Генетична ентропія: тихий вбивця
Нищівний аргумент проти еволюції.
Люди вмирають з різних причин, але якщо вам пощастило уникнути смерті внаслідок війни, злочину, випадкового нещасного випадку чи хвороби, ентропія завжди буде поруч, щоб забезпечити вам зустріч із Творцем. Назагал, ентропія – це загальна тенденція речей виснажуватися й руйнуватися.1
Не дивно, що така сама тенденція діє в цілих популяціях, покоління за поколінням. Тепер ми знаємо, багато в чому, завдяки роботі доктора Джона Сенфорда (відомого генетика рослин та піонера генної інженерії з Корнельського університету), що такий самий поступовий процес виснаження відбувається й у генофонді людини.
Генетична ентропія, так називається дане явище, веде людство й усі вищі організми до вимирання (звісно, без божественного втручання).2 Насправді цей процес, який протікає швидше у «вищих» організмів,3 означає, що людському виду може бути всього кілька тисяч років; звичайно, не сотні тисяч років, інакше ми вже вимерли б.
Ця тема є маловідомою, але є дуже потужною підтримкою біблійного Створення. Простіше кажучи, генетична ентропія означає, що зміст інформації в геномі (всі наші гени) поступово зменшується через накопичення мутацій, покоління за поколінням.4
Мутації: хороші, погані чи нейтральні?
Мутації відбуваються в усіх формах життя (у вірусах теж). У нашому зіпсованому, занепалому світі механізми, що відтворюють генетичний матеріал від одного покоління (або одного поділу клітини) до іншого, недосконалі.
Іншим джерелом мутації є радіація довкілля. Щоразу, коли у нас з'являються діти, ми неминуче передаємо їм деякі помилки, яких раніше не було.
Оцінки відрізняються, але загальноприйнятою цифрою є та, що кожна дитина народжується приблизно з 100 нових мутацій. Вони додаються до тих, що вже були накопичені в попередніх поколіннях.
Ці помилки майже ніколи не бувають корисними. Хіба можна очікувати поліпшення енциклопедії, додаючи до неї дедалі більше орфографічних помилок щоразу, коли вона друкується? Еволюційна література визнає це дуже чітко:
«Навіть найпростіші живі організми дуже складні. Мутації – невибіркові зміни такої складності – з набагато більшою ймовірністю можуть бути шкідливими, ніж корисними».5
І в іншому місці:
«Загалом переважна більшість мутацій є згубними. Це один із найбільш усталених принципів еволюційної генетики, підтверджений як молекулярними, так і кількісно-генетичними даними».6
За однією з оцінок, шкідливі мутації перевершують корисні у співвідношенні мільйон до одного.7 І навіть так більшість «корисних» мутацій, як виявилося, швидше ламають, ніж створюють, наприклад, безкрилі жуки на вітряних островах.8
Нейтральні мутації?
Деякі люди, особливо з науковою освітою, вважають, що більшість мутацій не є ні добрими, ні поганими. Вони вважають, що переважна більшість мутацій є нейтральними. Це серйозна помилка.
Враховуючи, наскільки важлива для живих істот інформація, закодована в ДНК, легко зрозуміти, що більшість випадкових змін матимуть певний ефект, і більшість з них будуть поганими. Вони не можуть просто нічого не робити.
В науковій статті на цю тему сказано:
«...здається малоймовірним, що будь-яка мутація є справді нейтральною в тому сенсі, що вона не впливає на пристосованість. Усі мутації повинні мати якийсь ефект, навіть якщо цей ефект абсолютно малий».9
Майже нейтральні
Хоча, по суті, немає мутацій, які були б абсолютно нейтральними, мутації можуть бути настільки незначними за своїм впливом, що вони є «ефективно нейтральними» (доктор Сенфорд називає їх «майже нейтральними»).
Генетик Мотоо Кімура (1924-1994) створив нову модель, в якій «ефективно нейтральні» мутації становили величезну частку від загальної кількості. Він виявив, що це мутації викликають загальне зниження «придатності» з часом. Однак цей термін «придатність» часто використовується в заплутаному та круговому значенні.10
Незважаючи на це, Кімура ніколи не ставив під сумнів поняття еволюції. Він вірив у те, що випадкові мегакорисні мутації нівелюють ефект поступового занепаду:
«Чи викликає така невелика швидкість погіршення пристосованості загрозу виживанню та благополуччю виду (не окремої особини) – спірне питання, але про це легко подбає адаптивна заміна генів, яка повинна відбуватися час від часу (скажімо, раз на кілька сотень поколінь)».10 11
Але немає жодних доказів, що підтверджують припущення Кімури. Факти свідчать про протилежне: якщо дати організму достатньо часу, він врешті-решт попаде під тягар пошкоджуючих мутацій, які поступово накопичуються, й вимре.12
Більше того, в роботі представленій Сенфордом та іншими на симпозіумі з інформації в Корнельському університеті, показано, що велика кількість таких «високоефективних» корисних мутацій фактично прискорює вимирання. Вони «сильно заважають добору "за або проти" всіх малоефективних мутацій», що посилює проблему генетичної ентропії.13
Але природний добір...?
Еволюціоністи іноді намагаються спростувати ці ідеї, говорячи щось на зразок: «Якщо мутація шкідлива, вона буде видалена природним добором». Це надто спрощене уявлення про добір невтомно втовкмачується студентам-біологам у класах по всьому світу – й воно сильно вводить в оману, тому що для більшості мутацій воно зовсім неправильне!
Природний добір (ПД) – прямий, реальний процес – насправді, означає «диференційоване розмноження»; деякі члени популяції розмножуватимуться більше, ніж інші. Тому ознаки, якими мають ті, хто розмножується більше за інших, з часом стають найбільш поширеними в популяції.
