льодовикового періоду. 

У новому глибокому куполі крижаного керна з верхньої частини Антарктичного крижаного щита, як стверджується, було пробурено сім циклів льодовикового періоду, що складають в загальному близько 700 000 років поблизу дна. Чи об'єктивний такий вік?

За винятком прибережних крижаних кернів, які показують тільки один цикл Льодовикового періоду, крижаний покрив Антарктиди датується припущенням, що астрономічна теорія льодовикового періоду вірна.9 Фактично, це припущення лежить в основі річного датування шару Гренландського крижаного щита.10 

Таким чином, вони отримують три або більше циклів льодовикового періоду, кожен з яких тривав 100 000 років. Вони просто підраховують ймовірну кількість циклів й множать на 100 000 років - ймовірний період, взятий з астрономічної теорії. 

Ці дати не є об'єктивними; вони просто базуються на припущеннях астрономічної теорії льодовикового періоду і теорії про старість Землі. Як ми побачимо в наступному розділі, легко інтерпретувати дані з крижаного щита в рамках креаційної парадигми.

Крижані щити Гренландії та Антарктиди — залишки Льодовикового періоду після Потопу

На піку Льодовикового періоду середня товщина крижаних щитів у Північній півкулі оцінювалася в 700 м, в той час як в Антарктиді вона становила 1200 м. Вода в океані була все ще відносно теплою в середньому 10°C. Її потрібно було охолодити ще на 6°C, щоб досягти поточного середнього значення 4°C. 

Відносно тепла вода, прилегла до Гренландії і Антарктики під час дегляціації, продовжувала б викликати значно більше випаровування океану, що призвело б до відносно високої кількості опадів, які випали на Гренландський і Антарктичний льодові щити.

Якщо швидкість зростання льоду після піку Льодовикового періоду була постійною, то в Гренландії і Антарктиді було б додано на 30 відсотків більше льоду за час, поки океан охолов до своєї нинішньої температури за 200 років дегляціації. 

Наприкінці цього періоду середня глибина льоду в Гренландії складала близько 900 м, а в Антарктиді — близько 1 525 м. Середня глибина Гренландського крижаного щита сьогодні становить 1 600 м за максимальної глибини 3 367 м.11 В даний час середня товщина Антарктичного крижаного щита становить 1900 м, а максимальна — близько 4200 м.12

Середня кількість опадів у водному еквіваленті на Гренландському крижаному щиті складає 30 см/рік при більш ніж 150 см/рік на південно-східному куті й нижче 20 см/рік для значної частини високої північної половини крижаного щита.13 

Середня кількість опадів в Антарктиді складає 19 см/рік, що варіюється від відносно високих значень поблизу узбережжя до близько 5 см/рік для більшості високогірних крижаних щитів Східної Антарктиди.14 

Цікаво, що опади на великих висотах Антарктичного крижаного щита настільки малі, що цей регіон вважається полярною пустелею.

Кількість опадів південно-східного крижаного щита Гренландії дивно велика. Під час Другої світової війни шість винищувачів P-38 Lightning і два літаки B-17 Flying Fortress були залишені на південно-східному крижаному щиті Гренландії, в 29 км від океану. 

Команда повернулася, щоб відновити їх наприкінці 1980-х років і виявила, що літаки були поховані на глибині 80 м під льодом і снігом, що накопичилися з 1942 року!15 

Ці літаки не опинились там через те, що вони поглинали сонячну радіацію й занурювалися в крижаний покрив. Вони знаходились на такій глибині через велику кількость опадів, які їх покрили. Така велика кількість опадів не характерна для іншої частини льодовикового покриву, але дає нам уявлення про те, що могло б відбуватись, коли крижаний покрив був набагато нижче, а клімат сильно відрізнявся в час Льодовикового періоду.

Мал. 5. Лінія часу нарощування льодових щитів Гренландії та Антарктиди з подій Потопу до теперішнього часу.

