Мені пощастило жити й працювати в Єгипті, займаючись розвідкою нафти й газу (1999-2000; 2006-2007). Живучи в Каїрі, я захопився історією Єгипту.

Я відвідав Велику піраміду (зовні й всередині) десятки разів, а також інші історичні місця. Їхній масштаб і велич вселяли благоговіння.

Найбільше мене інтригувало бажання з'ясувати, чи має єгипетська історія будь-який зв'язок із найпершими розділами Буття. Наприклад, чи знали стародавні єгиптяни про Адама і Єву, а також про Ноя й Потоп?

Після більш ніж десятирічного дослідження, включно з двома ступенями магістра (біблеїстика 2014, єгиптологія 2015), я дійшов висновку, що так, єгиптяни знали, хоча й у спотвореному, язичницькому вигляді.¹

Біблійна історія – це реальна історія

В багатьох стародавніх культурах є розповіді, які мають паралелі з подіями та людьми з Буття 1-11.^{2 3} Хоча ці розповіді спотворені та часто переплутані, в них все ж можна розпізнати аспекти біблійної істини.

Це не дивно, оскільки всі подібні культури походять від сім'ї, яка врятувалася в ковчезі всього близько 4 500 років тому. Ті люди були очевидцями Потопу, а оскільки Ной був «проповідником правди» (2 Петра 2:5), вони також повинні були знати про Адама, Єву та їхнє падіння.

Після Потопу населення Землі, помітно збільшившись, залишалося разом не більше двох-трьох століть аж до розсіяння у Вавилоні.⁴ Серед них були й пасажири ковчега, які прожили ще кілька століть після Потопу, а тому могли мати статус «мудреців-предків» й бути джерелом знань про минулі часи.

Окрім того, структура Буття⁵ припускає, що існувала письмова версія історії, яка, ймовірно, збереглася по лінії Шема аж до пізнішої компіляції Мойсеєм. Це допомогло б зберегти «пам'ять» про ранню історію Буття.

Потім (за часів Фалека, 1-а Хроніки 1:19) Бог розсіяв людей з Вавилона, поширивши їх по усьому світу. Так, наприклад, існують сотні широко розповсюджених історій про Всесвітній потоп, часто разюче схожих на розповідь у книзі Буття.²

Після розсіяння деякі групи, розташовані відносно недалеко від Вавилона – наприклад в Месопотамії та Єгипті – змогли доволі швидко відновити свій рівень цивілізації.⁶

Зв'язок між Хамом та Єгиптом

У сина Ноя Хама було чотири сини. Імена трьох із них – Міцраїм, Фут і Куш (Буття 10:6) – мають біблійні та/або позабіблійні асоціації з Єгиптом та/або сусідніми народами. Зокрема, Міцраїм (מִצְרַיִם) – це давньоєврейська назва Єгипту в усьому Старому Заповіті. Класична арабська назва Єгипту – Міср, яку використовують самі сучасні єгиптяни.

У Псалмах Єгипет називається «землею Хама» (Пс 104:23, 27; 106:22) та «шатрами Хама» (Пс 77:51). Біблійні свідчення не залишають сумнівів у тому, що «Хам і сини» оселилися в цьому регіоні.

Цілком ймовірно, що Хам та Міцраїм були великими постатями в ранньому Єгипті, один з них або обидва зіграли важливу роль в його заснуванні. Будь-які нехамітські групи або окремі люди, що випадково опинилися в складі населення, яке заснувало Єгипет, звичайно ж, могли передати інформацію про ранню історію. Але помітна присутність Хама, свідка Потопу, вихованого Ноєм, значно підвищує шанси знайти «зв'язки Буття» в небагатьох збережених ранніх єгипетських записах.

Коротко кажучи, ми очікуємо знайти позабіблійні свідчення раннього Буття в Стародавньому Єгипті. Ця інформація повинна бути в найбільш ранніх написах, найближчих до часу прибуття вавилонських мігрантів.

І справді, ми знаходимо такі свідчення в ранніх пірамідах (Старе царство). З плином часу ці свідчення ставали дедалі спотворенішими. (Стародавні єгиптяни були язичниками, додавши згодом близько двох тисяч богів і богинь).⁷

Єгипетські вірування в створення світуФото 1. Бог Хнум ліпить людину з глини (на гончарному крузі).

В Стародавньому Єгипті існувало три основні вірування про створення світу, які виникли в трьох окремих місцях, кожне з яких мало свій власний храм. Вони стали відомі під своїми грецькими назвами: Геліополіс (на території сучасного Каїра, див. нижче), Мемфіс та Гермополіс (20 км та 322 км на південь від Каїра, відповідно).

В кожному місці були загальні фундаментальні ідеї, включно з «первісним океаном» (Ну/Нун – див. «Спогади про Ноя»), з якого виникла перша створена земля⁸ – нагадування про третій день тижня творення, коли «з'явилася суша» (Буття 1:9). Океан також нагадує про кінець Потопу, коли «завиднілися гірські вершки» (Буття 8:5).

В теології четвертого храму в Елефантині, Асуан (870 км на південь від Каїра), бог на ім'я Хнум створив людство з глини, використовуючи гончарне коло (фото 1). Це нагадує Буття 2:7, де «Бог створив людину з пороху земного».

Геліополіс, Атум і Біблія

Фото 2. Обеліск Аль-Массала на місці стародавнього Геліополіса.Геліополіс (в перекладі з грецької – «місто сонця») від самого початку був регіональним центром поклоніння богу на ім'я (Ре)-Атум. Єдиним залишковим свідченням його існування є обеліск Аль-Масалла (фото 2). Він стоїть в передмісті Каїра, Айн-Шамсі, побудованому на місці Геліополя.

