Всесвітній потоп та льодниковий період
Креацентр > Статті > Всесвітній потоп та льодниковий період > Зарахуйте це на користь Всесвітнього потопу

Зарахуйте це на користь Всесвітнього потопу

Для утворення крейдяних шарів при сьогоднішніх темпах нагромадження океанських поверхонь знадобилися б мільйони років. Як пояснюють це креаціоністи?

Шкря-я-яб! Скря-я-яб!

В мої шкільні роки, які пройшли в Австралії, вчителі писали крейдою на дошках, і звуки шкреботу наповнювали кожну класну кімнату. З тих пір, коли вчителі регулярно використовували крейду, пройшло багато років, але серед любителів мистецтва крейда знову стала популярною завдяки своїй здатності перетворити будь-яку поверхню на дошку, залишаючи на ній кольорові сліди.

Коли я був хлопчиком і  кривився від раптового писку крейди, я ніколи не усвідомлював, що ці маленькі білі палички насправді походять з товстого шару гірських порід, що складається з мікроскопічних скам'янілостей.

Ось що таке крейда: м'який, чистий і тонкий вапняк, який має морське походження і зазвичай має білий колір. Вона складається переважно (90-99%) з мінерального кальциту, утвореного, в основному, оболонками плавучих мікроорганізмів, затиснутих  в дуже тонкий шар.1

Про цей факт я дізнався аж через роки в університеті на заняттях з геології, де нам також розповідали про знамениті Білі скелі Дувру на узбережжі південної Англії. Ці скелі фактично є пластами крейди висотою 350 футів (110 м). Яке ж хвилювання переповнювало мене, коли пізніше я сам опинився на березі моря і дивився на ці високі білі скелі!

Відчуття хвилювання перебивала лише одна думка: на заняттях геології навчають про те, що ці крейдяні пласти утворювались мільйони років, коли дуже дрібні мушлі повільно тонули і залягали на морському дні і, перемішуючись із вапном,  утворювали вапняк.

У зв’язку з дрібнозернистою консистенцією крейдяних пластів  та величезною кількістю крихітних скам’янілих мушель, геологи-еволюціоністи намагалися пояснити ці утворення, спираючись на вапняні відкладення на дні сучасного океану. Ці відкладення знаходяться на глибинах близько 14 775 футів (4500 м). Геологи-еволюціоністи стверджують, що у відкладеннях накопичувалась одна зернина з швидкістю від 0,008 до 0,08 дюймів (0,2-2 мм) на рік.2 Відкладення складаються практично повністю з крихітних мушель одноклітинних істот, оскільки риба та інші великі створіння були з’їдені або вже розклались до того, перш ніж досягнули морського дна.

Тому, щоб гомогенні відкладення перетворилось на крейду товщиною в 650 футів (200 м), необхідно від 100 000 до 1 млн років. Еволюціоністи стверджують, що процес утворення крейди тривав 40 мільйонів років.3 Таку інтерпретацію я чув і в моєму університеті на заняттях.

Але оскільки я християнин, який вірить у те, що Боже Слово дає достовірну розповідь про історію Землі,  я не вірю, що Землі мільйони років, як же мені реагувати на таку інформацію?

Давайте копнемо глибше і розгадаємо цю очевидну загадку крейдових пластів.

 

Розташування крейдяних пластів

По-перше, давайте подивимося, де розташовані основні пласти крейди. Білі крейдові скелі Дувру є символічною пам'яткою Англії, але схожі крейдяні скелі також існують трохи далі на захід уздовж південного узбережжя Англії біля міста Брайтон, а також далі на північ уздовж частини Йоркширського узбережжя. Пласти крейди, що об’єднують ці території, за оцінками мають товщину в середньому понад 1300 футів (400 м). Такі ж самі крейдові пласти також оголюються вздовж узбережжя Антріму Північної Ірландії, і їх можна побачити у всіх куточках Європи (Франція, Німеччина, Польща  і далі), а також в Туреччині, Єгипті, Ізраїлі та навіть Казахстані.