Ґрунтуючись на суворій біблійній хронології і не допускаючи пропусків у хронології, ми отримуємо, що Льодовиковий період закінчився близько чотирьох тисяч років тому. З того часу до крижаних щитів Гренландії та Антарктиди додалося багато сотень метрів льоду. 

Звичайно, певна частина льоду теж була втрачена за цей час. Ця втрата була головним чином спричинена поверхневим таненням, яке було характерним тільки для крижаного щита Гренландії, і відламуванням льоду від айсбергів. Незважаючи на танення і відламування, ці два крижаних щити, швидше за все, продовжували рости до своєї нинішньої висоти протягом 4000 років після закінчення Льодовикового періоду.

Модель, яка представлена в цій статті, може пояснити нинішній стан крижаних щитів Гренландії та Антарктиди за допомогою моделі короткого Льодовикового періоду тривалістю близько 700 років і нинішнього клімату протягом ще 3 700 років.16 На мал. 5 показана часова лінія наростання крижаних щитів з моменту закінчення Потопу і до теперішнього часу.

Божевільні інтерпретації крижаного керна під час Льодовикового періоду

Інтерпретації «річних шарів» уніформістами у межах крижаних ядер нижньої половини або частини Льодовикового періоду, пробурених поблизу верхньої частини льодовикового щита Гренландії, призвела до деяких божевільних ідей.17 

Деякі змінні в нижній частині ядер показують різкі й швидкі зміни (мал. 6). Ґрунтуючись на уніформістських припущеннях, вчені тепер змушені робити дивні висновки. Вони бачать, що коливання в Льодовиковому періоді відображають зміни температури в Гренландії, можливо, до 20°C у періодах різної тривалості: як коротких, так і досить довгих, аж до кількох десятиліть!18

Мал. 6. Кылькысть коливань ізотопів кисню вважається пропорційним температурі протягом Льодовикового періоду в крижаному керні GISP2 (з М. Шульц19).

Такі коливання продовжуються аж до самого дна кернів, які, як вважається, відображають попередній міжльодовиковий період. Деякі вчені стверджують, що ці коливання є радикальними змінами температури під час міжльодовиков'я. 

Оскільки ми живемо в ймовріному міжльодовиковому періоді, такі радикальні зміни вважаються можливими в сучасному кліматі. Оскільки ці основні зміни, ймовірно, відображають клімат навколо Північної частини Атлантичного океану, дослідники побоюються, що нинішній клімат може зазнати аналогічних змін в майбутньому, які можуть бути викликані, ймовірно, глобальним потеплінням.20 

В даний час вони відчайдушно шукають якийсь механізм, який викликав би таку катастрофічну зміну клімату, щоб пояснити ці коливання на самому дні крижаних кернів. Вони розглядають кілька можливостей, як-от зупинка океанічних течій у Північній Атлантиці. 

Проте інші вчені вважають, що саме дно Гренландського крижаного щита було порушено потоком крижаного щита, і тому коливання не мають кліматичного значення. З іншого боку, в креаційних моделях такі швидкі коливання, чи то в частині Льодовикового періоду, чи в нижній так званій міжльодовиковій частині, можуть бути просто ознакою річних шарів або десятирічних змін температури, викликаних кількістю вулканічного пилу й аерозолів в стратосфері, що постійно змінювалась. 

Це пов'язане з тим, що річний шар в розумінні креаціоністів набагато товстіший в цій частині крижаного керна. Тому нам не варто побоюватися можливості катастрофічної зміни клімату в найближчому майбутньому.

 

Автор: Майкл Дж. Оард

Дата публікації: 1 жовтня 2004 року

Джерело: Answers In Genesis


Переклад: Горячкіна Г.

Редактор: Недоступ А.

Науковий редактор: Тупчієнко В.


