Відповідь критикам

Багато скептиків ставлять це запитання. Але Бог за визначенням є нествореним творцем Всесвіту, тому запитання «Хто створив Бога?» нелогічне, як і запитання «На кому одружений холостяк?»

Тому більш досвідчений скептик може запитати: «Якщо всесвіт потребує причини, то чому Бог не потребує причини? А якщо Бог не потребує причини, то чому всесвіт повинен потребувати причини?» У відповідь на це християни повинні використовувати таке міркування:

1. Усе, що має початок, має причину.¹

2. У Всесвіту є початок.

3. Тому Всесвіт має причину.

Важливо підкреслити слова, виділені жирним шрифтом. Всесвіт потребує причини, тому що в нього був початок, як буде показано нижче. Бог, на відміну від Всесвіту, не мав початку, тому не потребує причини. Окрім того, загальна теорія відносності Ейнштейна, яка має велике експериментальне підтвердження, показує, що час пов'язаний з матерією й простором. Таким чином, час сам по собі мав розпочатися разом з матерією та простором. Оскільки Бог, за визначенням, є творцем усього Всесвіту, Він є творцем часу. Тому Він не обмежений створеним Ним часовим виміром й не має початку в часі – Бог є «...Високий і Піднесений, повіки Живущий...» (Іс. 57:15). Тому в Нього немає причини.

Навпаки, є вагомі докази того, що у Всесвіту був початок. Це можна показати на прикладі законів термодинаміки, найфундаментальніших законів фізичних наук.

1-й закон: Загальна кількість маси-енергії у Всесвіті постійна.

2-й закон: Кількість енергії, доступної для здійснення роботи, вичерпується, або ентропія зростає до максимуму.

Якщо загальна кількість маси-енергії обмежена, а кількість корисної енергії зменшується, то Всесвіт не може існувати вічно, інакше він уже вичерпав би всю корисну енергію – «теплова смерть» Всесвіту. Наприклад, усі радіоактивні атоми розпалися б, кожна частина Всесвіту мала б однакову температуру й подальша робота була б неможлива. Таким чином, очевидним наслідком є те, що Всесвіт виник кінцевий час тому з великою кількістю корисної енергії й тепер вичерпує її.

А що, якщо автор запитання погодиться з тим, що у Всесвіту був початок, але не погодиться з тим, що йому потрібна причина? Але ж само собою зрозуміло, що у всього, що починається, є причина – ніхто в глибині душі цього не заперечує. Уся наука та історія завалилися б, якби цей закон причини й наслідку заперечували. Так само як і вся правоохоронна діяльність, якби поліція не вважала, що їй потрібно шукати причину мертвого тіла або пограбованого будинку. Окрім того, Всесвіт не може бути самопричинним – ніщо не може створити само себе, тому що це означало б, що воно існувало до того, як з'явилося на світ, а це логічний абсурд.

Коротко

● Можна довести, що у Всесвіті (включно із самим часом) був початок.

● Нерозумно вважати, що щось може почати існувати без причини.

● Тому для виникнення Всесвіту необхідна причина, як це випливає з Буття 1:1 і Римлян 1:20.

● Бог, як творець часу, перебуває поза часом. Тому у Нього немає початку в часі, Він існував завжди й не потребує причини.

Заперечення

Спростувати аргумент можна тільки двома способами:

1. Показати, що він логічно неспроможний.

2. Показати, що хоча б одне з посилань хибне.

a) Чи є аргумент дійсним?

Дійсний аргумент – це аргумент, в якому неможливо, щоб передумови були істинними, а висновок – хибним. Зверніть увагу, що достовірність залежить не від істинності передумов, а від форми аргументу. Аргумент, наведений в цій роботі, є достовірним; він має таку саму форму, як: Усі кити мають хребет; Мобі Дік – кит; отже, Мобі Дік має хребет. Тому єдина надія для скептика – заперечити одну або обидві передумови.

б) Чи вірні передумови?

1) Чи є у Всесвіту початок?     Ідеї циклічної моделі Всесвіту були популяризовані атеїстами, такими як Карл Саган та Айзек Азімов, виключно для того, щоб уникнути поняття початку, яке передбачає наявність Творця. Але, як показано вище, закони термодинаміки спростовують цей аргумент. Навіть циклічний Всесвіт не може подолати ці закони. Кожен з гіпотетичних циклів буде вичерпувати все більше й більше корисної енергії. Це означає, що кожен цикл буде більшим і довшим за попередній, тож, якщо подивитись назад у часі, циклів буде все менше й менше. Таким чином, багатоциклова модель може мати нескінченне майбутнє, але може мати лише скінченне минуле.²

