Континентальні околиці
Їх швидке утворення під час відтоку вод Потопу
В другій половині Потопу Буття підняття континентів викликало стік вод Потопу в океанічні басейни, що опустилися.1 2 Ці швидкі масивні течії розмили величезні кількості осадових порід, які були відкладені раніше під час Потопу, й перенесли їх. Вода рухалася так швидко, що на суші залишилося дуже мало осадових порід. Тільки коли течії досягли океанів, вони змогли сповільнитися настільки, щоб відкласти свій вантаж.
Континентальна околиця
Всі континенти (і великі острови) оточені континентальною околицею, безперервною смугою, що складається в основному з осадових порід (малюнок 1). Вона становить близько 20% дна океану; решта – це глибокі океанські басейни (абісальні рівнини).
Континентальні околиці складаються в основному з континентального шельфу і континентального схилу, хоча існують значні відмінності (див. виділення в кінці).
Континентальний шельф
Малюнок 1. Континентальні околиці, позначені блакитним кольором (NOAA).Континентальний шельф відносно плоский, з дуже пологим ухилом (менше 0,1°) від берегової лінії до краю шельфу, де починається континентальний схил (малюнки 2 і 3). Його ширина значно варіюється від декількох кілометрів до більш ніж 400 км; середня ширина
Малюнок 2. Схема околиці атлантичного типу. становить 80 км. Принаймні є один шельф шириною понад 1000 км.3 Дуже широкі шельфи зустрічаються вздовж Північного Льодовитого океану, Берингового моря й Великої Ньюфаундлендської банки (малюнок 1).
Континентальний схил
На краю континентального шельфу, на постійній середній глибині близько 130 м, ухил морського дна раптово збільшується з майже плоского до приблизно 4°, аж до глибин від 1500 до 3500 м. Це і є континентальний схил, і якби з океанів видалити всю воду, він став би найпомітнішою геоморфологічною межею на Землі (малюнок 4).
В деяких місцях на околицях континентів схил може бути набагато крутішим, ніж в середньому, – до 90°.
Окраїнні осадові породи
Малюнок 3. Схема околиці тихоокеанського типу.Осадові породи в межах континентальної околиці можуть бути надзвичайно товстими – місцями більше 20 км в глибину, особливо в похованих цими самими породами басейнах.4 Осадові одиниці, як правило, мають форму пластів, що потовщуються в бік моря з невеликим ухилом (малюнок 5). Цей профіль підтверджує дані про широкомасштабне підняття прилеглої континентальної області, в той час як континентальний шельф опустився на тисячі метрів під час осадження.5 «Складчаста дислокація», що розділяє підняття внутрішніх районів й опускання прибережних районів, проходить поблизу узбережжя.
Геоморфолог Лестер Кінг підсумував:
«Були повторювані тектонічні епізоди: завжди в одному й тому самому сенсі – землі піднімаються, а дно моря опускається...» (виділено мною).6
Це узгоджується з Псалмом 104:8, що описує стікання вод Потопу: «виходити на гори та сходити в долини, на місце, що Ти встановив був для неї».
Континентальна околиця – загадкова геоморфна особливість
Хоча небагато вчених торкаються цієї теми, континентальний шельф і схил дуже важко пояснити в рамках уніформітарної (повільної й поступової) парадигми. Некатастрофічні процеси
Малюнок 4. Майже плоский континентальний шельф та обрив континентального схилу південного сходу США (NOAA). Обрив особливо крутий на півночі, де він спускається до континентального підніжжя. сприяли б поступовому осіданню відкладень на дні океану. Насправді континентального шельфу або схилу не повинно бути (див. пунктирну лінію на малюнку 6). Кінг описав цю проблему:
«Коротко кажучи, шельф занадто широкий й до зовнішнього краю занадто глибокий, щоб його можна було контролювати звичайними хвилями океанської поверхні, що генеруються вітром» (виділено мною).7
Сучасні процеси не сформували б такий профіль. Хедберг також заявив:
«...існує значна полеміка щодо походження континентальних схилів. Здається очевидним, що єдиної відповіді немає».8
Причиною опускання континентального схилу вглиб є те, що більшість океанських течій утворюються під впливом вітру. (Опускання більш щільної, солоної води у високих широтах є лише другорядним фактором, хоча деякі вчені вважають інакше)9 Через переважаючі вітри океанські течії зазвичай проходять паралельно узбережжю, як, наприклад, Гольфстрім біля східного узбережжя Сполучених Штатів.10 Тому прихильники уніформізму очікують, що спочатку опади розсіються, а потім опустяться в глибини океану.
Малюнок 5. Потовщений до моря клин осадових порід.
Малюнок 6. Основні особливості атлантичного типу околиці в порівнянні з околицею, яка мала б утворитися (пунктирна лінія), якби вона формувалася під впливом звичайних вітрових течій в сучасному океані. Вертикальне перебільшення становить приблизно 1/50.
