Вчені Массачусетського технологічного університету та медичної школи Університету штату Массачусетс нещодавно дослідили  групу генів людини та інших ссавців і заявили, що склад генів не тільки суперечить еволюційним моделям, але й підтверджує біблійні прогнози про унікальність створених видів з чітко вираженими генетичними ознаками.¹

Незважаючи на те, що менше ніж 5% людського генома кодує білок, вчені з'ясували, що наш геном широко транскрибується (розшифровується) в дивовижному наборі молекул РНК.^1, 3 А транскрибовані ділянки геному, розташовані за межами ділянки білкового кодування, кодують багато унікальних типів генів, що виробляють РНК, які використовуються безпосередньо клітиною. 

Важливою категорією цих РНК є «довгі некодуючі РНК» або днРНК, які мають однаковий тип контрольних структур та особливостей, що і гени, які беруть участь у кодуванні білка.

На сьогодні відомо, що гени днРНК є надзвичайно важливими для нормального функціонування клітин. Причому при порушеннях у цих генах, викликаних експериментально під час дослідів із лабораторними мишами, в деяких випадках були навіть летальні наслідки.^{4, 5} Оскільки вчені вже протягом декількох років знали про те, що гени днРНК різних видів істот є більш видовими (специфічними для кожного виду) ніж гени, що кодують білок, вони почали використовувати їх для перевірки еволюційних припущень.⁶

Група вчених дослідила вираження 1898 різних генів днРНК у різних типах тканин людей, шимпанзе, макак, корів, мишей та щурів і опублікувала результати дослідження в журналі Genome Research.¹ Несподіванкою стало те, що лише 80% генів днРНК людини мали аналоги, виражені в шимпанзе, і лише 63% — у макаки. Ці відмінності повністю виходять за межі еволюційної парадигми та популярної риторики, які стверджують, що геноми людини та шимпанзе майже ідентичні.

Цікаво, що це нещодавно опубліковане дослідження перегукується з іншою нещодавно завершеною цим автором роботою, в якій він використовував три різні набори даних днРНК. Вони являють собою понад 50 000 різних ділянок геному людини, які порівнювалися із аналогічними наборами геному шимпанзе (дослідження ще не опубліковане).⁶ 

Залежно від набору даних, виявляється, що у всіх ділянках днРНК людини, що використовували, знайдено лише від 67% до 79% подібностей відносно ділянок, що є у складі генома шимпанзе. Ці висновки тісно пов'язані з дослідженнями генів днРНК, про які повідомляється в Genome Research.¹

Більше 20%  днРНК є різними у людей та шимпанзе, тому вони не мають еволюційної історії — вони з'являються раптово і повністю функціонально в геномі людини. В той час, коли еволюційна модель ще раз зазнає невдачі в поясненні цього неймовірного генетичного розриву, модель створення точно передбачає, що всі живі організми були створені унікальними за їх родом, що і проявляється в структурі та функціонуванні людського генома.