Настав час знову звернутися до деяких непорозумінь, пов'язаних із розумним задумом. По-перше, чи ґрунтується висновок про наявність задуму в біології на простій аналогії з іншими формами задуму, створеними людьми?

Давайте розглянемо це питання. Для початку запитаємо: чому ми взагалі можемо зробити такий висновок? Та тому, що природні системи містять таку інформацію й таку складність, які, з нашого досвіду, виникають тільки завдяки інтелекту. Це не просто «аналогія», а наслідок послідовно заданої складності, яку ми спостерігаємо в живих системах (наприклад, в ДНК) і яка на математичному рівні точно така сама, як і в письмовій мові. Г'юберт Йокі пояснює це так:

«Важливо розуміти, що ми міркуємо не за аналогією. Гіпотеза послідовності [про те, що точний порядок символів записує інформацію] безпосередньо може бути застосовна до білка й генетичного тексту так само, як і до письмової мови, й тому трактування математично ідентичне». (Hubert P. Yockey, "Self organization, origin of life, scenarios and information theory", Journal of Theoretical Biology, VOL. 91:13-31, 1981).

Таким чином, те, що ми бачимо в живих системах, має математичні та інформаційні властивості, ідентичні писемності.

Узгодженість з основним напрямом науки

В живих системах ми також бачимо машини. Це не означає, що клітини або живі системи загалом є «машинами», але вони містять машини. Не буде зайвим сказати, що називати ці речі машинами – це не просто аналогія, це тотожність. Це пов'язано з тим, що в молекулярних машинах всередині клітин простежується та сама логіка проєктування, що й в машинах, створених людиною.

Класичним прикладом може слугувати АТФ-синтаза, в якій є статор, ротор, джерело енергії та перетворення однієї форми енергії на іншу (в АТФ-синтазі електричний потенціал потоку протонів перетворюється на механічну енергію, а механічна енергія потім перетворюється на хімічну енергію АТФ). Важко не назвати ці речі машинами, й ця ідея не суперечить сучасному рівню науки. Як заявив колишній президент Національної академії наук США Брюс Альбертс:

«Всю клітину можна розглядати як фабрику, що містить складну мережу взаємопов'язаних складальних ліній, кожна з яких складається з набору великих білкових машин... Чому ми називаємо великі білкові агрегати, що лежать в основі функціонування клітини, білковими машинами? Саме тому, що, подібно до машин, винайдених людиною для ефективної роботи з макроскопічним світом, ці білкові агрегати містять висококоординовані рухомі частини». (Bruce Alberts, "The cell as a collection of protein machines: preparing the next generation of molecular biologists", CELL, VOL. 92:291, February 6, 1998).

Так, 2000 року Марко Пікколіні в журналі Nature Reviews Molecular Cell Biology писав, що «незвичайні біологічні машини втілюють мрію вчених XVII століття... про те, що "врешті-решт будуть знайдені машини, не тільки невідомі нам, а й які неможливо уявити"». Він зазначає, що сучасні біологічні машини «перевершують очікування перших вчених, які вивчали життя». (Marco Piccolino, "Biological machines: from mills to molecules", Nature Reviews Molecular Cell Biology, Vol. 1:149-153, November, 2000).

То що ж це – аналогія чи тотожність? А можливо, й те, й інше? Якщо ми подивимося на математику і фізику, що лежать в основі того, що відбувається, то схожість між біологічними машинами та біологічною інформацією, письмовою мовою й машинами, створеними людиною, виходить за рамки простої аналогії й стає тотожністю. Якщо це тотожність, то це більше, ніж просто аналогія.

Як речі стають самі собою

Інші люди (а іноді й ті самі люди) називають аргументи на користь розумного задуму «теологією» або «метафізикою». Чи мають вони рацію?

Зараз наука займається тим, що пояснює, як виникають та формуються речі. Це робиться за допомогою історичних наук. Історична наука починається зі спостереження за причинами, що діють в навколишньому світі. Деякі з цих причин включають в себе:

➤ випадкова мутація

➤ природний добір

➤ інтелектуальна діяльність.

Ми можемо спостерігати кожну з цих причин й розуміти, якого роду інформацію й складність вони здатні породити. Оскільки в нас є досвід спостереження за цими причинами, ми знаємо, що вони можуть і чого не можуть робити. Оскільки ми можемо спостерігати, вивчати й розуміти причинність цих причин в реальному часі, вони, отже, є належними об'єктами наукового вивчення й причинами, які ми потенційно можемо використовувати для пояснення речей в природі. А ось тут - стоп.

І ось що показують деякі з цих спостережень, якщо говорити простою мовою:

➤ випадкові мутації та/або природний добір НЕ породжують високого рівня складної та конкретної інформації.

➤ розумна діяльність ОБОВ'ЯЗКОВО породжує високий рівень складної та конкретної інформації.

➤ випадкова мутація та/або природний відбір НЕ породжують машини.

➤ розумна діяльність створює машини.

В усьому нашому досвіді високі рівні складної та визначеної інформації та машини мають лише одне відоме джерело: інтелект. Ми знаємо, що інтелект може створювати такі речі, завдяки нашим досвідченим спостереженням за розумними агентами в навколишньому світі. Таким чином, у нас є емпіричні підстави для висновку про те, що в цьому процесі брав участь розум.

Тому, щоправда, дехто називає ці аргументи метафізикою або теологією, а також «викривленням», коли кажуть, що подібні міркування є наукою. Але ні, все вищевикладене засноване на методах науки. Ось і все.