Еволюційне вчення стверджує, що людство виникло з популяції мавпоподібних предків, з яких також розвинулися шимпанзе. Але Буття, Біблія та Ісус навчають нас тому, що все людство пішло від трьох синів Ноя і їхніх дружин. Новий аналіз мітохондріальної ДНК людини дає нам два нових підтвердження біблійної історії виникнення людства.

Мітохондріальна ДНК передається від матері. Через яйцеклітину мітохондріальна ДНК (mtDNA) передається у клітинну мітохондрію кожного новонародженого. Цей унікальний додаток до складу ДНК містить 16 569 основ — аденін, гуанін, цитозин або тимін (A, G, C, T), які кодують життєво необхідну інформацію для клітин, тобто є своєрідною інструкцією з експлуатації.

Вчені порівнювали генетичні відмінності між усіма групами людей по всьому світу. Як виникли ці розбіжності?

Якщо припустити, що Бог дав Єві ідеальну mtDNA, то усі ці розбіжності виникли через мутації, які відбувались від моменту гріхопадіння, що описане в 3 розділі книги Буття, тобто близько 6 000 років тому. Вчені виміряли швидкість виникнення цих помилок передачі. Через кожні 6 поколінь з’являється приблизно одна мутація. Не одразу, але через кілька тисяч років могли з’явитись кілька тисяч мутацій.

Це означає, що дослідникам слід співставити свої еволюційні прогнози з кількістю відмінностей мітохондріальної ДНК.

Молекулярний біолог д-р Натаніель Джонсон, для якого Біблія є достовірним джерелом, завантажив загальнодоступі дані про послідовність мітохондріального геному людини. Результати його дослідження опубліковані в журналі Answers Research Journal. Отже, результати показують, що кількість відмінностей mtDNA, які існують на сьогоднішній день, точно відповідає числу, яке ми б отримали в ході 6 000 років біблійної історії людства.¹ 

Мітохондріальна ДНК з усього світу не має жодних слідів мутацій, які могли б відбуватись 200 000 років, як це стверджує еволюційна модель.

Генетики складають діаграми за принципом дерева. Для цього вони використовують програмне забезпечення, яке розташовує найбільш схожі генетичні послідовності поблизу один одного, а найбільш несхожі послідовності на найбільш віддалених гілках. Джонсон знайшов щонайменше дві чіткі особливості mtDNA людини, які свідчать на користь Буття.

У центрі діаграми показано три основні стовбури. Кожен відбиває специфічну послідовність mtDNA з лише декількома відмінностями від інших двох.

Чи могли б ці три стовбури представляти унікальну мітохондріальну ДНК дружин Шема, Хама та Яфета?

З'являється друга особливість, яка також підтверджує теорію походження від трьох жінок. Взявши до уваги великі часові проміжки між поколіннями відповідно до біблійних записів про тривалість життя до Потопу та сьогоднішні повільні мутації, можна підрахувати, що за 1 665 років, які розділяють Адама і Ноя, виникла б невелика кількість відмінностей, які представлені короткими лініями між трьома стовбурами.

Джонсон порівнював невелику кількість відмінностей між mtDNA кожного стовбура або центрального вузла з відносно великою кількістю відмінностей в гілках. Він записав наступне:

«Від створення до Потопу пройшло близько 1 660 років, в той час, як від Потопу до теперішнього часу пройшло 3 636 років. Отже, співвідношення часу ~ 2,6:1. Згідно з цим, гілки, що з'єднують вузли один з одним, були набагато коротшими, ніж розгалужені гілки, які виходять з вузлів. Тобто, короткі гілки представляли мутації до Потопу, а довгі - мутації, які відбулись після».¹

Виявляється, що сучасна генетика підтверджує історію Буття, яка говорить: 

«І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його».²

Це дослідження дало два підтвердження того, що записано в Бутті. По-перше, дерево людської мітохондріальної ДНК має три стовбури, що відповідає моделі Буття про те, що всі народи походять від трьох перших матерів — дружин Шема, Хама та Яфета. По-друге, через 6 000 років, протягом яких мутації відбувались повільно, з’явились ті відмінності в мітохондріальній ДНК, які вимірюють сьогодні. Генетика знову свідчить на користь Буття.