Подібні крейдяні пласти знаходяться на Середньому Заході США, від Небраски до Техасу, а також від Алабами до Колорадо. До них належать пласти Найобрара в Канзасі, які славляться дивовижною кількістю скам'янілостей. Крейдові пласти також знаходяться в Пертському басейні південної частини на заході Австралії (пласти Джінджін) і містять не лише ті ж копалини, що й англійські крейдяні пласти, але й подібні види гірських порід, що знаходяться вище і нижче.

Всі ці крейдяні пласти знаходяться на відносно однаковому рівні, який зареєстровано в глобальному геологічному обліку. Отже, вони являють собою одну глобальну одиницю осадових порід. Ця схожість пояснює, чому всі вони були віднесені до крейдового геологічного періоду. (Сама назва походить від латинського creta, що означає крейда.) Ми знаємо, що всі ці крейдяні пласти були утворені одночасно, оскільки всі вони знаходяться на одному рівні.

Але чи справді ці крейдові пласти утворювались протягом 40 мільйонів років? Звичайно ні. Нетипова, хаотична суміш скам'янілостей розвіює еволюційний сценарій повільного і поступового нагромадження крихітних зернинок в спокійному морі протягом більше 40 мільйонів років.

 

Копалини, що знаходяться в крейді

Крейдова тканина складається в основному з крихітних залишків викопного складу, одноклітинних організмів, які називаються форамініфери та коколіти (крихітні пластинки, які були зовнішніми скелетами певних видів водоростей), розміщених у дуже дрібнозернистому кальциті. Ще важливішим є факт існування багатьох більших за розмірами скам'янілостей, які знаходяться в хаотичному порядку в пластах крейди. Як всі ці великі, різноманітні істоти були поховані у відкладеннях, на відміну від того, що ми сьогодні бачимо на дні океану?

Список великих скам'янілостей довжелезний. Англійські крейдові пласти  містять в собі багато таких великих морських тварин, як губки, корали, моховатки (мереживні корали), плечоногі (схожі на двостулкових молюсків), двостулкові молюски (їстівні молюски), равлики, амоніти, наутиліди, белемніти, членистоногі (краби та омари) та голкошкіри (морські лілії та зірки, анемони).4 Крейдяні пласти також містять безліч інших істот: скам'янілі щелепи і зуби риб, скам’янілі  залишки черепах, іхтіозаврів, плезіозаврів, морських ящірок, літаючих рептилій (птерозаврів) і навіть динозаврів, які жили на Землі (безліч таких викопних решток було знайдено членами Українського центру креаціонізму).

Пласти Найобрара в Канзасі містять в собі ще більше вражаючих великих скам’янілостей: різні види риб довжиною до 16 футів (5 м), акули і черепахи довжиною до 13 футів (4 м), плезіозаври з розмахом крил до 46 футів (14 м), мозазаврові рештки довжиною до 49 футів (15 м), птерозаври з розмахом крил до 30 футів (9 м), динозаври, такі як анкілозаври та гадрозаври, довжиною до 30 футів (9 м), птахи висотою до 6,5 футів (2 м).5

Як така велика кількість морських та земних створінь могла бути похована на дні океану в далекому минулому, якщо це не відбувається сьогодні?

Heritage Auctions | HA.COM

 

З точки зору біблійного потопу

Скептики заперечують той факт, що крейдяні пласти були швидко утворені під час біблійного потопу. Вони стверджують, що необхідно багато часу для розмноження, росту, смерті і поховання трильйонів форамініфер і коколітів, щоб в результаті утворились ці товсті крейдяні пласти по всьому світу.

Коли вони говорять про це, то припускають, що океанічна вода завжди була такою, як сьогодні. Але під час глобального водного катаклізму стан води був зовсім іншим — гарячі вулканічні води та нутрієнти змінювали температуру води та її хімічний склад, що й призвело до швидкого цвітіння форамініфер та коколітів всього за години, дні чи тижні, але ніяк не мільйони років.6

Скептики також ігнорують той факт, що ці крейдяні пласти були винесені на континенти океанськими водами, які піднялись досить високо, щоб повністю затопити континенти.

В той же час крейдяні пласти не знаходяться на дні океану, де сьогодні розташовані вапняні відкладення. Сьогоднішні вапняні відкладення дуже відрізняються за своїм складом від пластів крейди, які були утворені в минулому.

