Генетика

Статті / Біологія / Генетика / Дослідження показують, що «сміттєва» ДНК відповідає за видимі риси /

Дослідження показують, що «сміттєва» ДНК відповідає за видимі риси

Автор:

Джерело: icr.org

від 04.05.2010

Білки виконують більшість необхідних метаболічних завдань у кожній з трильйонів клітин людського організму. Проте лише близько 4% людської ДНК містить в собі закодовані функції білка. То яка ж мета решти 96%?

Довгий час біологи-еволюціоністи стверджували, що ця переважна більшість ДНК, яку також називають «сміттєвою», насправді існує лише для того, щоб «еволюція» могла в ній порпатись під час переродження старих істот в нові.

Але накопичується все більше даних, які суперечать цій давній історії. Починаючи з кінця 1990-х і продовжуючи на повній потужності до сьогодні, дослідження за дослідженням показує, що те, що колись вважалося смітником з генетичного матеріалу, навпаки, представляє собою життєво важливі функції клітин.

Особливо помітним стало відкриття 2007 року, коли було опубліковано перший прямий аналіз невеликого сегменту цієї більшості «некодуючої» ДНК.1 Автори дослідження були шоковані, дізнавшись, що майже всі ДНК, які не використовувались для утворення білка, використовувались клітинами.

Аналітичний огляд дає більше підказок щодо цього використання. Дослідження, опубліковане в журналі Genome Research, рішуче підтримує думку про те, що «фенотип індивідуума [або набір видимих характеристик] в значній мірі впливає на SNV, які не змінюють білкову послідовність».2 SNV це «однонуклеотидний поліморфізм» або відмінності між геномами ДНК.

Це дослідження визначало тенденції, отримані від щохвилинного аналізу різниці в «буквенних» послідовностях  ДНК однієї особи китайського, європейського та йорубайського (західноафриканського) походження. Дослідники виявили, що деякі невеликі відмінності в некодуючій ДНК значно впливають на фенотипи людини.

Перед тим як отримати ці результати, науковці дізнались з останніх досліджень про те, що «багато критично важливих функцій знаходяться за межами екзотів, що кодують білок».2 Вони також дізнались про те, що така некодуюча ДНК має вирішальне значення в процесах регулювання клітин, а також в належному розвитку організму від зародка до дорослого організму. 

Але оскільки точні функції цієї ДНК було дуже важко визначити, дослідники почали шукати детальніші відповіді. І вони виявили, що більша частина фізичної унікальності, яка визначає кожну людину, випливає з некодуючої, так званої «сміттєвої» ДНК.

Іншими словами, вони знайшли нову функцію цієї ДНК. Це ще раз підтверджує те, що більшість ДНК корисні. Де ж ці широкомасштабні прогнозування еволюції та залежність від некодуючої ДНК як смітника для генетичних залишків? У смітнику, звичайно ж.3

Читайте Креацентр Планета Земля в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх новин.

Подібні матеріали

26.10.2020

П'ять чудес атеїстів або про віру матеріалістів у магію

Атеїсти часто позиціонують себе як людей інтелектуальних, логічних, наукових, раціональних і т.п. Вони навіть запропонували називати себе «Брайтс» [від англ. bright: буквально – «яскравий», в переносному сенсі – «розумний, кмітливий»]! Агресивні «нові атеїсти», такі як Річард Докінз, Сем Харріс та їхні прихильники, люблять зображувати тих з нас, хто вірить в надприродного Творця, навпаки, як людей ірраціональних, ненаукових, нерозумних, неосвічених, або навіть тих, які «потребують допомоги» (як висловився Докінз). Індустрія розваг часто посилює ці уявлення шляхом зображення «релігійних» людей (особливо християн і особливо церковних лідерів) блазнями або «селюками» (але майже ніколи – професорами університетів і т.п.) Реальність йде врозріз із цими уявленнями.

30.10.2020

Експерт з ферментів відкидає теорію еволюції

Матті Лейсола отримав ступінь доктора наук в галузі біотехнології в Технологічному університеті Гельсінкі (Фінляндія) в 1979 році. За свою успішну кар'єру він, в числі іншого, виграв премію Латсіс як видатний молодий дослідник в 1987 році в Швейцарії, був директором з досліджень (1988-1997) в міжнародній біотехнологічної компанії, а також деканом факультету хімії та матеріалознавства в новому фінському Університеті Аалто. Він опублікував понад 140 статей, здебільшого на тему досліджень ферментів, є автором 20 розділів в книгах і матеріалах конференцій та отримав сім патентів. Наукові статті доктора Лейсола більше 5000 разів цитуються в науковій літературі. Матті є чинним віце-президентом Міжнародного товариства досліджень рідкісних вуглеводів і головним редактором відкритого журналу «BIO-Complexity».

arrow-up