Пернаті динозаври

Статті / Динозаври / Пернаті динозаври / Звідки у тірекса пір’я ростуть? /

Звідки у тірекса пір’я ростуть?

Автор:

Ще досі я пам’ятаю початок 2000-х років, коли всі палеонтологічні ресурси в мережі були «завалені» статтями про походження птахів від динозаврів й малюнками «білих і пухнастих» Т-Rех’ів. Ці статті були настільки переконливими, що довший час у мене залишались питання, на які я не міг дати відповіді. Проте було одне дивне відчуття – щось тут не так. 

Стара приказка: каже «Не втаїш шила в мішку, бо все одно вилізе». Це і сталося дещо згодом.

У 1999 році Стівен Черкас з Музею динозаврів (Монтічелло, штат Юта) та Національне географічне товариство заявили на прес-конференції у Вашингтоні, що куплена на аукціоні (за 80 000 доларів) в Арізоні скам’янілість є ніщо інше, як «перехідна ланка між динозаврами й птахами». І ця тварина нібито могла літати. 

Стівен Черкас назвав його археораптором (Archaeoraptor liaoningensis). В журналі National Geographic за листопад 1999 року з’явилася стаття під назвою «Пір’я для тираннозавра?»1 За словами автора, ми можемо тепер сміливо казати, що птахи – це динозаври. До статті додавався малюнок маленького тираннозавра, покритого пір’ям.

Реконструкції археораптора

Знахідка зацікавила китайського палеонтолога Сюй Сін (Xu Xing). Після ретельного обстеження вчений заявив про підробку! У National Geographic вирішили перевірити дані. Проведення усіх відповідних процедур довірили Тіму Роу (Timothy Rowe) з Техаського університету. 

Коли вчений зробив томографію скам’янілості, було виявлено декілька розрізів: через череп, ноги й хвіст. В цих ділянках були сліди цементу. Вірогідно, якийсь шахрай склеїв хвіст одної істоти з верхньою частиною іншої – птаха, кістки ніг взяв від третьої тварини, а ступні – взагалі від четвертої. Незалежне досдіження підтвердило висновки палеонтолога з Китаю. 

Професор Тім Роу вважає, що автор підробки був не простою людиною, а спеціалістом зі знанням анатомії, який точно знав, що він робить. 

Скам’янілість археораптора, яка виявилися майстерним поєднанням окремих частин декількох різних істот. Джерело: Research Gate

В пресі піднявся гучний скандал. Всі звинувачували National Geographic, і в 2000 році журнал опублікував спростування. 

У відкритому листі до Національного географічного товариства2 Сторз Олсон, куратор відділу орнітології Смітсонівського інституту (Вашингтон, округ Колумбія), досить різко заявив, що теорія походження птахів від динозаврів – це пропаганда групи занадто запопадливих вчених й що ситуація, яка склалася, перетворилася в одну з найбільших наукових містифікацій століття. 

Здавалося б, що «пернатій» теорії не довго залишилось жити, але ні. Інтерпретації скам’янілостей в дусі «птахи – це динозаври» досі живуть. 

Кевін Падіан (Kevin Padian), професор інтегративної біології в Каліфорнійському університеті, Берклі, стверджує в своїй праці, що знайдено багато скам’янілостей крилатих динозаврів, які доводять наявність еволюційного зв’язку між птахами та іншими тероподами.3 

Ну що ж, зачекаємо наступного «шила».

За матеріалами книги Джонатана Уеллса «Анти-Дарвін».

Читайте Креацентр Планета Земля в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх новин.

Подібні матеріали

20.11.2020

Помилки про помилки

Є багато ділянок нашої ДНК, які схожі на вірусну ДНК, і деякі еволюціоністи стверджують, що це свідчить про те, що ці ділянки ДНК отримані від вірусів. Наші предки, як вони кажуть, були заражені вірусами, які додали свою ДНК до ДНК наших предків, і потім це передалося нам. Ці короткі відрізки генетичного матеріалу часто називають ERV (ендогенні ретровіруси; див. ДОПОВНЕННЯ) і, як кажуть, є «сміттєвими», які не приносять ніякої користі. Оскільки ми іноді знаходимо однакові ERV в одних і тих самих місцях в ДНК мавп і людини, еволюціоністи стверджують, що ERV є переконливі докази еволюції. Мовляв, ймовірність того, що одні й ті самі віруси випадково вставили однакові ланцюжки ДНК в одних і тих самих місцях в людській і мавп'ячій ДНК, незначна. Як вони вважають, набагато більш ймовірним є те, що загальний предок передав свої ERV людині й мавпам. Як би переконливо це не звучало, проте, детальніше вивчення виявляє серйозні недоліки в цьому аргументі.

12.03.2021

Бульдог Дарвіна — Томас Г. Гакслі

У Чарльза Дарвіна було мало часу на наукові, теологічні та моральні суперечки, породжені публікацією його «Походження видів» у 1859 році. Але не в Томаса Генрі Гакслі (1825–1895), який зразу пішов у бій, навіть охрестивши себе «бульдогом Дарвіна». Дарвін називав його: «Мій добрий і любий агент для поширення Євангелія – тобто Євангелія диявола» Саме Гакслі, а не Дарвін, захоплював та обурював публіку в 60-х роках ХІХ століття розмовами про наших предків-мавп й печерних людей. Лондон поступово став – від кардиналів до Карла Маркса – спокушеним та виснаженим його блискучими лекціями. «Бородаті робітники з мозолистими руками стікалися на його бесіди про походження людини. Він збирав натовпи, які сьогодні збирають євангелісти чи рок-зірки». «Його провокації породили... нову віру Заходу – агностицизм (він придумав це слово)».

arrow-up