Потоп з Книги Буття сформував континентальні околиці
Оскільки континентальні шельфи й схили оточують всі континенти, відкладення шарів (що передбачає сильні течії) здається єдиним розумним поясненням їх існування. Це відповідало б першій половині стадії відступу Потопу в моделі Вокера,11 коли течії були дуже широкими, можливо, сотнями або навіть тисячами кілометрів завширшки.
Іноді нахил осадових порід на континентальній околиці збільшується в бік моря, утворюючи так звані «дельтоподібні утворення» [рельєфні форми, схожі за своїми характеристиками з дельтою річки, які утворюються в результаті відкладення осадових порід в місці впадання річки – прим. перекл.]. Це вказує на те, що потопні води текли в бік моря, а не паралельно береговій лінії, як можна було б очікувати від течій, викликаних вітром.
Хедберг стверджує:
«Сейсмічне профілювання методом відбитих хвиль [метод сейсморозвідки, що дозволяє створити геофізичний профіль – вертикальний переріз, що показує структуру земної кори – прим. перекл.] показало, що багато схилів у їхньому нинішньому вигляді є результатом прогресуючого осадження».8
Прогресуюче осадження означає, що осади були відкладені течіями, які рухалися перпендикулярно берегам континентів,¹² на відміну від типових течій, паралельних берегу, які ми бачимо сьогодні.
Сьогодні, коли повноводна річка впадає у більшу водойму, вона відкладає свої осади у вигляді дельти. За аналогією це проливає світло на походження континентального шельфу й схилу. Верхня частина дельти являє собою континентальний шельф, а край дельти відповідає континентальному схилу. Континентальні околиці є глобальним явищем, яке дає вагомі докази Глобального потопу. Це явно суперечить ідеї про те, що осадові шари світу формувалися повільно протягом «мільйонів років».
Два типи континентальних околиць
(1) Атлантичний тип околиці: як правило, сейсмічно неактивний, тобто з невеликою кількістю землетрусів і вулканів (малюнок 2).
(2) Тихоокеанський тип околиці – сейсмічно активний (малюнок 3).¹
На додаток до шельфу й схилу, атлантичні околиці мають додаткову особливість – континентальне підніжжя. Тихоокеанські околиці зазвичай мають глибоководну западину замість континентального підніжжя.
Профіль континентального шельфу Антарктиди відрізняється від інших, оскільки вага крижаного покриву не тільки опустила сушу, але й континентальний шельф.
1. Kennett, J., Marine Geology, Prentice-Hall, Englewood Cliffs, NJ, pp. 23–30, 1982.
-
назад
Oard, M.J., Massive erosion of continents demonstrates Flood runoff, Creation 35(3):44–47, 2013; creation.com/flood-runoff.
-
назад
Oard, M.J., How did the waters of Noah’s Flood drain off the continents? Creation 37(3):28–31, 2015; creation.com/flood-drain.
-
назад
Hedberg, H.D., Continental margins from viewpoint of the petroleum geologist, AAPG Bulletin 54(1):6–7, 1970.
-
назад
Whittaker, J.M. et al., Global sediment thickness dataset updated for the Australian-Antarctic Southern Ocean, Geochemistry, Geophysics, Geosystems 14(8):3297–3305 | doi:10.1002/ggge.20181, 2013; ngdc.noaa.gov/mgg/sedthick/sedthick.html; Найглибші відкладення знаходяться в північній частині Мексиканської затоки, біля східного узбережжя Північної Америки та в Бенгальській затоці. Даних по Північному Льодовитому океану немає, але осадові породи там дуже товсті.
-
назад
Pazzaglia, F.J. and Gardner, T.W., Late Cenozoic flexural deformation of the middle U.S. Atlantic passive margin, J.Geophysical Research 99(B6):12,143–12,157, 1994 and Poag, C.W. and Sevon, W.D., A record of Appalachian denudation in postrift Mesozoic and Cenozoic sedimentary deposits of the U.S. middle Atlantic continental margin, Geomorphology 2(1–3):119–157, 1989.
-
назад
King, L.C., Wandering Continents and Spreading Sea Floors on an Expanding Earth, John Wiley and Sons, New York, NY, p. 200, 1983.
-
назад
King, ref. 6, p. 199.
-
назад
Hedberg, ref. 3, p. 11.
-
назад
Wunsch, C., An oceanographer charts the ebb and flow of opinion on ocean currents, Nature 439(7076):512–513, 2006.
-
назад
Kennett, J., Marine Geology, Prentice-Hall, Englewood Cliffs, NJ, p. 241, 1982.
-
назад
Walker, T., A biblical geologic model; у: Walsh, R.E. (Ed.), Proceedings of the Third International Conference on Creationism, сесії технічного симпозіуму, Creation Science Fellowship, Pittsburgh, PA, pp. 581–592, 1994; biblicalgeology.net.
-
назад
Oard, M.J., Coastal Great escarpments caused by Flood runoff, Creation 37(4):46–48, 2015 на малюнку 6 представлена схема утворення континентального шельфу водами Потопу.
