Землі всього кілька тисяч років. Це факт, про який чітко написано в Слові Божому. Отже, ми повинні очікувати, що знайдемо багато доказів молодості Землі. І дійсно це те, що ми знаходимо ― в геології, біології, палеонтології і навіть астрономії.

Буквально сотні методів датування можуть бути використані для оцінки віку Землі, і переважна більшість з них вказують на набагато більш молоду Землю, ніж 4,5 мільярди років, про які кажуть секуляристи (люди, що повністю відкидають Бога — прим. ред.). Ця статя містить серію аргументів, які дослідники з Answers in Genesis вибрали в якості десяти кращих наукових доказів, що суперечать мільярдам років і підтверджують відносну молодість Землі та Всесвіту.

Незважаючи на це багатство доказів, важливо розуміти, що з точки зору експериментальної науки жодна людина не може абсолютно довести, наскільки молодий (або старий) Всесвіт. Тільки один метод датування абсолютно надійний ― свідок, що не бреше, у якого є всі докази, і який може відкрити нам, коли почався Всесвіт!

І у нас є такий свідок ― Бог Біблії! Він дав нам конкретну історію, включаючи шість днів створення та докладні генеалогії, які дозволяють нам визначити, коли почався Всесвіт. Виходячи з цих даних, початок всього був близько шести тисяч років тому (близько чотирьох тисяч років пройшло від моменту створення світу до Різдва Христового).

У поспіху досліджуючи всі ці дивовижні наукові «докази» легко випустити з уваги загальну картину. Така гора наукових доказів, що зібрали вчені, суперечить ймовірним мільярдам років, так чому б ще більшій кількості людей не прийняти біблійну істину про молодість Землі якумога швидше?

Проблема в тому, що, коли ми розглядаємо тему походження, всі так звані «свідчення» повинні бути витлумачені. Факти не говорять самі за себе. Інтерпретація фактів теперішнього стає особливо важкою при реконструкції історичних подій, які породили ці сучасні факти, тому що не завжди люди були присутні й спостерігали за всіма доказами і реєстрували те, як вони були отримані.

Судмедексперти повинні зробити кілька припущень про речі, які вони не можуть спостерігати. Чим відрізнялися вихідні дані? Чи мали місце різні процеси? Чи була сцена пізніше забруднена? Всього лише одне невірне припущення або один крихітний шматочок відсутніх доказів може повністю змінити те, як вони реконструюють минулі події, що привели до сучасних доказів.

Обговорюючи вік Землі, християни повинні бути готові пояснити важливість відправних точок. Біблія ― це правильна відправна точка. Це Слово всемогутнього, вірного й щирого Творця, Який був присутній і бачив всі події земної історії і Який дав людству достовірний запис ключових подій минулого.

Біблія — Боже відкриття для нас — є основою правильного світогляду і кращого розуміння зв’язку сучасного та минулого. Всі інші документи, написані людиною, можуть містити помилки, на відміну від досконалого Слова, що є «натхнене Богом» (2 Тимофія 3:16). Біблія ясно й безпомилково описує створення Всесвіту, Сонячної системи та самої Землі близько шести тисяч років тому. Ми знаємо, що це ― істина, виходячи з авторитету характера Бога. 

«Так як Він не міг поклястися ніким більшим, Він поклявся Самим Собою» (Євреїв 6:13).

В якомусь сенсі, свідчення Бога ― це все, що нам потрібно; але Сам Бог говорить нам обґрунтовувати те, у що ми віримо (1 Петра 3:15). Тому також важливо проводити наукові дослідження (що є частиною панування над землею, як було сказано Адаму в книзі Буття 1:28). За допомогою таких досліджень ми можемо кинути виклик тим, хто відкидає істинність Слова Божого й захистити біблійний світогляд.

Дійсно, свідоцтво Бога має відігравати таку центральну роль у нашому мисленні, що навіть називати його «найкращим» аргументом на користь молодості Землі здається принизливим. Це, по правді кажучи, єдина основа, через яку всі інші свідоцтва можуть бути правильно зрозумілі!

Нижче наведені десять кращих наукових свідчень, що підтверджують існування молодої Землі та створення світу.

1. Дуже мало відкладень на морському дні

Якщо осадові породи накопичувалися протягом трьох мільярдів років, морське дно повинно бути забито відкладеннями глибиною в багато кілометрів.

