Будучи студентом Каліфорнійського університету в Сан-Дієго, я відвідував семінар Стенлі Міллера, знаменитого хіміка, який поклав початок дослідженням походження життя, створивши амінокислоти в умовах, які ми колись вважали такими, що існували на ранній Землі. Я ніколи не забуду, що сказав Міллер на тому семінарі:

«Створення сполук і створення життя – це дві різні речі».

Він мав рацію. Можна створити скільки завгодно молекул, але якщо немає системи реплікації, то це просто інертні хімічні речовини. На думку більшості теоретиків походження життя, саме цей крок від відсутності реплікації до реплікації і є походженням життя. Але наскільки легко подолати цей великий розрив? Саме це питання ми постараємося розглянути.

Основна модель теорії походження життя є найбільш відомою в даній галузі: модель «світу РНК». Критику цієї ідеї знайти нескладно. Є фантастична робота лауреата Нобелівської премії Джека Шостака «Восьмикратний шлях до неферментативної реплікації РНК» (The eightfold path to non-enzymatic RNA replication). Шостак там пропонує вісім сильних критичних зауважень на адресу моделі «світу РНК».

Ще більш фундаментальна критика

До цих зауважень я б додав ще трохи критики. Вона ще більш фундаментальна: як взагалі можна отримати інформацію необхідну для опису гіпотетичної молекули здатної до самовідтворювання? Іноді це називають проблемою інформаційної послідовності. Як я із співавторами пояснили в книзі «Відкриття розумного задуму»:

За відсутності механізму виникнення життя на основі ДНК й білків матеріалісти розробили теорію, згідно з якою попередником життя на основі ДНК могла стати інша молекула – РНК.

В живих клітинах РНК виконує роль молекули-переносника інформації. В процесі транспортування відбуваються складні процеси транскрипції та трансляції, внаслідок яких інформація, закладена в геномі, перетворюється на фізичні частини клітини – білки.

Під час трансляції інша молекула, звана трансферною РНК (тРНК), переправляє необхідні амінокислоти на рибосому для складання білкового ланцюга.

Оскільки РНК може не тільки нести інформацію, а й виконувати низку клітинних функцій, матеріалісти припустили, що, можливо, вона розв'язує загадку курки та яйця. Ця гіпотеза відома як «світ РНК».

Прихильники гіпотези РНК-світу перебувають в авангарді сучасних уявлень про походження життя. Вони зазвичай стверджують, що світ РНК виник, коли завдяки чистій випадковості з'явилася молекула РНК, що самовідтворюється. Незважаючи на велику кількість спекуляцій, ця теорія походження життя сьогодні є найбільш популярною. У вступі до недавньої статті в журналі Scientific American редактори сміливо заявляють:

«[Дослідження] підтверджують гіпотезу про те, що примітивні клітини, які містять молекули, подібні до РНК, могли збиратися спонтанно, розмножуватися й еволюціонувати, даючи початок усьому живому».

Звучить просто, чи не так? Однак у гіпотезі про світ РНК є серйозні проблеми, будь-яка з яких може звести теорію нанівець.

1. РНК не може утворитися без розумного задуму.

Не вдалося довести, що РНК збирається в лабораторії без допомоги досвідченого хіміка, який розумно керує процесом. Роберт Шапіро, заслужений професор хімії Нью-Йоркського університету, піддав критиці зусилля тих, хто намагався створити РНК в лабораторії:

«Недолік полягає в логіці – що цей експериментальний контроль, здійснюваний дослідниками в сучасній лабораторії, міг бути доступний на ранній Землі».

2. РНК не може виконувати ролі білків.

Незважаючи на деякі твердження про протилежне, молекули РНК не володіють багатьма властивостями, які дозволяють білкам виконувати роль робочих молекул в клітині. Хоча було показано, що РНК може виконувати кілька функцій, немає жодних доказів того, що вона може виконувати всі необхідні клітинні функції.

3 Світ РНК не може пояснити походження інформації.

Найбільш фундаментальною проблемою гіпотези світу РНК є її нездатність пояснити походження інформації в першій самовідтворюваній молекулі РНК, довжина якої, на думку експертів, повинна була становити від 200 до 300 нуклеотидів.

Яким чином нуклеотидні основи в РНК виявилися впорядкованими для виникнення життя? Не існує відомих хімічних чи фізичних законів, які могли б це зробити. Для пояснення впорядкування нуклеотидів у першій самовідтворюваній молекулі РНК у матеріалістів немає іншого пояснення, окрім випадковості. Унікальна послідовність РНК, необхідна для реплікації, являє собою складну й визначену інформацію (CSI – complex and specified information). Ймовірність того, що 250 нуклеотидів у молекулі РНК можуть бути визначені тільки випадковим чином, виглядає наступним чином:

Ця послідовність містить занадто багато CSI – ймовірність цього надто мала – щоб бути отриманою в результаті некерованих природних процесів. Роберт Шапіро формулює цю проблему так:

«Раптова поява великої самокопіювальної молекули, такої як РНК, вкрай малоймовірна... [Ймовірність] настільки неймовірно мала, що її поява навіть один раз у видимому Всесвіті вважатиметься винятковою удачею».

Теоретики ID називають цю перешкоду для матеріалізму проблемою інформаційної послідовності. Це серйозна перешкода для будь-якої матеріалістичної гіпотези походження життя.

Потрібно: Розумний Задум

Оскільки для успіху будь-якої моделі походження життя необхідне надходження величезної кількості інформації, ми стверджуємо, що для цього необхідний Розумний Задум:

Будь-яка модель походження життя – чи то гіпотеза РНК-світу, чи то будь-яка інша теорія, – крім Розумного Задуму, спіткнеться об походження інформації. На думку матеріалістів, інформація виникла в першому житті завдяки чистій випадковості. Але ймовірність випадкового виникнення такої впорядкованої інформації неймовірно мала...

То як же виникає інформація? У двох попередніх розділах було показано, що в основі життя лежать:

➤ Величезний обсяг складної та конкретної інформації, закодованої біохімічною мовою.

➤ Система команд і кодів, подібна до комп'ютера, яка обробляє цю інформацію.

➤ Молекулярні машини й багатомашинні системи.

Звідки, з нашого досвіду, беруться мова, складна й конкретна інформація, програмний код і машини? У них є тільки одне відоме джерело: інтелект.

Навіть усі зусилля критиків ID не можуть уникнути того факту, що для розв'язання проблеми інформаційної послідовності необхідний інтелект.