Де ми можемо в наші дні спостерігати, як вапняні відкладення на континенті повільно накопичуються і одночасно поглинають та перетворюють в скам’янілості величезних мешканців океану (таких як вимерлих плезіозаврів та мозазаврів) разом із великими наземними мешканцями (такими як вимерлі динозаври і птерозаври)? Або як щодо знайдених в канзаських пластах скам'янілостей ненаситної ??хижої риби ксіфактини (Xiphactinus audax) довжиною 13 футів (4 м) з майже ідеально збереженою в середині неї рибою (Gillicus arcuatus ) довжиною 6 футів (1,8 м)?

Ніде! Ми просто не бачимо таких поховань та перетворень в скам’янілості, які відбуваються сьогодні в таких масивних та катастрофічних масштабах.

Щоб перетворити в скам’янілості такі великі істоти, доволі великі маси відкладень повинні були поховати цих істот миттєво, перші ніж вони встигли втекти. Відомо, що риби швидко розкладаються, якщо протягом кількох днів їх повністю не поховати. Тим не менш, риби, знайдені скам’янілими в крейдяних пластах, не мають ознак розпаду. Отже, ствердження про те, що крейдяні пласти накопичувались повільно – зернинка за зернинкою опускалися на дно спокійного моря – спростовується очевидністю катастрофічної природи виникнення всіх цих скам’янілостей.

Але не забувайте, що ці крейдяні пласти тягнуться навколо земної кулі. Тому глобальний розподіл крейдяних пластів потребував глобального катаклізму повеней, як описується в Біблії.

 

Зарахуйте це не на користь припущень

Тож який висновок ми можемо зробити? Ніколи не зневірюйтесь в тому, про що вчить Боже Слово  лише тому, що декілька скептиків піднімають на поверхню те, що здається дуже важким питанням, або наполягають на наявності доказів, що суперечать Біблії. Як і в даному випадку, більш детальний аналіз показує те, що їхні "докази" насправді є інтерпретацією даних, ґрунтованих на  припущеннях, що описаного в Бутті потопу ніколи не було.

Так як і попереджав Петро у третьому розділі 2 Петра, вони навмисно відмовляються знати або навмисно відкидають Боже Слово, і таким чином вони відмовляються розглядати будь-яке тлумачення доказів, які вказують на потоп з Буття. Натомість вони намагаються довести те, що самі ж вигадали.

Але для тих з нас, хто прагне пізнати Господа і зрозуміти Його дії, є добрі відповіді. Просто подивіться на звичайну крейду. Вона дає феноменальні докази правдивості біблійного потопу — ще одне свідчення того, що ми можемо довіряти Богу та Його Слову. Зарахуйте ще один бал на користь Божого Слова.

 

 Автор: Д-р. Ендрю А. Снеллінг*

Дата публікації: 19.06.2016

Джерело: Answers in Genesis

 

Переклад: Франковська В.

Редактор: Тупчієнко В.

 

*Доктор Ендрю Снеллінг має докторську ступінь з геології в Сіднейському університеті і працює геологом-консультантом в Австралії та Америці. Автор численних наукових статей, д-р. Снеллінг наразі є керівником дослідження при організації "Відповіді в Бутті" США.

 

Посилання:

  1. Neuendorf, K.K.E., J.P. Mehl, Jr., and J.A. Jackson. 2005. Glossary of Geology, fifth edition, p.107. Alexandria VA: American Geological Institute.
  2. Blatt, H. 1992. Sedimentary Petrology, 2nd edition, p.259. New York: W.H. Freeman and Company
  3. Smith, A.B. and D.J. Batten. 2002. Fossils of the Chalk, 2nd edition, p.1. London: The Palaeontological Association.
  4. Smith, A.B. and D.J. Batten. 2002. Fossils of the Chalk, 2nd edition. London: The Palaeontological Association.
  5. Everhart, M. J. 2005. Oceans of Kansas: A Natural History of the Western Interior Sea (Life of the Past). Bloomington IN: Indiana University Press.
  6. Snelling, A.A. 1994. “Can Flood Geology Explain Thick Chalk Beds?” Creation Ex Nihilo Technical Journal1:11-15. Accessible at: https://answersingenesis.org/geology/sedimentation/can-flood-geology-explain-thick-chalk-beds/

 

 

Написати коментар