Послання у пляшці
Стара пляшка, вмурована в конгломерат, несе в собі дивовижне послання для відвідувачів Морського музею в Кейптауні, Південна Африка.1
В 1986 році водолази витягли цей скляний скарб разом з іншими історичними предметами із затонулого британського військового корабля HMS2 Birkenhead. Близько 2:00 вночі 23 лютого 1852 року металевий корпус корабля розрізала підступна скеля приблизно за 150 км на південний схід від Кейптауна. За 20 хвилин судно розламалося на частини й затонуло на 30-метрову глибину приблизно за 1,5 км від Дейнджер-Пойнт (маяк неподалік Кейптауну – прим. перекл.). На жаль, 445 із 638 осіб, які перебували на борту, загинули – більшість з них були молодими солдатами, що прямували на кордон Східнокапської провінції.3 Але пляшка свідчить не тільки про крихкість життя.
Примітно, що пляшка міцно впаяна в тверду скельну породу. Уламки корабля змішалися з матеріалом з дна океану й зцементувалися разом. При найближчому огляді видно, що «порода» складається з керамічного глечика, кошика, продуктів корозії заліза, гальки й фрагментів мушель. В конгломераті також видно відбитки інших пляшок. Очевидно, що він утворився відтоді, як корабель опустився на дно океану тієї фатальної ночі.
Але чому має бути дивно, що мінерали, які випали в осад з морської води, змогли скріпити всі ці речі в тверду породу? Зрештою, затонуле судно пролежало на дні океану понад 130 років, що, з точки зору людини, являє собою тривалий період часу.
Причина, через яку люди вважають цю ситуацію незвичайною, полягає в тому, що ми прокачані певними ідеями. Нам постійно твердять, що геологічні процеси, як-от скам'яніння, фосилізація й утворення сталагмітів, займають мільйони років – неймовірно довгий час. Це постійне нав'язування повільної та поступової еволюційної філософії суперечить ясному вченню Біблії про нещодавнє Створення світу й катастрофічний Всесвітній потоп.
Ця незвичайна пляшка, замурована в конгломераті, витягнутому з дна океану, показує нам, що гірським породам не потрібні мільйони й мільйони років для формування, як кажуть нам еволюціоністи та інші «довгожителі».
