Не можна зрозуміти організми – тобто саме життя – без включення поняття мети в біологію, науку про організми. Така мета піддається спостереженню й вимірюванню, а отже, цілком підвладна науковому дослідженню.

Факти очевидні. Все живе, від біомолекули до екосистеми та всього, що між ними, має свою мету. Ангіосперми не можуть розмножуватися без комах, а комахи-запилювачі не можуть жити без нектару. Бурундуки не можуть жити без жолудів, а дуби не можуть розмножуватися без бурундуків.

Навіть таке катастрофічне явище, як виверження вулкана Сент-Геленс, зрештою, стало подією, що сприяє життю. В галузі біології, відомій як сукцесія, вогонь та навіть лава іноді необхідні для заселення новим життям.

Боротьба за існування

Що ще більш вражає, мета, як характеристика життя, передує дарвінівському природному добору як основоположному механізму еволюції. Простіше кажучи, добре описана дарвінівська боротьба за існування може відбуватися тоді й тільки тоді, коли живі істоти «докладають зусиль». Слово «боротьба» тут доречне.

Вижити в дикій природі нелегко. Вона вимагає постійної пильності, напруження та рішучості. Це вірно навіть для царя звірів. Немає левиці, яка завалила б дику козу чи водяного буйвола, не ризикуючи отримати смертельний удар копитами чи рогами. Велика біла акула вміє закочувати очі всередину голови, ховаючи ніжні елементи зору, а також відпливає вбік після першого укусу, щоб уникнути можливих ушкоджень від жертви, що захищається.

Чи немає тут таємниці?

Для вченого-атеїста все це не здається загадковим.

Акулу, лева й будь-якого іншого хижака просто штовхає на полювання голод. І це всього лише хімічна реакція, коли кишківик посилає в мозок сигнал про необхідність харчування. Те ж саме відбувається й із розмноженням, скажуть вони. Прагнення до спарювання суто фізіологічне. Незважаючи на великий ризик, бики, кабани та інші самці боротимуться за право розмножуватися.

Що стосується тих істот, на яких полюють, то вони уважно стежать за небезпекою й тікають від мисливця. Зрозуміти біохімію того, що ви не хочете, щоб вашу плоть розірвали, нескладно.

Звичайно, все це правда. Питання не в тому, чи можемо ми зрозуміти поведінку тварин, які виживають в дикій природі. Або виживання в приміщенні, де умови безпечніші. Я чітко пам'ятаю, як дитиною в школі слідкував за тим, як стрілки годинника доходять до полудня, з нетерпінням очікуючи на можливість відкрити свій обід та втамувати голод. В цьому не було нічого незвичайного.

Але для того, щоб зрозуміти життя, недостатньо просто спостерігати за тим, що відбувається. Справжнє питання полягає в тому, чому все відбувається саме так, як відбувається.

Однак хіба ми не вирішили, що тварини їдять, бо голодні, й уникають небезпеки, щоб уникнути пошкоджень? Так, це явно цілеспрямовані дії, та усі вони мають біохімічну або фізіологічну основу.

Це правда. Але глибше питання полягає в тому, навіщо взагалі існують ці фізіологічні стимули? Відповідь: щоб забезпечити життя. Але тоді... що таке життя?

«Що таке життя?» – ось головне питання. 

Якщо, як нескінченно твердять вчені-атеїсти, ми існуємо лише як випадкове скупчення молекул, розсіяних разом на якійсь маленькій планеті в глушині незначної галактики, то знову ж таки, «що таке життя?».

Час, енергія й матерія

Відповідь, нарешті, приходить до того, з чого ми почали: мета. Час, енергія й нежива матерія безперервно існують без будь-якої видимої мети. Але з неорганічної матерії виникають живі істоти, повністю підпорядковані меті. Немає абсолютно ніякої причини для існування життя, спонукуваного метою, в цьому середовищі, якщо тільки мета сама по собі не існує в основоположних принципах самої реальності.

Релігія вчила цьому завжди. Це не нове одкровення, хоча й забуте в наш час.

Повернімося до мудрості наших старших.