Щороку вода та вітер вимивають близько 20 мільярдів тонн бруду й уламків гірських порід з континентів і відкладають їх на морському дні¹ (мал. 1). Більша частина цього матеріалу накопичується у вигляді пухких відкладень поблизу материків. Проте середня товщина всіх осадових відкладень у глобальному масштабі по всьому морському дну не перевищує навіть 400 м.²

Деякі осадові породи, мабуть, видаляються, оскільки океанічні тектонічні плити повільно сковзують (до 5 см на рік) під континенти. За оцінками, таким чином щорічно видаляється близько 1 мільярда тонн порід.³ Отже, чистий прибуток становить 19 мільярдів тонн на рік. За такої швидкості 400 м осадових відкладень мали б накопичтися менше ніж за 12 мільйонів років, але аж ніяк не за мільярди років.

Малюнок 1. Щорічно 20 мільярдів тонн бруду й уламків гірських порід змиваються в океан і скупчуються на морському дні. Тільки 1 мільярд тонн (5 %) втягується тектонічними плитами. За таких темпів поточна товщина донних відкладень накопичилась би менше ніж за 12 мільйонів років. Таку кількість осадових порід легко пояснити водою, що стікала з континентів ближче до кінця Потопу.

Цей аргумент має сенс у контексті катаклізму біблійного Потопу, а не ідеї повільної і поступової геологічної еволюції. На останніх стадіях Всесвітнього потопу, що тривав цілий рік, вода швидко стікала з несформованої суші, скидаючи великі маси осадових порід в море. 

Так більшість донних відкладень швидко накопичились близько 4350 років тому.⁴

Контраргументи

Прихильники старої Землі наполягають на тому, що в минулому донні відкладення накопичувалися набагато повільніше. Але цей пазл не «складається»! 

Як і шари осадових порід на континентах, відкладення на континентальному шельфі і в ближніх районах (більшість донних осадових порід) мають особливості, які однозначно вказують на те, що вони були відкладені набагато швидше, ніж за темпів, що ми бачимо сьогодні. 

Наприклад, шари та структури частинок різного розміру у цих покладах такі ж, як і в результаті підводних зсувів, коли щільні потоки сміття (turbidity currents) швидко течуть по континентальному шельфу, а потім осад осідає товстими шарами на великих територіях. Додаткова проблема для теорії старої Землі полягає в тому, що не існує ніяких доказів того, що велика кількість осадових порід була субдуктована (потрапила під континентальну плиту — прим. ред.) та змішана в мантії.

2. Зігнуті кам'яні шари

У багатьох місьцях шари гірських порід товщиною в тисячі метрів вигиналися й складалися без руйнування. Як це може статися, якщо вони утворювались окремо один від одного протягом сотень мільйонів років і вже затверділи?

Затверділі шари гірських порід крихкі. Спробуйте зігнути бетонну плиту, і подивіться, що станеться! Але якщо бетон все ще рідкий, то його можна легко сформувати та відлити, надавши потрібну форму. Той же принцип можна застосувати й до шарів осадових порід. Вони можуть бути зігнуті й складені незабаром після осадження, перш ніж природні цементи отримають шанс зв'язати частинки разом у тверді, крихкі породи.⁵

Малюнок 2. Гранд-Каньйон зараз прорізає безліч скельних шарів. Раніше всі ці шари були підняті на поточну висоту (піднесена, плоска область, відома як плато Кайбаб). Якимось чином вся ця послідовність була зігнута й складена без розриву. Це неможливо, якщо перший шар (піщаник Tapeats) був відкладений у Північній Америці за 460 мільйонів років до того, як він був зігнутий. Але всі шари були б відносно м'якими, якби все це сталося під час недавнього Всесвітнього потопу.

Регіон навколо Гранд-Каньйону є прекрасним прикладом, що показує, як велика частина викопних шарів землі була складена швидко, і більшість з них були складені ще вологими. У стінах каньйону оголено близько 1 370 м викопних шарів, що умовно позначені кембрійським і пермським періодами.⁶ 

Ймовірно, вони були відкладені протягом періоду, що тривав від 520 до 250 мільйонів років тому. Потім, що дивує найбільше, вся ця послідовність шарів піднялася на 2 км близько 60 мільйонів років тому. Плато, крізь яке проходить Гранд-Каньйон, зараз знаходиться на висоті 2150-3450 м над рівнем моря.

Подумайте про це. Між першими відкладеннями Гранд-Каньйону (520 мільйонів років тому) і їхнім вигином (60 мільйонів років тому) пройшло 460 мільйонів років!

