Скам'янілість Charnia з Чарнвудського лісу в Лестерширі (Велика Британія), ймовірний вік якої становить 569-556 млн років, – приклад різкої появи так званої едіакарської біоти в пізньому докембрії. Під час цієї події, яку було названо Авалонським вибухом (Bechly 2024)¹ і яка передувала знаменитому Кембрійському вибуху, в трьох різних комплексах з'явилися дивні організми схожі на прибульців з далекої планети.

Вони не були схожі на жоден з організмів, що блукали нашою планетою після Кембрійського вибуху, і вже точно не були предками кембрійських білатеральних [двосторонньо-симетричних] тварин. Едіакарські організми, як правило, мали стебноване тіло, схоже на матрац, ковзаючу симетрію, фрактальну модель росту й не мали видимих органів для харчування або пересування, а також будь-якої внутрішньої структури. Це справжня загадка для біологів й палеонтологів.

Нове дослідження

В абсолютно новому дослідженні Bowyer et al. (2024)² троє видатних вчених з Единбурзького університету проаналізували геологічні свідоцтва зміни рівня моря (в основному зміни об'єму осадових порід як непрямі ознаки) й порівняли їх з реконструйованим біорізноманіттям з погляду багатства родів на різних етапах едіакарського періоду, співвіднесених з глобальною віковою рамкою високоточних радіометричних датувань.

Вони виявили, що «кожен послідовний підйом морфогруп багатоклітинних організмів, що визначають Авалонський, Біломорський і Кембрійський комплекси, здається, збігається з глобальними подіями оксигенації мілководних морів за максимумів δ¹³Ccarb, які передують великим трансгресіям рівня моря», й дійшли висновку, що «хоча запис біорізноманіття необ'єктивний, рання радіація [масове зростання таксономічного різноманіття – прим.перекл.] багатоклітинних організмів й події оксигенації пов'язані з великими циклами рівня моря». [δ¹³Ccarb – співвідношення ізотопів розчиненого в Світовому океані неорганічного вуглецю ¹³C/¹²C, що отримують з морських карбонатів. Використовують у вуглецевій ізотопній хемостратиграфії – прим.перекл.]

Що ж, це, безумовно, цікаво, хоча ніколи не варто забувати, що кореляція не передбачає причинно-наслідкового зв'язку. Тому автори потрапляють в точку, коли відкривають свою анотацію визнанням, що «рушійні сили едіакаро-кембрійської радіації багатоклітинних організмів залишаються неясними». Пресреліз дослідження був набагато менш розсудливим, з помпезною назвою «Зміни рівня моря сформували раннє життя на Землі, викопні показують» (University of Edinburgh 2024).³

В ньому наводиться цитата одного з авторів з такою заявою: «Розуміння того, що рухає біорізноманіттям, є фундаментальною частиною знань в головоломці життя. Я почуваюся дуже привілейованим, опираючись на десятиліття міждисциплінарних глобальних досліджень, й роблю свій внесок у краще розуміння ролі рівня моря в ранній еволюції тварин». Правда?

Може бути, можливо, може бути

Ви помітили маленьке уточнення «здається» в першій цитаті вище? Ось над чим варто замислитися: 

Ця начебто дуже наукова стаття містить щонайменше 64 (!) разів слова «може» або «цілком ймовірно», 20 разів слово «можливо», 11 разів слово «потенційно», 8 разів слово «ймовірно» і 7 разів слово «здається». Таким чином, ми залишаємося з думкою про те, що дане дослідження, можливо, потенційно свідчить про ймовірний зв'язок між зміною рівня моря та зміною біорізноманіття. Однак навіть якщо це справді так, то яким чарівним чином ці зміни рівня моря призвели до появи нової генетичної інформації для виникнення організмів із новими планами тіла? І ось – в статті навіть жодного разу не згадуються слова «генетика» чи «гени».

Замість цього автори просто припускають, що «великі трансгресії, таким чином, збільшили площу населеного мілководного морського шельфу, а також призвели до тривалого підвищення рівня кисню в навколишньому середовищі, що призвело до появи Авалонського, Біломорського й Кембрійського комплексів». Як я вже неодноразово говорив, це в кращому разі опис необхідних умов для появи нових організмів, але вже точно не достатніх умов. Немає жодних причинно-наслідкових пояснень дивовижної кульмінації в появі абсолютно нових типів організмів, характерних для цих комплексів.

Нове дослідження було опубліковано в престижному журналі Science Advances, але чи справді воно просунуло наше розуміння механізмів, відповідальних за раптове виникнення едіакарської біоти? Відповідь має бути однозначною – ні, ні на йоту. В той час як еволюційна біологія не має пояснення навіть на думку самих авторів, теорія Розумного задуму надає унікальне причинно-адекватне пояснення, а тому має бути кращою за сліпе прийняття дарвінської магії як нав'язаного пояснення за замовчуванням.