Задовго до того, як британці прославилися своїми чергами, трилобіти давали їм фору. Прикладом такої колективної дії є серія приголомшливих викопних знахідок лінійних скупчень трилобітів у верхньотремадоцьких сланцях Фесуата, Марокко (мал. 1).¹ 

Трилобіти - це група вимерлих морських членистоногих з чітко вираженим трилопатевим тілом, а окремі представники цих тварин мали неймовірно складну будову очей.²

Група дослідників була впевнена, що ці істоти не були переміщені в таке положення водою або навколишніми осадовими породами. Швидше за все, цей ланцюжок - це навмисна колективна дія, що прекрасно збереглася.

Один з коментаторів запитав очевидне: «Тож вам може бути цікаво, як ці ланцюжки трилобітів збереглися, немов на знімку з повсякденного життя?»³

Ті, хто вірить, що Землі мільярди років, можуть бути незадоволені відповіддю.

Навіщо йти за лідером?

У цих скам'янілостях переважають трилобіти виду Ampyx priscus, які не мають очей. Вважається, що списоподібна морда спереду і довгі колючки ззаду слугували механорецепторами та/або дозволяли здійснювати хімічну комунікацію. Трилобіт Ampyx priscus, ймовірно, використовував «свої довгі загострені колючки, щоб підтримувати рух в один ряд за допомогою фізичного дотику»¹ або, можливо, вловлював хімічні сигнали (наприклад, феромони) від тих, хто був поруч з ним у шерензі.

Малюнок 2. Карибський колючий омар, Palinurus ornatus, мігрує у формі ланцюжка.

Ряд трилобітів порівнюють із сучасними морськими ракоподібними, які також мають схожу колективну поведінку. Колючий омар Palinurus ornatus, що мешкає в регіоні Багамських островів, здійснює масові міграції поодинокими групами (мал. 2),⁴ « у відповідь на можливі порушення навколишнього середовища, викликані штормами, або щоб дістатися нерестовищ».¹

Дослідники припустили, що поведінка трилобітів мала схожу мету. Рух у такий лінійний спосіб зменшує гідродинамічний опір, що дозволяє заощадити енергію. Можливо, така поведінка також відлякувала потенційних хижаків, створюючи враження, що трилобіти занадто великі, аби з ними можна було легко впоратися.

Малюнок 3. Скам'янілий косяк довгастих риб, що пливуть, у вапняковій плиті. 

Скам'янілості, що утворюються швидко

Малюнок 4. Скам'янілий ланцюжок креветкоподібних членистоногих.Якою б не була причина появи цих скам'янілих груп трилобітів, ясно одне - вони, мабуть, утворилися дуже швидко. До такого ж висновку схиляються і дослідники. Жодна зі скам'янілостей трилобітів не була пошкоджена або зміщена, і дуже мало хто з них мав будь-які ознаки згорнутості - скручування тварини в оборонний клубок за небезпеки. Вчені зазначають:

«Ці лінійні групи, швидше за все, являють собою скупчення in situ, які зберігають більшу частину початкового положення особин на момент їхньої смерті... . Величина осадових порід, що відклалися під час шторму, ймовірно, була достатньою, щоб поховати трилобітів .... на місці, але недостатньо потужною, щоб перенести їх звідти. Цей процес зазвичай використовується для пояснення виняткового збереження in situ ... . [а також] Виняткова рідкісність скручених зразків серед знайдених лінійних груп підтверджує гіпотезу про дуже різку смерть, спричинену або отруєнням водою, або швидким відкладенням осадових порід, що не дозволило скрутитись більшості зразків».¹

Звідси випливає досить очевидний висновок, що ці тварини були поховані надзвичайно швидко, а не впродовж мільйонів років.

Доповнюючи приклади

Ці шеренги трилобітів доповнюють інші нещодавні приклади групових скам' янілостей, що назавжди застигли у стоп-кадрі, такі як ціла зграя плаваючих риб (мал. 3),⁵ та ланцюжок креветкоподібних ракоподібних (мал. 4).⁶ Всі ці скам' янілості є прикладами цілих зграй тварин, що виконують скоординовані спільні дії в одному напрямку.

Неможливо уявити будь-яке правдоподібне пояснення скам' янілостям істот, що так злагоджено взаємодіють, окрім того, що вони утворилися дуже швидко. Скам'янілості буквально показують, як тварини пересувалися аж до моменту їхнього поховання.

Хоча вік трилобітів умовно «датується» 480 мільйонами років, впорядкованість цієї знахідки ідеально відповідає біблійній версії світової історії. Потоп Ноя, що стався близько 4500 років тому, створив ідеальні умови для утворення таких скам'янілостей. Єдина причина, по якій хтось може відкинути дане пояснення, полягає в тому, що він «навмисно не помічає», що «світ, який тоді існував, був затоплений водою і загинув» (2 Петра 3:5-6).