Печери утворилися в кінці Потопу, а їх вапнякові утворення – в наступний льодовиковий період.

Світські вчені-геологи стверджують, що Біблія (зокрема, Буття 1:11) не може бути правдивою, оскільки численні геологічні процеси, що відбувалися в минулому й відбуваються в даний час, протікають занадто повільно, щоб вписатися в її історію. Наприклад, стверджується, що відкладення осадових порід сьогодні відбуваються настільки повільно, що для утворення всіх осадових порід у світі знадобилися б мільйони років. Ще одним прикладом є печери та їх утворення (печерні відклади).

Уніформітарні виклики для Біблії

Ці твердження виходять з припущення, що рівномірні, поступові, повільні процеси, подібні до тих, які ми спостерігаємо сьогодні, можуть пояснити всі геологічні події минулого – це філософія, яка називається уніформітаризмом. Вона відкидає катастрофи, особливо Біблійний потоп, як причину швидкого утворення гірських порід. Це припущення домінувало в світській геології з кінця 1700-х років. Воно набуло переважного значення в епоху так званого Просвітництва, коли про геологію світу було відомо дуже мало.

Потоп Ноя перевертає все це з голови на ноги. Потоп дає набагато краще пояснення осадовим процесам й багато чому іншому. Переосмислення геології через призму Всесвітнього потопу вирішує безліч давніх геологічних проблем. Однією з них є утворення печер і печерних відкладів – «прикрас» всередині печер.

Печери, як вважається, суперечать Біблії

Печерні відклади бувають найрізноманітніших форм, в тому числі сталактити (мал. 1) і сталагміти (мал. 2). Іноді, коли сталактити ростуть вниз, а сталагміти – вгору, вони з'єднуються, утворюючи колону (мал. 3), яка може бути масивною й мати химерні форми. До печерних відкладів також відноситься flowstone (печерне драпування), яке представляє собою шари карбонату, що відклалися на стінах або підлозі печери (мал. 4). Грунтуючись на сучасних темпах росту печерних відкладів, світські вчені стверджують, що печерам знадобилися сотні тисяч, а то й мільйони років, щоб досягти свого нинішнього стану.¹

Приклади печерних прикрас. Сталактити (Figure 1), сталагміти (Figure 2), колони (Figure 3) й печерні утворення (Figure 4)

Дуже слабка кислота, яка, ймовірно, утворює печери

Формування печер та їх оздоблення відбувається у два етапи. Спочатку утворюється отвір печери (порожнина) в результаті процесів, що розчиняють карбонат (вапняк). Пізніше утворюються печерні відклади в результаті процесів, що відкладають карбонат.

Світські вчені давно висунули гіпотезу, що печери утворилися під дією вуглецевої кислоти, слабкої кислоти, що утворюється при розчиненні вуглекислого газу з повітря у воді, що міститься в ґрунті.² Ця вода потім просочується в підгрунтові карбонатні породи й розчиняє їх, утворюючи отвір, який поступово збільшується. Сьогодні спостерігається, що це дуже повільний процес, й тому для утворення печери таким чином буде потрібно багато часу.

Але ця уніформітарна концепція має свої проблеми. Вступаючи в реакцію з карбонатом під ґрунтом, кислота швидко нейтралізується й не може продовжувати розчиняти карбонат. Кислота зазвичай нейтралізується на глибині до 10 м від поверхні,³ а деякі навіть кажуть, що на глибині до 1 м.⁴ Але деякі печери утворилися на глибині більше 1000 м під поверхнею. Якщо вуглецева кислота була єдиним механізмом утворення печер, то як така слабка кислота змогла проникнути так глибоко в землю, не нейтралізуючись? Світські вчені намагалися, без особливого успіху, придумати якісь творчі механізми, щоб подолати цю перешкоду.

Сірчана кислота швидко вимиває печери

Ситуація змінилася після недавніх відкриттів у печерах хімічних продуктів реакцій за участю сірчаної кислоти. Це набагато сильніша кислота, яка може дуже швидко розчиняти карбонат. Світські вчені знаходять все більше й більше печер з цими продуктами реакції, наприклад, гіпсом (сульфатом кальцію). Деякі припускають, що понад 50% печер були утворені сірчаною кислотою.⁵ Все більш ймовірно, що всі печери були розчинені таким чином. Там, де продукти реакції відсутні, вони, ймовірно, були вимиті в якийсь момент в минулому.

Швидке утворення печер під час відтоку потопних вод

Це відкриття вказує на високу ймовірність того, що печери утворилися швидко під час відтоку потопних вод.⁶ В цей час піднялися гори й континенти, а долини й океанічні басейни опустилися (Псалом 104:6-9).⁷ Підняття континентів призвело до розширення й розтріскування шарів гірських порід. Вода, що стікала через тріщини й слабкі місця з'єднання шарів, забирала продукти розкладання організмів, похованих під час Потопу – органічний розпад виробляє хімічно агресивні гази й рідини. Породи підтверджують, що під час Потопу була активна вулканічна діяльність, а діоксид сірки, що виділявся при цьому, також утворює сірчану кислоту. Кислота швидко збільшувала б ці тріщини й поверхні між контактами. Таким чином, до кінця Потопу печерні порожнини були б поширені в карбонатних породах (мал. 5).

