Одна з найвідоміших скам'янілостей – знаменитий берлінський примірник стародавнього птаха Archaeopteryx з пізньоюрського літографського вапняку Зольнхофен в Баварії. Цю культову скам'янілість часто вважали відсутньою ланкою між динозаврами й птахами і, таким чином, зразком для викопних доказів на користь дарвінської еволюції.

[...] Я розповідав про роботу палеоорнітолога Алана Федуччіа, який сміливо кинув виклик існуючому консенсусу, згідно з яким птахи походять від динозаврів, як вперше запропонував палеонтолог з Єльського університету Джон Остром в середині 1970-х років зі своєю гіпотезою Birds-are-Maniraptoran-Theropods (BMT). 

Свої протилежні погляди Федуччіа виклав у численних технічних статтях й чотирьох популярних книгах під назвами «Ера птахів» (Feduccia 1980), «Походження та еволюція птахів» (Feduccia 1996), «Загадка пернатих драконів» (Feduccia 2012) й зовсім нещодавно «Фантазії про птахів і динозаврів» (Feduccia 2020). В рекомендованій до прочитання рецензії на останню книгу James (2021) пише: 

«Кожен школяр знає, що птахи – це динозаври. Доступні численні журнальні статті та популярні книжки на цю тему», що є чудовим успіхом в продажі відносно недавньої наукової гіпотези широкій аудиторії як встановленого факту. 

Джеймс продовжує: 

«Незважаючи на всю цю впевненість у тому, що проблема походження птахів вирішена, існують вагомі підстави вважати це питання невирішеним... Звичайно, визнати, що гіпотеза про те, що птахи є манірапторними тероподами, має серйозні проблеми було б краще, ніж захищати її так рішуче».

Три загальні заперечення

В рецензії на попередню книгу Федуччіа «Загадка пернатих драконів» Leigh (2014) перерахував три загальні заперечення Федуччіа проти гіпотези Острома про перетворення динозаврів на птахів:

«1. Більшість скам'янілостей, які використовують для доказу тероподного походження птахів, на 20 млн або більше років молодші за археоптерикса [це Федуччіа назвав «часовим парадоксом»].

2. Динозаври-тероподи, зокрема й дейноніхи, були бігунами. Набагато розумніше вважати, що птахи, як кажани й птерозаври, походять від тих, що жили на деревах, в яких політ розвинувся завдяки здатності ширяти в повітрі.

3. Викопні свідчать про те, що пір'я розвивалося в зв'язку з ширянням і польотом, а не як теплоізоляція або частина органу для лову комах, як припускав Остром».

James (2021) перелічив ще кілька проблем, які Федуччіа виявив у своїй останній книзі й які підтверджують його альтернативну точку зору:

«Проблема нелітаючих: деякі літаючі та нелітаючі птахи неправильно класифікуються як тероподи.

Проблема аналізу даних: стандартні філогенетичні аналізи не здатні виявити складні еволюційні процеси, такі як конвергенція. Птахи, що не літають, зближуються з тероподами за будовою тіла. Щоб оцінити основні подібності (гомології), перед філогенетичним аналізом необхідно провести анатомічні дослідження.

Проблема редукованих передніх кінцівок: складні ознаки, одного разу втрачені, навряд чи можуть з'явитися знову. Принцип Долло.

Проблема протопір'я: «Протопір'я» можуть бути колагеновими волокнами, що деградували.

Проблема пальців: мутація зі зрушенням рамки – це верифікаційне пояснення, розроблене для того, щоб відповідати BMT.

Проблема з поведінкою: дослідження, в яких робиться висновок про птахоподібну поведінку динозаврів, стосуються неправильно ідентифікованих птахів.

Проблема підтвердження: у Scansoriopterygidae немає відмінних ознак теропод. Припущення про те, що вони є тероподами – це форма підтверджувального упередження».

В своїй рецензії на цю книгу Geist (2022) зазначає:

«Федуччіа наводить читачам один випадок за іншим, коли вчені, щоб пристосувати кладограми, що підтримують гіпотезу ВМТ, йдуть на надзвичайні дії, щоб обійти дані, які прямо суперечать їхнім висновкам. Такі зусилля порушують ще одну основоположну, хоча й не залізну, філософію науки: Бритву Оккама, яка свідчить, що за наявності кількох гіпотез слід віддати перевагу найпростішій з конкуруючих теорій перед складнішою. Федуччіа елегантно ілюструє випадки, коли висновки, зроблені на основі кладистичного аналізу, що диктують зв'язок між птахами й динозаврами, порушують цей принцип. Принаймні, ця книга може переконати прихильників BMT переглянути дані».

Цей провал кладистики визнав і сам Джон Остром (1994: 172), зауваживши, що «міркування такої сумнівної якості демонструють фундаментальний недолік кладистичної методології. Захоплення складанням довгих списків загальних похідних характеристик на шкоду добре обґрунтованому аналізу щоразу призводить до помилкової філогенії».