Сила ПД була ретельно виміряна.14 Щоб добір зміг «побачити» мутацію, вона повинна бути достатньо сильною, щоб вплинути на відтворення (наприклад, вбити особину до того, як вона зможе розмножуватися або викликати стерильність, або значне зниження фертильності).
Таким чином, ПД не може «побачити» майже нейтральну мутацію, тому що сам по собі негативний ефект індивідуальної мутації дуже малий – занадто малий, щоб викликати відчутну різницю у відтворенні. Оскільки помилки накопичуються з кожним поколінням, зрештою, їх колективний ефект стає дуже руйнівним.
Легко бачити, що добір не позбавляє нас більшості мутацій. В усіх нас є сотні мутацій, яких не було у наших предків, але більшість людей без проблем стають батьками та передають свої гени (поряд з багатьма помилками, як старими, так і новими).
Природний добір діє лише на окремих особин
Вимушені визнати, що ПД сліпий до майже нейтральних мутацій, звичайна відповідь еволюціоністів така: «Як тільки збитки, що накопичуються, від мутацій стане значним, ПД почне їх видаляти». Але така відповідь не дозволяє зрозуміти проблему.
Природний добір може видаляти лише окремі мутації, коли вони виникають. Як тільки мутації накопичуються достатньо, щоб стати реальною помітною проблемою, вони стають проблемою всієї популяції, а не тільки окремих особин. Вся популяція не може бути «вибракувана» – лишень вимерти!
Коротше кажучи, якби світові було навіть кілька сотень тисяч років, генетична ентропія означає, що ми вже давно вимерли б.15 Це показує, що саме біблійний креаціонізм, а не еволюційна теорія, відповідає генетичній реальності й підкреслює похмуре майбутнє, яке чекає на людство без втручання нашого Творця.
Автомобілі для перегонів та катастрофа помилок
Уявіть автомобіль для перегонів в ідеальному стані. А тепер уявіть, що хтось вдарив по ньому невеликим молотком, залишивши скромну вм'ятину на одній з панелей або тріщину на лобовому склі. Чи вплине цей випадок на шанси автомобіля виграти перегони? Ні, але очевидно, що удар молотком завдав якоїсь шкоди, хай і незначної.
За аналогією, удар молотком – це майже нейтральна мутація; вм'ятина – це ефект мутації. Перегони аналогічні «природному добору»; переможець перегонів «пристосований» до життя краще, ніж суперники.
Тепер уявіть, що це повторюється тисячі чи навіть сотні тисяч разів по всьому автомобілю; згодом він отримає значні ушкодження. Він стане менш аеродинамічний; може статися так, що неможливо буде бачити через лобове скло; електричні з'єднання всередині автомобіля можуть розірватись.
Зрештою, за достатньої кількості таких незначних ударів автомобіль стане повністю непридатним для експлуатації. Але цей процес відбувається не лише з одним автомобілем. Кожен автомобіль під час перегонів накопичує ці дрібні пошкодження приблизно з однаковою швидкістю. Якоїсь миті стільки автомобілів стануть непридатними для використання, що перегони доведеться скасувати.
Скасування перегонів аналогічне вимиранню. В генетичних термінах це називається «катастрофою помилок» або «мутаційним крахом».
-
Детальне пояснення на непрофесійному рівні див. Wieland, C., World winding down, Creation Book Publishers, Powder Springs GA, 2012; available creation.com/s/10-2-602.
-
Sanford, J., Genetic Entropy, FMS publications, 2005–2014; available creation.com/s/10-3-513.
-
Див. Carter, R., Genetic entropy and simple organisms; creation.com/genetic-entropy-and-simple-organisms, 25 Oct 2012.
-
Lynch, M., Rate, molecular spectrum, and consequences of human mutation, Proceedings of the National Academy of Sciences (USA) 107(3):961–968, 2010.
-
Gerrish, P. et al., Genomic mutation rates that neutralize adaptive evolution and natural selection, J. R. Soc. Interface, 29 May 2013.
-
Keightley P.D. and Lynch, M., Toward a realistic model of mutations affecting fitness, Evolution 57(3):683–5, 2003.
-
Gerrish, P. and Lenski, R., The fate of competing beneficial mutations in an asexual population, Genetica 102/103: 127–144, 1998.
-
Wieland, C., Beetle bloopers, Creation 19(3):30, 1997; creation.com/beetle.
-
Eyre-Walker, A. and Keightley P.D., The distribution of fitness effects of new mutations, Nat. Rev. Genet. 8(8):610–8, 2007.
-
Kimura, M., Model of effectively neutral mutations in which selective constraint is incorporated, Proc. Natl. Acad. Sci. USA 76(7):3440–3444, 1979.
-
Для поглибленого пояснення питань, пов'язаних із терміном «придатність», див. creation.com/fitness.
-
Для прикладу генетичної ентропії в популяції вірусу: creation.com/genetic-entropy-evidence.
-
Sanford, J., Baumgardner, J., and Brewer, W., Selection threshold severely constrains capture of beneficial mutations, in: Marks II, R.J. et al. (eds.) Biological Information—New Perspectives (proceedings of a 2011 symposium at Cornell University), World Scientific, Singapore, p. 283; krusch.com
-
Gibson, P., Baumgardner, J., Brewer, W., and Sanford, J.,Can purifying natural selection preserve biological information?, in: Marks II, R.J. et al. (eds.), ref. 13, pp. 232–263.
-
Kondrashov, A.S., Contamination of the genome by very slightly deleterious mutations: why have we not died 100 times over? J. Theor. Biol. 175(4):583–594, 21 Aug 1995.