Подивіться на фотографії деяких з цих шарів на краю плато, на схід від Гранд-Каньйону. Вся послідовність цих затверділих шарів осадових порід була зігнута й складена, але без руйнування (мал. 2).⁷ У нижній частині цієї послідовності знаходиться піщаник Tapeats, який має товщину 30-100 метрів. Він зігнутий на 90° (фото 1). Вапняк Muav над ним також був зігнутий (фото 2).

Фото 1. Вся послідовність осадових шарів, крізь які проходить Гранд-Каньйон, була зігнута без руйнування, включаючи стрічки пісковик Tapeats, що розташований в нижній частині послідовності. (Тут зображена складка 90° в Східному Гранд-Каньйоні.)

Фото 2. Всі шари, крізь які проходить Гранд-Каньйон, включаючи вапняк Muav, що показаний на фото, були зігнуті без руйнування.

 

Малюнок 3. Це явище не було регіональним. Пісковик Tapeats охоплює весь континент, а інші шари охоплюють велику частину земної кулі.

Проте, ймовірно, було потрібно 270 мільйонів років, щоб відклались саме ці шари. Звичайно, за цей час піщаник на дні просох би, і піщинки склеїлися б разом, особливо через те, що 1220 м скельних шарів тисли згори. 

Єдине життєздатне наукове пояснення полягає в тому, що вся послідовність була відкладена дуже швидко ― креаційна модель вказує, що весь процес зайняв менше року, під час глобального Потопу. Отже, 520 мільйонів років ніколи не було, а Земля — молода.

Контраргументи

Яке рішення пропонують прихильники старої Землі? Тепло й тиск можуть зробити шари твердих порід податливими, тому скептики стверджують, що цей ефект був схожим на Східний Гранд-Каньйон, оскільки послідовність багатьох шарів вище притискала й нагрівала ці породи. Однак одна проблема: тепло й тиск перетворили б ці шари в кварцит, мармур та інші метаморфічні породи. І все ж піщаник Tapeats ― це піщаник, осадова гірська порода!

Але це складне становище ще гірше для тих, хто заперечує недавнє створення Богом й Потоп. Пісковик Tapeats і його еквіваленти можна простежити прямо через Північну Америку (мал. 3)⁸ і далі направо через Північну Африку на південь від Ізраілю.⁹ Дійсно, вся осадова послідовність Гранд-Каньйону є невід'ємною частиною шести мегасеквенцій, що покривають Північну Амеріку.¹⁰ 

Тільки Всесвітній потоп як глобальна катастрофа міг перенести осадові породи, відклавши товсті шари крізь кілька континентів один за іншим у швидкій послідовності в одній події.¹¹

3. М'які тканини в скам'янілостях

Запитайте середнього непрофесіонала, звідки він знає, що Землі мільйони чи мільярди років, і ця людина, ймовірно, згадає динозаврів, які, як майже всі «знають», вимерли 65 мільйонів років тому. Проте недавнє відкриття доктора Мері Швейцер дало привід всім, крім переконаних еволюціоністів, засумніватися в цьому припущенні.

Під мікроскопом Швейцер були вивчені фрагменти кісток скам'янілої стегнової кістки (стегнової кістки) тираннозавра Рекса, що був знайдений в формації Хелл-Крік у Монтані. На її здивування, у кістці були видні кровоносні судини того ж типу, що й у кістковому мозку, і вони містили те, що було схоже на червоні кров'яні клітини з ядрами, типовими для рептилій і птахів (але не ссавців). Здавалося, що судини навіть були вистелені спеціалізованими ендотеліальними клітинами, що є в усіх кровоносних судинах.

Неймовірно, але кістковий мозок містив утворення, які виявились м’якою тканиною. Спочатку деякі скептично налаштовані вчені припустили, що бактеріальні біоплівки (мертві бактерії, зібрані в слиз) утворюють структури, які тільки схожі на кровоносні судини й кісткові клітини. Нещодавно Швейцер і її колеги виявили біохімічні докази наявності непошкоджених фрагментів білка колагену, який є будівельним блоком сполучної тканини. Це важливо, тому що колаген є дуже характерним білком, що не виробляється бактеріями.¹²

Малюнок 4. Частина шкіри: в основному неушкоджена мумія динозавра, якого назвали Дакота, була знайдена в формації Хелл-Крік на заході Сполучених Штатів у 2007 році. Деякі м'які тканини довгошийого гадрозавра добре збереглися, наприклад луска на його передпліччі.Деякі еволюціоністи різко критикували висновки Швейцер, тому що ці люди зі зрозумілих причин не хочуть визнавати існування кровоносних судин, клітин з ядрами, еластичних тканин і непошкоджених фрагментів білка в кістці динозавра, що датована 68 млн років. 

Інші еволюціоністи, які вважають докази Швейцер занадто переконливими, щоб їх ігнорувати, просто роблять висновок, що існує якась раніше невідома форма скам'яніння, яка дозволяє зберегти клітини та фрагменти білків протягом десятків мільйонів років.¹³ Немає потреби говорити, що жоден еволюціоніст публічно не розглядає можливість того, що скам’янілим динозаврам не мільйони років.

Очевидне питання виникає з роботи Швейцер: чи існує можливість хоча б віддалено припустити, що кровоносні судини, клітини та фрагменти білка можуть існувати майж неушкодженими протягом 68 мільйонів років? 

Хоча багато хто вважає таке тривале збереження тканин та клітин вкрай малоймовірним, проблема полягає в тому, що ні про які людські або тваринні рештки ми не можемо сказати з упевненістю, що їм 68 мільйонів років (мал. 4). Але якщо креаціоністи праві, і більшість динозаврів були поховані під час Потопу 3000-4000 років тому, чи можна тоді очікувати збереження судин, клітин і складних молекул такого типу, про які повідомляє Швейцер?

Відповідь ― так. Багато досліджень єгипетських мумій і інших рештко людей цього віку (підтверджені історичними свідченнями) показують всі види деталей, які були у Ті-рекса, про якого повідомила Швейцер. На додаток до єгипетських мумій, тирольська крижана людина, знайдена в Альпах в 1991 році (вважається, що їй близько 5000 років відповідно до датування) показує таке ж неймовірне збереження ДНК та інших мікроскопічних деталей.

Ми приходимо до висновку, що збереження судин, клітин і складних молекул у рештках динозаврів повністю узгоджується з поглядом креаціоністів про молоду Землю, але є вкрай неправдоподібним з точкою зорою еволюціоністів, що динозави вимерли мільйони років тому.

4. Парадокс слабкого Сонця

В даний час астрономи вважають, що сонячна енергія утворюється внаслідок переходу водню у гелій глибоко в ядрі Сонця, але існує величезна проблема. Оскільки водень плавиться, він повинен змінювати склад сонячного ядра, поступово збільшуючи температуру зірки. Якщо це правда, то це означає, що Земля була холоднішою в минулому. Насправді, температура Землі була б нижче нуля 3,5 мільярда років тому, коли ймовірно зародилося життя.

Швидкість ядерного синтезу залежить від температури. Оскільки температура ядра Сонця збільшується, вихід енергії Сонця також повинен збільшуватися, змушуючи його ставати яскравішим з плином часу. Розрахунки показують, що Сонце стане яскравішим на 25 % через 3,5 мільярда років. Це означає, що раннє Сонце було б слабшим, нагріваючи Землю на 17 °C менше, ніж сьогодні. Це температура нижче нуля!

Але еволюціоністи визнають, що немає ніяких доказів такої температури в палеонтологічному літописі. Вони навіть називають цю проблему парадоксом слабкого молодого Сонця. Хоча це не проблема для багатьох тисяч років, це серйозна проблема, якщо вважати, що світові мільярди років.

Контраргументи

Протягом багатьох років вчені пропонували кілька механізмів, щоб пояснити цю проблему. Ці припущення вимагають змін в атмосфері Землі. Наприклад, більше парникових газів на початку історії Землі зберігало б більше тепла, але це означає, що рівень парникових газів повинен був поступово зменшуватися, компенсуючи збільшення яскравості Сонця.

Жодне з інших припущень не може бути доведене, оскільки немає ніяких доказів. Крім того, важко повірити, що механізм, абсолютно не пов'язаний з яскравістю Сонця, може так точно компенсувати його випромінювання, що змінюється протягом мільярдів років.

5. Магнітне поле, що швидко зменшується

Малюнок 5. Креаціоністи припустили, що магнітне поле Землі викликане електричним струмом у ядрі Землі, що вільно згасає. (Прихильники старої Землі змушені прийняти теоретичний процес, що самопідтримується, відомий як динамо-модель, який суперечить деяким основним законам фізики.) Достовірні, точні, опубліковані геологічні дані переконливо підтвердили цю модель молодої Землі.Земля оточена магнітним полем, яке захищає усіх живих істот від сонячної радіації. Без нього життя не могло б існувати. Ось чому вчені були здивовані, виявивши, що магнітне поле швидко зношується. Враховуючи нинішню швидкість, Землі може бути не більше 20 000 років.

Кілька вимірювань підтверджують цей розпад. З того часу, як у 1845 році почалися вимірювання, загальна енергія, накопичена в магнітному полі Землі, зменшується зі швидкістю 5 відсотків на сто років.¹⁴ Археологічні вимірювання показують, що магнітне поле було на 40 % сильніше в 1000 році н.е.¹⁵ 

Останні записи Міжнародної аналітичної геомагнітної моделі поля, найточніші з коли-небудь зроблених, показують чисту втрату енергії на 1,4 % всього за три десятиліття (1970-2000 роки).¹⁶ Це означає, що енергія магнітного поля зменшується вдвічі кожні 1465 років або близько того.

Креаціоністи припустили, що магнітне поле Землі викликане електричним струмом у ядрі Землі, що вільно згасає. Це означає, що електричний струм природним чином втрачає енергію або «розпадається», проходячи через металеве ядро. Хоча ця концепція відрізняється від найбільш загальноприйнятої традиційної моделі, вона узгоджується з нашими знаннями про ядро Землі.¹⁷ 

Також виходячи з того, що ми знаємо про властивості провідності рідкого заліза, цей вільно загасаючий струм повинен був початися, коли утворилося зовнішнєя дро Землі. Проте якби ядру було більше 20 000 років, то початкова енергія зробила б Землю занадто гарячою, щоб Земля була вкритою водою, як показує книга Буття 1:2.

Достовірні, точні, опубліковані геологічні дані переконливо підтвердили модель молодої Землі:електричний струм у зовнішньому ядрі, що вільно згасає, генерує магнітне поле.¹⁸ Хоча це поле кілька разів змінювало напрям під час Всесвітнього потопу, коли зовнішнє ядро було перемішане (мал. 5), воно швидко й безперервно втрачало повну енергію з моменту створення (мал. 6). Все це вказує на те, що Землі та магнітному полю всього близько 6 000 років.¹⁹

Контраргументи

Малюнок 6. Магнітне поле Землі швидко й неперервно втрачало повну енергію з моменту свого виникнення, незалежно від того, яка модель була прийнята для пояснення його магнетизму. Відповідно до моделі динамічного розпаду креаціоністів, магнітне поле Землі втратило більше енергії під час Потопу, коли зовнішнє ядро було перемішане й магнітне поле кілька разів змінювало напрям.Прихильники старої Землі стверджують, що її вік перевищує 4,5 мільярда років, тому вони вважають, що магнітне поле повинно самопідтримуватись. 

Вони пропонують складний теоретичний процес, відомий як динамо-модель, але така модель суперечить деяким основним законам фізики. Крім того, їхня модель не в змозі пояснити сучасний, виміряний електричний струм на морському дні.²⁰ 

І вона не може пояснити минулі зміни поля, незважаючи на комп'ютерне моделювання.²¹

Щоб врятувати теорію старої Землі та динамо-модель, деякі вчені припустили, що розпад магнітного поля є лінійним, а не експоненціальним, незважаючи на історичні виміри та десятиліття експериментів, що підтверджують експоненціальний розпад. 

Інші припустили, що міцність деяких компонентів збільшується, компенсуючи інші компоненти, що розпадаються. Це твердження є результатом плутанини в питанні про різницю між інтенсивністю магнітного поля та його енергією й було категорично спростовано фізиками-креаціоністами.²²

6. Гелій в радіоактивних породах

При радіоактивному розпаді урану й торію, що містяться в гірських породах, утворюється багато гелію. Оскільки гелій є другим найлегшим елементом і благородним газом — тобто він не з'єднується з іншими атомами — він легко дифундує (просочується) і, врешті-решт, вилітає в атмосферу. Гелій розсіюється так швидко, що весь гелій повинен був зникнути менш ніж за 100 000 років. Так чому ж ці породи все ще мають велику кількість атомів гелію?

При бурінні глибоких докембрійських (допотопних) гранітних порід у Нью-Мексико геологи витягли зразки кристалів циркону (силікату цирконію) з різних глибин. Кристали містили не тільки уран, але й велику кількість гелію.²³ Чим гарячіші скелі, тим швидше гелій повинен зникнути, тому дослідники були здивовані, коли виявили, що найглибші і, отже, найгарячіші циркони (при 197°C) містять набагато більше гелію, ніж очікувалося. До 58 % гелію, який міг утворитись внаслідок розкладу урану, все ще присутні в кристалах.

Малюнок 7. Радіоактивні елементи в гірських породах виробляють багато гелію, коли вони розпадаються; цей газ швидко вислизає в атмосферу, особливо коли скелі гарячі. Проте радіоактивні породи в земній корі містять багато гелію. Єдине можливе пояснення: гелій не встиг вилетіти!

Швидкість витоку гелію була визначена в кількох експериментах.²⁴ Всі вимірювання узгоджуються. Гелій дифундує так швидко, що весь гелій у кристалах циркону повинен був зникнути менш ніж за 100 000 років. Той факт, що так багато гелію все ще там, означає, що їм не може бути 1,5 мільярда років, як передбачає уран-свинцеве датування. Дійсно, з огляду на виміряну швидкість дифузії гелію, ці допотопні породи мають середній «дифузний вік» всього 6 000 (± 2 000) років.²⁵

Вищенаведені експериментально точні та відтворювані результати засновані на добре вивченому фізичному процесі дифузії, і тому переконливо демонструють, що цим цирконам всього кілька тисяч років. Ймовірний вік у 1,5 млрд років базується на неперевірених припущеннях радіоізотопного датування, які в корені невірні.²⁶

Ще одним свідченням молодості Землі є низька кількість гелію в атмосфері. Швидкість витоку газоподібного гелію в атмосферу є відомою.²⁷ Незважаючи на те, що деяка кількість гелію випаровується в космічний простір, цієї кількості все ще недостатньо, якщо вік Землі перевищує 4,5 мільярда років (мал. 7).²⁸ 

Насправді, якщо ми припустимо, що у вихідній атмосфері не було гелію, то весь гелій накопичився б всього за 1,8 мільйона років навіть з еволюційної точки зору.²⁹ Але якщо взяти до уваги катастрофічний Потоп, який швидко викинув у атмосферу величезну кількість гелію, то така кількість газу могла накопичитися всього за 6000 років.³⁰

Контраргументи

Настільки кричущим і руйнівним є дивно велика кількість гелію, що прихильники старої Землі намагалися дискредитувати цей доказ.

Один критик припустив, що не весь гелій утворився внаслідок розпаду урану в кристалах циркону, але велика кількість газу проникла в кристали з навколишніх мінералів. Але ця пропозиція ігнорує вимірювання, що показують, що в навколишніх мінералах міститься менше гелію. Через добре встановлений фізичний закон дифузії гази завжди дифундують з областей з більш високою концентрацією в області з більш низькою концентрацією.³¹

Інший критик припустив, що краї кристалів циркону повинні були зупинити витік гелію, ефективно «розливаючи» гелій всередині цирконів. Проте це припущення також легко спростувати, тому що кристали циркону вклинюються між плоскими листами слюди, а не загорнуті в них, тому гелій може легко витікати між листами без перешкод.³² Всі інші критики отримали відповіді.³³ 

Відтак всі наявні дані підтверджують, що справжній вік цих цирконів і гранітних порід, які вміщають їх, становить лише 6000 (± 2 000) років.

7. Вуглець-14 у скам'янілостях, вугіллі та алмазах

Малюнок 8. Морська істота, що називається амоніт, була виявлена недалеко від Реддінга, штат Каліфорнія, в супроводі скам'янілого дерева. Обидві скам'янілості лежали в шарах, що датуються 112-120 мільйонами років, але дали радіовуглецевий вік тільки декілька тисяч років.

Вуглець-14 (або радіовуглець) — це радіоактивна форма карбону, яку вчені використовують для датування скам’янілостей. Але він розпадається так швидко — з періодом напіврозпаду всього 5 730 років — що його, як очікується, не має залишитись в скам'янілостях вже через кілька сотень тисяч років. 

Проте вуглець-14 був виявлений в «стародавніх» скам'янілостях — ймовірний вік яких складає сотні мільйонів років — з перших днів радіовуглецевого датування.³⁴

Навіть якби кожен атом на всій Землі був вуглецем-14, вони розпалися б так швидко, що жодної кількості радіоактивного карбону не залишилося б на Землі всього через 1 мільйон років. Всупереч очікуванням, тільки в період з 1984 по 1998 рік у науковій літературі повідомлялося про вуглець-14 в 70 зразках, включаючи скам’нілості, вугілля, нафту, природний газ та мармур, що складає велику частину геологічного літопису, яка охоплює більше 500 мільйонів років. Всі ці зразки містили радіовуглець.³⁵ 

Крім того, аналіз скам'янілих зразків деревини та вугілля, вік яких приблизно становить 32-350 мільйонів років, показав вік від 20 000 до 50 000 років з використанням датування за вуглецем-14.³⁶ Скам'янілий молюск та уламок деревини на малюнку 8 дають радіовуглецевий вік всього в кілька тисяч років. Алмази, вік яких, ймовірно, складає 1-3 мільярди років,так само давали 55 000 років за вуглецем-14.³⁷

Навіть цей вік є занадто великим, коли ви розумієте, що в основі радіометричного датування лежить припущення, що магнітне поле Землі завжди було постійним. Але в минулому воно було сильнішим, захищаючи атмосферу від сонячної радіації і зменшуючи кількість радіоактивного карбону. 

В результаті, в минулому живі істоти мали набагато менше радіовуглецю в своїх тілах, і їхня смерть сталася набагато раніше, ніж повідомляють вчені!

Отже, радіовуглецевий вік скам’янілостей і вугілля повинен бути зменшений до менш ніж 5000 років, що відповідає термінам їхнього поховання під час Потопу. Вік алмазів слід звести до приблизного часу біблійного створення світу — близько 6000 років тому.³⁸

Контраргументи

Захисники старої Землі продовжують повторювати два старі як світ аргументи, хоча вони були гучно зруйновані багато років тому. Перший з них каже: «Це все забруднення». 

Проте протягом 30 років радіовуглецеві лабораторії AMS піддавали всі зразки, перш ніж вони датували їх за вуглецем-14, жорстоким обробкам сильними кислотами та відбілювачами, щоб видалити будь-яке забруднення.³⁹ І коли проводиться визначення з холостою пробою, воно дає нульовий вміст радіовуглецю, тому не може бути ніяких проблем з забрудненням чи приладами.

Другий аргумент каже: «Новий радіовуглець утворився безпосередньо в скам'янілостях, коли уран, що розкладався поруч, бомбардував сліди азоту в похованих скам'янілостях». Вуглець-14 дійсно утворюється в результаті такого перетворення азоту, але фактичні розрахунки переконливо показують, що цей процес не призводить до таких рівнів радіоактивного карбону, які лабораторії світового класу виявили у скам’янілостях, вугіллі та алмазах.⁴⁰

8. Комети, що не живуть довго

Комета проводить більшу частину свого часу далеко від Сонця в глибокому холоді космосу. Але одного разу на кожній орбіті комета підходить дуже близько до Сонця, дозволяючи сонячному теплу випарувати більшу частину льоду комети й виштовхувати пил, внаслідок чого формується гарний хвіст. Комети мають невелику масу, тому кожен близький прохід біля Сонця значно зменшує їх розмір, і, врешті-решт, комети зникають. Вони не можуть існувати мільярди років.

Два інших механізми можуть знищити комети — викид з Сонячної системи та зіткнення з планетами. Викид відбувається, коли комети проходять дуже близько до великих планет, особливо Юпітера, і гравітація планет викидає їх з Сонячної системи. Хоча викиди спостерігалися багато разів, перше зіткнення, яке спостерігалося, було в 1994 році, коли комета Шумейкер-Леві IX врізалася в Юпітер.

Враховуючи швидкість втрат, легко обчислити максимальний вік комет. Він становить усього кілька мільйонів років. Очевидно, що існування комет має сенс, якщо вся Сонячна система була створена всього кілька тисяч років тому, але не в тому випадку, якщо вона виникла мільярди років тому.

Контраргументи

Астрономи-еволюціоністи відповіли на це питання, стверджуючи, що комети повинні походити з двох джерел. Вони припускають, що пояс Койпера за орбітою Нептуна містить коротко-періодичні комети (комети з орбітами менше 200 років), а набагато більш віддалена хмара Оорта містить довгоперіодичні комети (комети з орбітами більше 200 років).

Проте немає ніяких доказів ймовірної хмари Оорта, і, ймовірно, ніколи не буде. За останні 20 років астрономи виявили тисячі астероїдів, що обертаються навколо Нептуна, і вони, як передбачається, є поясом Койпера. Проте великий розмір цих астероїдів (Плутон — один з найбільших) і різниця в складі між астероїдами та кометами спростовують цей висновок.

9. Дуже мало солі в океані

Малюнок 9. Щороку континенти, атмосфера й морське дно додають 458 мільйонів тонн солі в океан, але тільки 122 мільйони тонн (27 відсотків) видаляються. При таких темпах сьогоднішня солоність була б досягнута через 42 мільйони років. Але Бог спочатку створив солоний океан для морських істот, а Потоп швидко додав більше солі.

Якщо світовий океан існує вже три мільярди років, як вважають еволюціоністи, він повинен мати набагато більшу кількість солі, ніж сьогодні.

Щорічно річки, льодовики, підземні води, атмосферний і вулканічний пил скидають в океани велику кількість солі (мал. 9). Розглянемо приплив найбільш поширеної солі, хлориду натрію (кухонної солі). Близько 458 мільйонів тонн хлориду натрію потрапляє в океанську воду щороку,⁴¹ але тільки 122 мільйони тонн (27 відсотків) видаляється іншими природними процесами.⁴²

Якби морська вода спочатку не містила натрію (солі), а натрій накопичувався б із сьогоднішньою швидкістю, то дана солоність океану була б досягнута всього за 42 мільйони років⁴³ — тільки близько 1/70 від трьох мільярдів років, які пропонують еволюціоністи. 

Однак ці припущення не враховують імовірність того, що Бог створив солоний океан для всіх морських істот в 5-й день. Крім того, Всесвітній потоп, що тривав рік, повинен був скинути безпрецедентну кількість солі в океан через ерозію, осадонакопичення та вулканізм. 

Отже, сьогоднішню солоність океану можна набагато краще пояснити у біблійному масштабі часу, що складає приблизно шість тисяч років.⁴⁴

Контраргументи

Ті, що океан існує вже протягом трьох мільярдів років, кажуть, що в минулому рівень викиду натрію мала бути меншою, а швидкість видалення — більшою. Проте навіть найщедріші оцінки можуть лише розтягнути часові рамки накопичення до 62 мільйонів років.⁴⁵ 

Вчені-староземельці також стверджують, що величезні кількості натрію видаляються під час формування базальтів на серединно-океанічних хребтах,⁴⁶ але це ігнорує той факт, що натрій повертається в океан, коли базальти морського дна віддаляються від хребтів.⁴⁷

10. ДНК у «стародавніх» бактеріях

У 2000 році вчені заявили, що «воскресили» бактерії, що були виявлені в кристалі солі, вік якого зазвичай становить 250 мільйонів років. Ці бактерії отримали назву бактерії Лазаря. Вчені були вражені тим, що ДНК бактерій була дуже схожа на сучасну бактеріальну ДНК. 

Якби сучасні бактерії були результатом 250 мільйонів років еволюції, їхня ДНК повинна була б сильно відрізнятися від бактерій Лазаря (грунтуючись на відомих швидкостях мутацій). Крім того, вчені були здивовані, виявивши, що ДНК все ще залишалася неушкодженою після ймовірних 250 мільйонів років. 

ДНК зазвичай швидко руйнується, навіть в ідеальних умовах. Навіть еволюціоністи згодні з тим, що ДНК в бактеріальних спорах (сплячому стані) не повинна зберігатися більше мільйона років. Дана ситуація є по-справжньою складною для дослідників.

Проте відкриття бактерій Лазаря не шокує й не дивує, коли ми формуємо наші очікування на Бібії. Наприклад, Ноїв потоп, ймовірно, відклав соляні пласти, які були домом для бактерій. Якщо вік бактерій Лазаря становить всього близько 4350 років (приблизна кількість років, що минули з часу Всесвітнього потопу), їхня ДНК, швидше за все, буде неушкодженою та схожою на сучасні бактерії.

Контраргументи

Деякі вчені відкинули це відкриття й вважають, що бактерії Лазаря є забрудненням від сучасних бактерій. Але дослідники, які виявили бактерії, захищають точність проведення експерименту, стверджуючи, що забруднення не було. 

Вони кажуть, що стародавній вік є правдивим, якщо бактерії мали більш тривалий час життя покоління, різні швидкості мутації і/або аналогічний тиск відбору в порівнянні з сучасними бактеріями. Звичайно, ці «контраргументи» — всього лише припущення, щоб підігнати дані у відповідність до їхньому світогляду.