Відгук на зауваження Федуччіа

Як же відреагували прихильники динозаврового походження птахів на обґрунтований виклик Федуччіа? Вони вчинили так, як завжди чинять дарвіністи, коли їхні улюблені гіпотези піддаються сумніву за допомогою фактичних даних: вони висміюють й маргіналізують критику або зводять її до карикатури на солом'яну людину. Ось що пише Ruben (1997) в своїй рецензії на другу книгу Федуччіа:

«Фахівці, що займаються питаннями походження птахів, особливо прихильники динозавро-пташиної лінії, будуть змушені зіткнутися з цілою низкою раніше ігнорованих даних, які свідчать проти цієї лінії. Тому навряд чи варто дивуватися тому, що книга була відкинута в недавніх рецензіях кількома особливо завзятими, кладистично орієнтованими палеонтологами. Однак читачі не повинні бути введені в оману подібними махінаціями».

Завзяті махінатори? Це дуже показово для нібито неупередженого пошуку наукової істини.

Гіпотеза нелітаючих птахів

Але як Федуччіа пояснює незаперечну велику схожість між пернатими двоногими динозаврами (так званими Pennaraptora) і справжніми птахами? Насправді, він зовсім не заперечує близьку спорідненість, але припускає, що Pennaraptora були не тероподовими динозаврами, а скоріше вторинно нелітаючими птахами, що він назвав гіпотезою нелітаючих птахів. До речі, те ж саме стверджують і скептики дарвінської еволюції.

Нове дослідження Kiat & O'Connor, (2024), опубліковане в Proceedings of the National Academy of Sciences, дає серйозну додаткову підтримку гіпотезі нелітаючих птахів (див. також прес-релізи Field Museum 2024 і Koumoundouros 2024). Вчені вивчили пір'я крил сотень видів нині живих птахів усіх основних рядів й виявили просту закономірність, яка достовірно відрізняє вторинно нелітаючих птахів від тих, що можуть літати: в останніх завжди 9-11 асиметричних пір'їн, які називаються первинними, тоді як у перших їх або значно більше, або немає зовсім. 

Ба більше, виявилося, що ступінь асиметрії первинних пір'їн сильно пов'язаний з польотом. Це дало змогу дослідникам вивчити 65 видів викопних птахів та пернатих динозаврів, щоб оцінити їхню здатність до польоту. Не дивно, що Archaeopteryx і чотирикрилий Microraptor пройшли лакмусовий папірець на здатність до польоту.

Набагато дивовижніше, що в дослідженні йдеться про те, що пернаті динозаври, такі як «Caudipteryx володіли правильною кількістю первинного пір'я, але воно було майже повністю симетричним, що “майже напевно” виключає можливість польоту» (Koumoundouros 2024). Автори дійшли висновку, що «застосування цих даних до вимерлих Pennaraptora дає змогу припустити, що Anchiornithidae та овірапторозавр Caudipteryx є вторинно нелітаючими. 

Філогенетичне положення цих видів дає змогу припустити, що здатність до польоту є плезіоморфною для Pennaraptora». Інакше кажучи, всі ці пернаті динозаври спочатку мали крила, як у птахів, і могли літати, а отже, не є перехідними етапами в еволюції пташиного польоту від бігаючих (курсоріальних) динозаврів. Вони абсолютно не допомагають пояснити походження махового пір'я і крил. 

Це також робить застарілими зовсім нещодавні дослідження, в яких пропонувалися сценарії походження пташиного крила від більш примітивних структур у манірапторних динозаврів, таких як пропатагіум [частина літальної перетинки, що тягнеться від шиї до першого пальця – прим. перекл.] у Caudipteryx і Microraptor (Uno & Hirasawa 2023, також див. University of Tokyo 2023). В міру того як нові дані накопичуються дедалі швидше, термін зберігання еволюційних історій скорочується з десятиліть до кількох місяців.

Чи довіряти науці?

Чи варто довіряти науці (але не надто довго)? Алан Федуччіа може з повним правом заявити про важливе емпіричне підтвердження своєї теорії, а дарвіністам, можливо, доведеться розпрощатися з деякими заповітними передбачуваними перехідними формами й побудованими на них еволюційними історіями. 

Але це ще не все: Kiat & O'Connor, (2024) прямо визнають, що «результати цих аналізів підтверджують єдине походження польоту динозаврів й вказують на те, що ранні стадії еволюції оперенних крил не відображені в наявному на даний момент викопному літописі». Дуже схоже, що літаючі хребетні з опереними крилами з'явилися повністю сформованими й раптово в юрському періоді, що чудово узгоджується з теорією розумного задуму, але з дарвінізмом (у сенсі некерованої поступової еволюції) – не дуже.