Айн-Шамс – це арабська назва («око сонця») стародавнього міста. Обеліск спорудив Сенусрет I (помер 1926 року до н.е.) з ХІІ династії. Він зроблений із червоного граніту, заввишки близько 21 м і важить 120 тонн.

Геліополіс і поклоніння Атуму згадуються в Писанні. Геліополіс з його стовпами/обелісками засуджується за ідолопоклонство в Єремії 43:13 та Ісаї 19:18.⁹

Єгипетська назва Геліополіса – «Іуну», що означає «стовп» (або обеліск). У коптській мові¹⁰ це «Він», про якого йдеться в Єзекіїля 30:17. Дружина Йосипа – дочка Потіфара, ім'я якого означає «той, кого дав Ра» і який був «жерцем Он-а» (Буття 41:45, 50; 46:20).¹¹ Тож Потіфар, найімовірніше, поклонявся Ре-Атуму.

Також ізраїльські раби будували зерносховища для фараона в Піфомі (Вихід 1:11), що єгипетською означає «Великий дім Атума» (pr-jtm.w). ⁹ Ім'я Атума зустрічається в найдавніших текстах Єгипту, написаних на стінах і коридорах похоронних камер всередині пірамід V-ї династії. Його описують як першого бога-творця, який вийшов із «первісних вод потопу», піднявся на «первісний курган» (першу землю) й почав свою роботу зі створення.¹²

Атум створює двох дітей, «чхаючи» або «випльовуючи» сина, Шу (що представляє повітря), і дочку, Тефнут (вологу). Вважалося, що від Атума походять інші боги шляхом природного дітонародження. Таким чином, єгиптяни мислили в термінах дев'яти (іноді десяти) богів, спільно званих Великою Еннеадою.

На папірусі Туринського канону (або Туринського царського списку) ХІХ династії (фото 3) перелічено правителів Єгипту та тривалість їхнього правління.

Хоча рукопис сильно пошкоджений, в ньому представлені імена з Великої Еннеади серед різних міфічних ранніх правителів, кожен з яких правив сотні років.¹³ Це наводить на думку про викривлену пам'ять про покоління, які живуть довго, перелічені в Буття 5.¹⁴ Відомі предки стають «обожнюваними» за тривалий час після їхньої смерті – явище відоме.

Атум – це Адам?Фото 3. Папірус «Туринський канон» з переліком правителів, які царювали сотні років.

Таке обожнювання могло статися й у випадку з Адамом. Атум звучить як Адам, тож ці поняття можуть бути навіть більш споріднені, ніж на перший погляд.

По-перше, в ієрогліфічних написах голосні позначалися рідко. Зазвичай в написах зазначалися приголосні, тому сучасні єгиптологи припускають те, як звучали слова. За загальноприйнятою згодою, голосні ставляться для того, щоб слова можна було вимовляти. Тому Атум міг бути вимовлений як «Атам».

Ба більше, відомо, що приголосна «t» в єгипетській мові міняється місцями з «d» – це встановлений факт серед лінгвістів.¹ Іншими словами, первісне ім'я Адама, яке ми маємо в Бутті, могло легко вимовлятися єгипетською мовою як «Атам/Атум» завдяки добре зрозумілим змінам в звуках букв.

Фото 4. Атум бореться зі змієм Апофісом перед деревом Ішед.Атум бореться зі змієм під древом пізнання

Єгипетські вірування про Атума дають більше вказівок на його зв'язок із раннім Буттям. Зображення Атума з'являються в гробницях ХХ-ї династії (бл. 1189-1077 рр. до н.е.), де він б'ється зі змієм на ім'я Апофіс перед деревом (фото 4), що зветься деревом Ішед.

Атум зображений у вигляді кішки, яка вважалася природним ворогом змій. Такі зображення з'явилися близько 1280 року до н.е. в папірусах – збірках релігійних заклинань, званих «Книгою мертвих», які ховали разом із померлими.

На зображеннях Атум однією лапою розчавлює голову Апофіса, а в іншій лапі тримає ніж, щоб обезголовити його. Єгипетські жерці, пов'язані з цією вірою, робили моделі Апофіса, які потім топтали, кололи й спалювали, щоб перемогти зло змія.¹

Як частина прокляття, коли Адам і Єва згрішили, Бог сказав, що голова змія буде розтрощена прийдешнім насінням (Буття 3:15), якого Павло називає «останнім Адамом» (1 Коринтян 15:45). Однак в єгипетській версії Атум уже здобув перемогу над змієм, розтрощивши його голову.

Фото 5 Напис у Фівах; боги Атум (ліворуч) і Тот пишуть тривалість царювання зведеного на престол царя на листі дерева Ішед.Дерева Едему

В Буття 2:9 названо два дерева в Едемі: Древо життя й Древо пізнання добра і зла. В єгипетських написах дерево Ішд чітко пов'язане як зі знанням, так і з тривалістю життя.

Наприклад, настінний напис на храмі фараона Рамзеса II у Фівах (бл. 1300 р. до н.е.) зображає Атума й бога на ім'я Тот, які пишуть на листках дерева Ішед тривалість царювання, призначену зведеному на престол цареві (фото 5).

Цікаво, що ім'я Ішед (спочатку вимовлене «іш-д-ет» в Текстах пірамід) звучить як давньоєврейське «дерево пізнання» – вимовляється ет-ха-да-ат. (давньоєвр. «дерево» = ет, «пізнання» = ха-да-ат). Таким чином, звучання й значення частини назви цього едемського дерева, ймовірно, було включено в єгипетську релігію.

Висновок

Як і очікувалося, «відгомони Едему й Буття» дійсно присутні в записах раннього Єгипту, причому більш ніж в одній формі. Починаючи з Біблії як богоодкровенної істини про історію, ми можемо здійснювати справжні відкриття.