Багато вчених сьогодні дотримуються позиції, що у вивченні походження життя наука має працювати лише з двома наступними передумовами в якості відправних точок: матерія та енергія. Вони виключають будь-яке зовнішнє втручання будь-якого інтелекту чи дизайнера у процес взаємодії матерії та енергії для виробництва чи виникнення того, що ми можемо бачити, торкатися та досліджувати.

На перший погляд, це може здатися розумним припущенням, тому що інтелект – це дещо абстрактне, що не можна зловити в пробірку й проаналізувати, як ми це робимо з матерією та енергією. Саме тому термін «матеріалістична наука» здається найбільш слушним.

Однак, навіть якщо ми не можемо ретельно досліджувати інтелект у пробірці, аналіз ефектів інтелекту в дії можна спостерігати, вивчати та оцінювати, тому що ці ефекти не лише спостерігаються, але й мають характерні моделі, що ідентифікуються. Закономірності можна розпізнати у формі порядку, що має зміст і мету, в порівнянні з випадковими діями, де порядок може бути присутнім, але зміст і мета відсутні.

Більш того, чи не суперечливо заперечувати розум, що стоїть за конструкціями, які ми створюємо й спостерігаємо, й водночас займатися наукою, використовуючи цей розум? Чому ми вперто визначаємо науку лише в термінах матеріалістичних постулатів?

З одного боку, ми претензійно, з усією серйозністю займаємося пошуком позаземного розуму (SETI), а з іншого боку, просто заперечуємо існування або навіть можливість існування позаземного розуму, відповідального за проектування хитросплетінь живих істот на Землі. 

Після розшифрування «танців», якими медоносні бджоли повідомляють своїм побратимам про місцезнаходження джерела нектару, ієрогліфів стародавніх єгиптян та клинопису стародавніх аккадців, ассирійців, вавилонян, ми зараз шукаємо ознаки позаземного розуму, направляючи велетенські радіотелескопи у невідомий всесвіт, очікуючи, що якщо позаземний розум й існує десь «там», він буде використовувати тільки імпульси електромагнітного спектру, щоб спробувати зв'язатися з нами.

Зображення: CRISPO

А якщо ми намагаємося знайти позаземний розум, дивлячись не туди? Що, якщо в клітинах живих істот міститься безліч впорядкованих повідомлень зі змістом, метою та плануванням, а ми навіть читаємо їх, але не можемо побачити й виявити розумного Дизайнера, який організував матерію, щоб вона була функціональною, дотримуючись точних інструкцій, викладених в цих повідомленнях? Найстрашніша сліпота – це не нездатність бачити, а відмова бачити, попри наявність доказів.

Основна передумова вчених-матеріалістів може призвести до неадекватності, оскільки для аналізу будь-якої події або явища в природі потрібен інтелект. Якщо я скидаю з рахунків сам інструмент, який я використовую для занять наукою, тому що він повинен бути включений у процес із самого початку, то що за відсталу науку я намагаюся просувати?

Якщо наука повинна виключити можливість втручання інтелекту в події та явища, що відбуваються навколо нас, то послідовність цієї позиції незмінно має привести нас до висновку, що інтелект не може вступити в гру для аналізу подій, оскільки, як стверджується, «правильна наука» може мати справу тільки з матерією та енергією.

Якщо, за припущенням, я повинен виключити інтелект як можливість змусити матерію та енергію взаємодіяти один з одним так, як ми зараз поки що не розуміємо (наприклад, створити життя), то щоб бути послідовним в матеріалістичній науці, я повинен також виключити втручання інтелекту в аналіз взаємодій між матерією та енергією. Це, на мою думку, єдиний логічний висновок.

Хіба це не упередженість – виключати той самий інтелект, який ми використовуємо для занять наукою, як причинну можливість, яку слід розглядати разом із матерією та енергією? Чому не можна постулювати інтелект як відправну точку, якщо він є постулатом того, як ми займаємося наукою?

Просто подумайте про це.