Білки виконують більшість необхідних метаболічних завдань у кожній з трильйонів клітин людського організму. Проте лише близько 4% людської ДНК містить в собі закодовані функції білка. То яка ж мета решти 96%?

Довгий час біологи-еволюціоністи стверджували, що ця переважна більшість ДНК, яку також називають «сміттєвою», насправді існує лише для того, щоб «еволюція» могла в ній порпатись під час переродження старих істот в нові.

Але накопичується все більше даних, які суперечать цій давній історії. Починаючи з кінця 1990-х і продовжуючи на повній потужності до сьогодні, дослідження за дослідженням показує, що те, що колись вважалося смітником з генетичного матеріалу, навпаки, представляє собою життєво важливі функції клітин.

Особливо помітним стало відкриття 2007 року, коли було опубліковано перший прямий аналіз невеликого сегменту цієї більшості «некодуючої» ДНК.¹ Автори дослідження були шоковані, дізнавшись, що майже всі ДНК, які не використовувались для утворення білка, використовувались клітинами.

Аналітичний огляд дає більше підказок щодо цього використання. Дослідження, опубліковане в журналі Genome Research, рішуче підтримує думку про те, що «фенотип індивідуума [або набір видимих характеристик] в значній мірі впливає на SNV, які не змінюють білкову послідовність».² SNV — це «однонуклеотидний поліморфізм» або відмінності між геномами ДНК.

Це дослідження визначало тенденції, отримані від щохвилинного аналізу різниці в «буквенних» послідовностях  ДНК однієї особи китайського, європейського та йорубайського (західноафриканського) походження. Дослідники виявили, що деякі невеликі відмінності в некодуючій ДНК значно впливають на фенотипи людини.

Перед тим як отримати ці результати, науковці дізнались з останніх досліджень про те, що «багато критично важливих функцій знаходяться за межами екзотів, що кодують білок».² Вони також дізнались про те, що така некодуюча ДНК має вирішальне значення в процесах регулювання клітин, а також в належному розвитку організму від зародка до дорослого організму. 

Але оскільки точні функції цієї ДНК було дуже важко визначити, дослідники почали шукати детальніші відповіді. І вони виявили, що більша частина фізичної унікальності, яка визначає кожну людину, випливає з некодуючої, так званої «сміттєвої» ДНК.

Іншими словами, вони знайшли нову функцію цієї ДНК. Це ще раз підтверджує те, що більшість ДНК корисні. Де ж ці широкомасштабні прогнозування еволюції та залежність від некодуючої ДНК як смітника для генетичних залишків? У смітнику, звичайно ж.³