Велетенські морські дерев'яні судна кидають виклик скептикам ковчега Ноя. В XV столітті Індійським океаном плавали величезні китайські дерев'яні кораблі, розміром з ковчег.

Мал.1 Vmenkov | CC BY-SA 3.0 | WikimediaОдне із заперечень, яке скептики Біблії висувають проти опису в Книзі Буття, стосується можливості побудови такого великого дерев'яного судна, як ковчег Ноя.

Вони стверджують, що стародавні люди не володіли сучасними технологіями суднобудування, й тому судно таких розмірів – 300 ліктів (137 м) в довжину, 50 ліктів (23 м) завширшки й 30 ліктів (13,7 м)Мал. 2 Румпель довжиною 11 м, який, як вважають, належав одному зі «скарбових кораблів». Він був знайдений в 1957 році на верфі Лунцзян в Нанкіні. www.cultural-china.com заввишки (Буття 6:15)¹ – не було б придатним для плавання, оскільки воно скрутилося б, прогнулося й розламалося.

Скептики також кажуть, що тільки у XVIII і XIX століттях почали з'являтися дерев'яні судна довжиною 125 м й більше, і це сталося тільки завдяки технології використання залізних обв'язок.

Однак в минулому існували величезні дерев'яні кораблі, такі як єгипетський військовий корабель довжиною 130 м, побудований Птолемеєм Філопатором (близько 244–205 рр. до н. е.).²

Окрім того, розміри деяких суден, побудованих з дерева (тику й бамбука), які китайський імператорський флот XV століття використовував для далеких морських подорожей, підтверджують, що суднобудівники того часу володіли передовими технологіями.

З 1405 по 1433 рік під командуванням адмірала Чжен Хе (романізованого як «Чен Хо») флот із 300 суден здійснив сім подорожей по Південно-Східній Азії, Індії та портах на заході, аж до Африки. Чжен, що був досить високим, був улюбленим палацовим євнухом імператора Юнле, який і віддав наказ про подорожі.

Відомі як «подорожі кораблів за скарбами», вони протягом століть були оповиті таємницею, частково тому, що подробиці про подвиги Чжен Хе в офіційних записах Китаю були втрачені в результаті пожежі. Коли подробиці почали з'являтися, були висловлені сумніви щодо розмірів таких кораблів, відомих як баочуань.³

Згідно із записами, до 60 таких «скарбових кораблів» мали довжину 44 чжани й ширину 18 чжанів.³ Одиниця довжини чжан складалася з 10 чи. Довжина чи змінювалася з плином часу, і вважається, що за часів династії Мін (1368–1644) вона становила близько 31,1 см. Це означає, що баочуань Чжен Хе мав довжину від 123 до 137 м.

Ще одним свідченням будівництва величезних суден стало виявлення в 1957 році на верфі Лунцзян в Нанкіні, Китай, де будувалися «скарбові кораблі», румпеля довжиною 11 м.

Основною метою скарбових кораблів Чжен Хе довжиною 44 чжана було, як випливає з назви, привозити скарби із зарубіжних держав.

Джоанна Вейлі-Коен, професор історії Нью-Йоркського університету, що спеціалізується на історії Китаю, сказала, що великі судна мали дев'ять щогл, розташованих таким чином, що вони розходилися віялом, щоб ефективніше ловити вітер.⁴

Вітрила піднімалися за допомогою блоків високо на щоглі й керувалися екіпажем на палубі, на відміну від європейських кораблів, на яких моряки піднімалися на щоглу, щоб керувати вітрилами.⁵ Слід зазначити, що судно, призначене для перевезення таких вітрил, мало бути набагато міцнішим за ковчег, щоб витримувати навантаження, створювані вітрилами й щоглами.

Китайський флот перевозив до 28 000 осіб, а також продовольство, воду, різні товари й тварин, в тому числі коней для своїх воїнів, які кілька разів були змушені відбивати атаки.⁶

Мал.3 Репліка ковчега Йогана Гюйберса (Johan Huiber)Чжен Хе залишив свій слід в історії. В індонезійському портовому місті Семаранг був побудований храм Сам Пу Конг на честь адмірала, а в 2005 році в Індонезії та Сінгапурі пройшли урочистості, присвячені 600-річчю його подорожі в цей регіон. Окрім того, на одному з островів архіпелагу Ламу в Кенії є два села, названі на честь Чжен Хе, в яких частина населення складають нащадки членів екіпажу, що зазнав корабельної аварії під час однієї з подорожей.⁷

Свідчення шестивікової давнини про те, що китайські корабели будували величезні морські дерев'яні судна, не є справжньою несподіванкою. Досить згадати передові інженерні технології, які були необхідні для зведення пірамід в Єгипті та Південній Америці тисячі років тому. Якби у нас не було пірамід, а були тільки письмові згадки про них, скептики, безсумнівно, сказали б, що стародавні люди не могли їх побудувати – навіть сьогодні інженери насилу розуміють, як люди того часу вирізали й пересували такі величезні кам'яні блоки.

Люди в давнину також володіли чудовими навичками навігації; у греків був складний пристрій, який міг обчислювати рухи планет – «механізм Антикітера», який деякі вчені називають раннім «комп'ютером».⁸ А парфяни, можливо, розробили акумуляторну батарею близько 2000 років тому.⁹

Всупереч твердженням скептиків, стародавні люди були дуже розумними, винахідливими й творчими, так само як і сучасні люди – нащадки Ноя та його сім'ї. В XV столітті в Китаї Чжен Хе плавав на величезних дерев'яних кораблях, які були більшими, ніж ті, що будувалися в Європі сотні років по тому. Ці китайські кораблі були приблизно такого самого розміру, як і ковчег, побудований Ноєм тисячі років тому.