Ми повертаємося до теми предків птахів, представляючи скелет птаха пізнього крейдового періоду Hesperornis gracilis, виставлений в Музеї природничої історії в Карлсруе, Німеччина. Гесперорніс був безкрилим і зубастим морським птахом, дещо схожим на сучасних пінгвінів, та жив одночасно з деякими хижими динозаврами, добре відомими за фільмами про Парк Юрського періоду.

Hesperornis gracilis

Небагато гіпотез в еволюційній біології стали такими популярними серед населення, як гіпотеза про походження птахів від двоногих динозаврів. Дійсно, багато школярів з гордістю скажуть вам, що птахи – це просто динозаври, які вижили. Тероподове походження птахів стало еволюційною догмою, яка майже повсюдно приймається й викладається як консенсусна точка зору. Однак є й незгодні, серед яких найбільш відомий палеорнітолог Алан Федуччіа з Університету Північної Кароліни. Він ввів в ужиток термін «часовий парадокс», що позначає той факт, що викопні рештки передбачуваної групи птахів-тероподів, як правило, молодші, ніж найдавніші птахи. [Знахідка птахоподібних слідів приблизно на 100 млн років (згідно з еволюційним часом) раніше за так званих птахоподібних тероподових динозаврів] значно посилюють цей часовий парадокс (Bechly 2023).¹

Що приховано за викопними?

Однак критика Федуччіа гіпотези динозаври-птахи ґрунтується не тільки на проблемах зі скам'янілостями, а й на суперечливих даних порівняльної анатомії. Тепер він представляє нові докази, які ще сильніше суперечать загальноприйнятій думці. Одним з аргументів на користь спорідненості динозаврів й птахів була наявність так званої «відкритої» кульшової западини, яка «являє собою увігнуту поверхню таза, утворену клубовою кісткою, сідничною кісткою та лобком, в яку поміщається голівка стегнової кістки в чотириногих». Федуччіа (2024)² вивчив кульшову западину в ранніх базальних птахів і виявив, що кульшова западина в них, як правило, частково закрита, а антитрохантер (відросток клубової кістки або сідничної кістки – antitrochanter) відсутній. Це ставить під сумнів одну з ключових ознак спорідненості динозаврів й птахів і припускає, що гіпотеза має бути переоцінена. Той факт, що мікрорапториди та троодонтиди «також демонструють часткове закриття кульшової западини та відсутність антитрохантера, є ще однією невідповідністю, оскільки ці таксони мали б демонструвати "типові" модифікації тазового пояса тероподів для наземної курсоріальності». [курсорний організм – це організм, пристосований спеціально для бігу – прим. перекл.] Це може підтвердити думку кількох експертів (наприклад, Martin 2004 й різні дослідження, цитовані Федуччіа), що ці таксони манірапторів являють собою вторинно нелітаючих птахів, а не тероподних динозаврів.³

Федуччіа завершив своє нове дослідження такою чудовою заявою:

«Гіпотеза про те, що птахи є манірапторними тероподовими динозаврами, незважаючи на впевненість, з якою вона проголошується, продовжує страждати від невирішених труднощів... Поки проблеми, подібні до тих, що обговорюються тут – і багато інших, які продовжують відкидатися або апеляцією до "консенсусу", або надмірною впевненістю в результатах філогенетичного аналізу морфологічних даних – не будуть задовільно вирішені, скептицизм по відношенню до наявного консенсусу та продовження дослідження альтернативних гіпотез необхідні для просування критичного дискурсу в філогенетиці хребетних та еволюційній біології».

Можливо, птахи й динозаври не є необгрунтованими елементами еволюційних сходів, а являють собою окремі природні види. Принаймні, докази видаються набагато неоднозначнішими, слабшими та менш переконливими, ніж люблять прикидатися більшість еволюційних біологів.