Дискусія, що тривала 159 років, нарешті вирішилася. Вона стосується першого знайденого викопного пера.¹ Належало воно представнику відомого виду птахів Archaeopteryx чи ні? (Археоптерикс, вимерлий справжній птах із повністю сформованим пір'ям для польоту, вважається найдавнішим викопним птахом відповідно до еволюційного «датування»). Ймовірно, вік цього пера становить 150 млн років, або верхній юрський період. Воно було виявлено 1861 року в тому ж родовищі вапняку Зольнхофен у Баварії, Німеччина, де пізніше було знайдено перший скелет археоптерикса, також того самого «віку».

Перше й найдавніше викопне перо з коли-небудь знайдених. Виявлене у відомому нині вапняку Зольнхофен у 1861 році, воно було назване Archaeopteryx lithographica. Лише пізніше було знайдено кілька скелетних решток пернатих, яким було присвоєно ту саму назву.

Багато еволюціоністів стверджують, що динозаври перетворилися на птахів. Ідентичність цього пера «зіграла ключову, але суперечливу роль»¹ в їхньому розумінні того, як і коли це сталося. Оскільки перо не було прикріплене до тіла, дехто стверджував, що воно «не належить культовому птаху Archaeopteryx».² Натомість воно могло належати динозавру. Це відповідало б еволюційній версії перетворення динозавра на птаха. Це дало б їм непташине перо, таке ж давнє, як Archaeopteryx.

Однак нове дослідження остаточно показало, що перо належить Archaeopteryx.¹ Дослідники вивчили та виміряли дев'ять ознак пера та 13 скам'янілостей Archaeopteryx. Вони також наклали перо на викопне крило археоптерикса. Окреме перо ідеально відповідалоХудожнє зображення вимерлого літаючого птаха Археоптерикса (іноді помилково званого «пернатим динозавром» або «перехідною формою»). типу пір'я крила, званому «покривним першого порядку». Таке пір'я покриває махове пір'я, що використовується птахами для польоту. Воно було не тільки ідентичне за розміром та формою, а й, за загальним визнанням, виглядало як сучасне перо.

Дослідницька група також виділила інші важливі свідчення. Чотири скелети археоптерикса були знайдені неподалік, у тому самому місці й у тому самому геологічному місцеположенні.

Назагал, «найімовірніше, що ізольоване перо належить археоптериксу».¹

У Зольнхофені можна знайти скам'янілості найрізноманітніших наземних, морських та літаючих істот, включно з комахами й рослинами. Умови, необхідні для швидкого поховання й чудового збереження усіх цих істот разом із пір'ям, можна знайти в Потопі Ноя, що стався близько 4 500 років тому.

Остаточна «втрата» цього ключового пера в таборі еволюційних динозаврів-птахів дуже важлива. Його більше не можна використовувати для припущень про те, що археоптерикс жив поруч із будь-яким пернатим динозавром, і обидва вони походять від споріднених предків. Окреме перо належить птаху й використовується в його добре продуманому, створеному Богом оперенні для польоту.

Звісно, ніщо в моделі створення не виключає, що у динозаврів було пір'я. Однак поки що чіткі викопні докази цього відсутні.³