Печерні відкладення швидко формуються в льодовиковий період

Сталактити, сталагміти та інші печерні відкладення швидко утворилися в льодовиковий період після Потопу.⁸ Льодовиковий період після Потопу був унікальним періодом в історії Землі, з м'якими (теплішими) зимами, прохолодним літом й рясними опадами протягом приблизно 500 років, поки крижані щити не досягли свого максимального розміру.⁹ На утворення печерних відкладень впливають шість основних змінних:

Температура в печері. Чим тепліша температура, тим швидше ростуть печерні відкладення. Відразу після Потопу скелі все ще були теплими через поховання під водою. Чим глибше поховані скелі, тим теплішими вони стають. Масивна ерозія під час Потопу¹⁰ оголила гарячі карбонатні породи, що значно сприяло росту печерних відкладень. Скелі залишалися теплими протягом багатьох років, чому сприяли тепліші зими.

Видалення CO₂ з повітря печери. Коли вапняк з води печери утворює печерні відкладення, виділяється вуглекислий газ (CO₂). Занадто велика кількість CO₂ в повітрі, що оточує печерні відкладення, уповільнює їх ріст. Таким чином, чим більше CO₂ виділяється з печери в зовнішнє повітря, тим швидше ростуть печерні відкладення. Тепло скель прискорює швидкість, з якою повітря, що містить CO₂, виходить з печери.

Випаровування води з печерних відкладів. Чим сухіше повітря в печері, тим більше випаровування й тим швидший ріст печерних відкладів. Світські вчені зазвичай ігнорують цю змінну, тому що відносна вологість в печерах сьогодні майже завжди близька до 100%, що призводить до незначного випаровування води з печерних відкладів. Однак в минулому гарячі камені гарячих печер посилювали висихання повітря в печерах.

Швидкість падіння крапель зі стелі. При збільшенні кількості опадів (дощу) ця швидкість буде вищою, що призведе до більш швидкого росту печерних відкладів. Відомо, що висока кількість опадів була однією з основних характеристик раннього й середнього льодовикового періоду.

Товщина водної плівки на печерних відкладах. Висока кількість опадів на поверхні землі також призведе до утворення більш товстої плівки й, отже, до більш швидкого росту.

Рівень кальцію й вуглекислоти у воді, що капає зі стелі печери. Коли ці показники високі, печерні відклади ростуть швидко. Рівень кислотності високий, коли в ґрунтовій воді над печерою поглинається більше CO₂, в ґрунті міститься більше органічних речовин, на поверхні землі випадає більше опадів, а ґрунт над печерою більш товстий й теплий. Більш товстий ґрунт після Потопу містив би величезну кількість органічних речовин, що залишилися після Потопу, й був би теплішим через вже згадані фактори.

Мал.5 Схема відкладення карбонатів (A) й пісковика та сланцю (B) під час Потопу, за яким послідувало підняття й розтріскування карбонатів (C) на стадії відступу, що призвело до утворення печер в результаті швидкого розчинення сірчаною кислотою (D).

Кінцевий результат

Всі шість змінних були б посилені на початку й всередині льодовикового періоду, тобто протягом 500 років після Потопу. Швидкість росту печерних відкладів могла легко в 100 разів перевищувати сучасні темпи росту, які, як правило, дуже мінливі й залежать також від ряду інших факторів. Сьогодні швидкість росту може варіюватися від майже нуля до 5 мм на рік.¹¹ Повідомлялося про деякі незвично швидкі темпи росту.^{12 13} Спелеологи Хілл і Форті зазвичай вказують поточну швидкість росту як 1-2 мм на рік.¹⁴

Якщо припустити, що вона становить всього 1 мм на рік, то в 100 разів більше це буде 10 см на рік. Така швидкість, якби вона зберігалася протягом 500 років, призвела б до феноменального росту на 50 м, що більш ніж достатньо для пояснення росту печерних відкладів під час льодовикового періоду. І якби люди розуміли це, вони не були б так здивовані структурами печерних відкладів у сучасних штучних погребах або шахтах.¹⁵

Засвоєні уроки

Всесвітній потоп й льодовиковий період, викликаний Потопом, пояснюють печери й печерні відклади краще, ніж повільні й поступові уніформітарні моделі, які домінують в сучасній геологічній думці. Багато процесів, які сьогодні протікають дуже повільно, значно прискорилися під час Потопу й льодовикового періоду. На історичні записи в Біблії можна покластися, щоб зрозуміти, як сформувався наш світ. Швидкі процеси під час Біблійного потопу руйнують тимчасові виклики Біблії; Потоп – це великий руйнівник «епох».