Окрім того, існує безліч доказів того, що маси занадто мало, щоб гравітація могла зупинити розширення й дозволити циклічність, тобто Всесвіт «відкритий». Згідно з найкращими оцінками (навіть з врахуванням припущень про стару Землю), Всесвіт все ще має тільки близько половини маси, необхідної для повторного стиснення. Сюди входить сукупність матерії, що світиться й не світиться (що знаходиться в галактичних ореолах), а також можливий внесок нейтрино в загальну масу.³ Деякі нещодавні свідоцтва на користь «відкритого» Всесвіту отримані з кількості гравітаційних лінз у небі.⁴ Окрім того, аналіз наднових типу Ia показує, що швидкість розширення Всесвіту не сповільнюється достатньо для закритого Всесвіту.^{5 6 7} Схоже, що існує тільки 40-80 % матерії, необхідної для «Великого стискання». До речі, настільки мала маса також є серйозною проблемою для модної нині «інфляційної» моделі теорії «Великого вибуху», оскільки вона передбачає густину маси на порозі колапсу – «плаский» Всесвіт.

І нарешті, жоден відомий механізм не дасть змоги відскочити назад після гіпотетичного «Великого стискання».⁸ Як пояснювала покійна професорка Беатріс Тінслі з Єльського університету, хоча математика й говорить, що Всесвіт коливається, «не існує відомого фізичного механізму, здатного повернути назад катастрофічне Велике стискання». В реальному світі фізики ці моделі починаються з Великого вибуху, розширюються, руйнуються й на цьому все закінчується.⁹

2) Заперечення причини й наслідку     Деякі фізики стверджують, що квантова механіка порушує принцип причини/наслідку й може створювати щось з нічого. Наприклад, Пол Девіс пише:

«...просторовий час може виникнути з небуття внаслідок квантового переходу. ...Частинки можуть з'являтися з нізвідки без конкретного причинно-наслідкового зв'язку.... І все ж світ квантової механіки регулярно продукує щось з нічого».¹⁰

Але це грубе неправильне застосування квантової механіки. Квантова механіка ніколи не створює щось з нічого. Сам Девіс на попередній сторінці визнав, що його сценарій «не слід сприймати надто серйозно».

Теорії про те, що Всесвіт – це квантова флуктуація, повинні припускати, що було що флуктувати - їхній «квантовий вакуум» – це безліч матерії-антиматерії, а не «ніщо». Окрім того, у мене багато теоретичного й практичного досвіду в квантовій механіці (КМ), отриманого під час роботи над докторською дисертацією. Наприклад, раман-спектроскопія – це КМ-феномен, але за числом хвиль та інтенсивністю спектральних смуг ми можемо визначити маси атомів й силові константи зв'язків, які викликають ці смуги. Щоб допомогти атеїстичній позиції, згідно з якою Всесвіт виник без причини, потрібно знайти смуги Рамана, що виникають без переходу в коливальні квантові стани, або альфа-частинки, що з'являються без ядер, які попередньо існували, тощо. Якби КМ була настільки акаузальною, як думають деякі люди, то ми не повинні були б припускати, що у цих явищ є причина. Тоді я можу спалити свою докторську дисертацію, а всі журнали зі спектроскопії мають піти до сміття, як і всі дослідження в галузі ядерної фізики.

Окрім того, якщо немає причини, то неможливо пояснити, чому саме цей Всесвіт з'явився в певний час, і чому з'явився саме Всесвіт, а не, скажімо, банан або кішка. У цього Всесвіту не може бути жодних властивостей, що пояснюють його переважну появу, тому що в нього не було б жодних властивостей доти, доки він не з'явився б на світ.

Чи раціональне створення світу Богом?

Остання відчайдушна тактика скептиків, щоб уникнути теїстичного висновку, – стверджувати, що творіння в часі непослідовне. Девіс правильно зауважує, що, оскільки сам час почався з початком Всесвіту, безглуздо говорити про те, що сталося «до» початку Всесвіту. Але він стверджує, що причини повинні передувати своїм наслідкам. Тож якщо «до» початку Всесвіту нічого не було, то (на думку Девіса) безглуздо обговорювати причину початку Всесвіту.

Однак філософ Вільям Лейн Крейг у своїй ефективній критиці Девіса¹¹ вказав на те, що Девіс не володіє достатніми філософськими знаннями. Філософи давно обговорюють поняття одночасної причинності. Іммануїл Кант (1724-1804) наводив приклад, коли вантаж, що лежить на подушці, одночасно викликає в ній западину. Крейг заявляє:

«Перший момент часу – це момент творчого акту Бога й одночасного виникнення творіння».

Марк Кей у своїй критиці книги Девіса «Розум Бога» вказує на додаткові логічні та фізичні помилки в міркуваннях Девіса.¹² Деякі скептики стверджують, що весь цей аналіз має попередній характер, оскільки така природа науки. Тому його не можна використовувати для доказу створення світу Богом. Зрозуміло, скептики не можуть мати обидва боки: казати, що Біблія помилкова, бо наука довела це, але якщо наука виявляється згідною з Біблією, то, що ж, наука в будь-якому разі умовна.