Посилання:

  1. Meese, D.A., A.J. Gow, R.B. Alley, G.A. Zielinski, P.M. Grootes, K. Ram, K.C. Taylor, P.A. Mayewski, and J.F. Bolzan, The Greenland ice sheet project 2 depth-age scale: Methods and results, Journal of Geophysical Research 102(C12):26411–26423, 1997.
  2. Vardiman, L., Ice Cores and the Age of the Earth, Institute for Creation Research, El Cajon, CA, 1993.
  3. De Angelis, M., J.P. Steffensen, M. Legrand, H. Clausen, and C. Hammer, Primary aerosol (sea salt and soil dust) deposited in Greenland ice during the last climatic cycle: Comparison with east Antarctic records, Journal of Geophysical Research102(C12):26,683, 1997.
  4. De Angelis, et al., Primary aerosol.
  5. Oard, M.J., Do Greenland Ice Cores Show over One Hundred Thousand Years of Annual Layers? TJ 15(3):39–42, 2001.
  6. Oard, Do Greenland Ice Cores. Oard, M.J., Are polar ice sheets only 4,500 years old? Acts and Facts Impact Article #361, Institute for Creation Research, El Cajon, CA, pp. i–iv, 2003. Oard, M.J., The Greenland and Antarctic ice sheets: Old or young? Institute for Creation Research, El Cajon, CA, 2004.
  7. Oard, Greenland and Antarctic ice sheets.
  8. Alley, R.B., et al., Visual-stratigraphic dating of the GISP2 ice core: Basis, reproducibililty, and application, Journal of Geophysical Research 102(C12):26378, 1997.
  9. Oard, Greenland and Antarctic ice sheets.
  10. Oard, Greenland and Antarctic ice sheets.
  11. Bamber, J.L., R.L. Layberry, and S.P. Gogineni, A new ice thickness and bed set for the Greenland ice sheet 1, measurements, data reduction, and errors, Journal of Geophysical Research 106 (D24):33773–33780, 2001.
  12. Bamber, J.L., and P. Huybrechts, Geometric boundary conditions for modeling the velocity field of the Antarctic ice sheet, Annals of Glaciology 23:364–373, 1996. Vaughan, D.G., J.L. Bamber, M. Giovinetto, J. Russell, and A.P. Cooper, Reassessment of net surface mass balance in Antarctica, Journal of Climate 12:933–946, 1999. Huybrechts, P., D. Steinhage, F. Wilhelms, and J. Bamber, Balance velocity and measured properties of the Antarctic ice sheet from a new compilation of gridded data for modeling, Annals of Glaciology 30:52–60, 2000.
  13. Thomas, R.H., and PARCA investigators, Program for Arctic Regional Climate Assessment (PARCA): Goals, key finds, and future directions, Journal of Geophysical Research 106(D24):33692, 2001. Bales, R.C., J.R. McConnell, E. Mosley-Thompson, and B. Csatho, Accumulation over the Greenland ice sheet from historical and recent records, Journal of Geophysical Research 106 (D4):33, 813–833, 2001.
  14. Huybrechts, P., D. Steinhage, F. Wilhelms, and J. Bamber, Balance velocity and measured properties of the Antarctic ice sheet from a new compilation of gridded data for modeling, Annals of Glaciology 30:56, 2000.
  15. Bloomberg, R., WW II planes to be deiced, Engineering Report, March 9, 1989.
  16. De Angelis, et al., Primary aerosol.
  17. Oard, M.J., Wild Ice-Core Interpretations by Uniformitarian Scientists, TJ 16(1):45–47, 2002.
  18. Hammer, C., P.A. Mayewski, D. Peel, and M. Stuiver, Preface to special volume on ice cores, Journal of Geophysical Research 102(C12):26315–26316, 1997.
  19. Schulz, M., On the 1,470-year pacing of Dansgaard-Oeschger warm events, Paleoceanography 17(4):1–10, 2002.
  20. Oard, M.J., The greenhouse warming hype of the movie The Day after Tomorrow, Acts and Facts Impact Article #373, Institute for Creation Research, El Cajon, CA, pp. i–iv, 2004.

Вас також може зацікавити: