Радіометричне датування часто використовують для «підтвердження» того, що породи утворились мільйони років тому. Однак зрозумівши основи, ви побачите, як хибні припущення зумовлююють неправильне датування.

Більшість людей вважає, що радіоактивне датування підтвердило мільярдний вік Землі. Однак ця точка зору базується на нерозумінні того, як працює радіометричне датування. В першій частині пояснюється, як сьогодні вчені можуть спостерігати перетворення нестійких атомів в стійкі. В другій частині пояснюється, які проблеми постають перед дослідниками, коли вони роблять припущення стосовно подій в неспостережуваному минулому.

Пісковий годинник як аналог принципу датування порід

За аналогією піскового годинника можна пояснити, як геологи розраховують вік гірських порід. Коли ми дивимось на пісковий годинник, то, виходячи з кількості піску в нижній чаші, можемо сказати, скільки пройшло часу.

Радіоактивні породи – це також свого роду «годинник». Радіоактивні атоми, такі як уран (батьківські ізотопи), розпадаються на стійкі атоми, такі як свинець (дочірні ізотопи) зі швидкістю, яку можна виміряти. Щоб розрахувати вік радіоактивних порід, геологи спочатку вимірюють об’єм «піщинок» (батьківських радіоактивних ізотопів, таких як уран-238 або калій-40) у верхній чаші годинника.

Геологи також вимірюють об’єм піщинок (дочірніх ізотопів, таких як, наприклад, свинець-206 або аргон-40 відповідно) в нижній чаші. На підставі цих спостережень та відомої швидкості радіоактивного розпаду вони оцінюють час, необхідний для накопичення дочірнього ізотопу в породі.

Проте, на відміну від піскового годинника, який можна перевернути, звірити з надійним годинником й таким чином перевірити його точність, надійність радіоактивного «годинника» залежить від трьох непідтверджених припущень. Жоден геолог не був свідком формування порід, щоб знати їхній вміст, і жоден геолог не був свідком нібито мільйонів років формування гірських порід, а тому ніхто не міг виміряти швидкість радіоактивного «годинника».

Припущення 1: Вихідні умови

Геологи не були свідками утворення більшості порід, тому вони не можуть перевірити, чи містили в собі вихідні породи одночасно дочірні та батьківські радіоізотопи. Візьмемо для прикладу вулканічну лаву, яка в не спостережуваному минулому вирвалась назовні, потекла, охолола й таким чином утворила гірські породи. Так от геологи-еволюціоністи просто припускають, що магматичні гірські породи початково не містили в собі жодного дочірнього атома аргону-40.

При чому, стосовно інших радіоактивних «годинників» припускається те, що під час аналізу багатьох зразків породи можна визначити, яка кількість дочірніх ізотопів (свинцю, стронцію або неодиму) була присутня в породі під час її утворення. Сьогодні такий аналіз здійснюється за допомогою так званої ізохронної техніки, яка досі ґрунтується на двох наступних недоведених припущеннях.

Проте було здійснено аналіз сучасних потоків лави, зразки якої були взяті невдовзі після виверження. В результаті кількість виявленого аргону-40 була більшою, ніж очікувалося.¹ 

Наприклад, в 1996 році було здійснено аналіз зразка лави з кратера вулкану Сент-Хеленс (виверження та охолодження лави відбулось в 1986 р.). В результаті було виявлено таку кількість аргону-40, яка повинна була б відповідати «віку» 350 000 років!² Аналогічно, аналіз потоків лави на схилах Нгаурухое в Новій Зеландії свідчить про «вік» 3,5 млн років, хоча виверження відбулось менше 50 років тому.³

Вулкан Сент-Геленс

Тому напрошується логічний висновок: якщо аналіз сучасних потоків лави невірно оцінює швидкість розпаду пари калій-аргон у зв’язку з тим, що від виверження вулкану накопичилось ще більше аргону-40, тоді й давні потоки лави неспостережуваного минулого також могли накопичити в собі додатковий аргон-40, тому їхній вік було оцінено з надзвичайним перебільшенням.

Існують аналогічні проблеми й із іншими радіоактивними «годинниками». Наприклад, розглянемо датування базальтів Великого Каньйону (скелі, утворені охолодженою лавою на земній поверхні). На території Норт-Риму є місця, де виверження вулканів відбулось після формування каньйону. В цих місцях лава текла по каскадах стін й стікала на дно каньйону.

Очевидно, що ці виверження відбулись відносно нещодавно, після того, як було утворено шари Каньйону. Ґрунтуючись на кількості ізотопів калію та аргону в породах, цим базальтам приписують вік до 1 млн. років. Але коли для оцінки віку використовуються ізотопи рубідію та стронцію, ми отримуємо вік 1,143 млрд років. Це той самий вік, який ми отримуємо для базальтових шарів глибоко під стінами східної частини Великого Каньйону .⁴

Вулкан Нгаурухое

Як можуть обидва зразки лави – одна на вершині, а інша внизу Каньйону – мати однаковий вік на основі цих материнських і дочірніх ізотопів ? Одна з можливих відповідей така: сучасні та давні лавові потоки мають однаковий не вік, а хімічний склад рубідію-стронцію, отриманий від одного спільного джерела, яке лежить глибоко у верхній мантії Землі. В цьому джерелі вже містився як рубідій, так і стронцій.

Що ще більше погіршує ситуацію для заявленої надійності цих методів радіометричного датування, ці самі базальти, які витікали з вершини Каньйону, дають самарій-неодимовий вік близько 916 млн років,⁵ і уран-свинцевий вік близько 2,6 млрд років!⁶

Припущення 2: відсутність забруднення

Проблеми із забрудненням, включаючи ті, які минуле залишило в спадок, вже масово описані підручниками в розділі про радіоактивне датування порід.⁷ На відміну від піскового годинника, де дві чаші надійно закриті від зовнішнього впливу, радіоактивні «годинники», що знаходяться в породах, відкриті для такого впливу. 

Так, наприклад, дощові потоки або розплавлене каміння в підніжжі вулкану може збільшити або зменшити кількість батьківських або дочірніх ізотопів. Так само й уламки породи, які відділились від стінок жерла вулкану, змішуються з лавою й забруднюють її.

Саме в зв’язку з таким забрудненням лави, що вирвалась на поверхню гори Нгаурухое (Нова Зеландія) менше 50 років тому, пара рубідій-стронцій «підтверджує» вік 133 млн років, самарій-неодим – 197 млн років, а уран-свинець – цілих 3,85 млрд років!⁸

Припущення 3: Стала швидкість розпаду

Фізики вимірювали швидкість радіоактивного розпаду батьківських радіоізотопів в лабораторних умовах протягом останніх 100 років й виявили, що вона залишалась в основному сталою (у межах похибки вимірювання). Окрім того, на швидкість розпаду не впливала температура, тиск, електричні та магнітні поля. Тому геологи припустили, що показники радіоактивного розпаду були постійними протягом мільярдів років.

Однак це величезна екстраполяція семи порядків величин, яка поширюється на неймовірно довгі проміжки часу неспостережуваного минулого без будь-яких конкретних доказів того, що така екстраполяція є достовірною. Тим не менше, геологи наполягають на тому, що швидкість радіоактивного розпаду завжди була сталою, оскільки вона примушувала радіоактивні годинники «працювати»!

Проте останнім часом з’явились нові дані, які можна пояснити лише тим, що швидкість радіоактивного розпаду в минулому не була постійною.⁹ 

Наприклад, радіоактивний розпад урану в дрібних кристалах граніту в Нью-Мексико «підтверджує» вік пари уран-свинець 1,5 млрд років. Однак під час розпаду того самого урану утворюється гелій, але та кількість газу, яка витекла з маленьких кристалів, підтверджувала вік лише в 6000 років.

Це означає, що уран повинен був швидко розпастись за ці самі 6000 років, протягом яких витікав гелій. Швидкість розпаду урану повинна була бути як мінімум в 250 000 разів швидша, ніж та, яку вимірюють сьогодні!

Припущення, на яких ґрунтується радіоактивне датування, є не тільки недостовірними, але й спричинюють проблеми. Як показано в цій статті, порода може отримати додаткову кількість батьківських та дочірніх ізотопів, але також і може бути забрудненою в процесі переміщення. Водні потоки також можуть домішати ізотопи в породу. Окрім того, показники радіоактивного розпаду не були постійними.

Тож якщо принцип таких годинників ґрунтується на хибних припущеннях й дає недостовірні результати, тоді вчені не повинні довіряти їм. Їм не слід поширювати інформацію про радіоактивний «вік» в незліченні мільйони років, особливо тому, що це суперечить справжній історії Всесвіту, яка записана в Божому Слові.