Вік Землі та методи датування
Креацентр > Статті > Вік Землі та методи датування > Населення планети та вік світу

Населення планети та вік світу

У цьому місяці мені хочеться повернутися до найважливішого з мого погляду предмету, що стосується матеріальних свідоцтв (або їхню відсутність) і креаційно-еволюційних дебатів. Конкретно мова піде про час. Отже, настав час продовжити розмову про геохронометри!

За заявами еволюціоністів людина еволюціонувала від мавпоподібних істот близько 4 000 000 років тому. Більше того, згідно з їхніми твердженнями людина сучасного типу існує вже не менше 100 000 років. Перш ніж погодитися з подібними заявами, необхідно оцінити кількість смертей, а також поховань та слідів, залишених після себе такими масами людей.

Якщо обережно припустити, що покоління змінюються кожні 25 років (а коли в останній раз тривалість «життя» покоління становила 25 років?), за 100 000 років змінилося б у загальній складності 4 000 поколінь. Якщо населення планети ніколи не перевищувало 1 000 000 осіб, то впродовж 100 000 років прожили життя, померли й де були поховані в цілому 4 000 000 000 людей. Просто астрономічне число!

Коли людей ховають, зберігаються їхні тіла чи ні, в могилах залишаються предмети, за якими можна безпомилково пізнати людські останки. Навіть якщо тіло повністю розкладеться, покладені в могилу прикраси, інструменти та посудини вціліють.

Згідно припущенням еволюціоністів, почавши копати яму практично в будь-якому місці планети, можна було б натрапити, принаймні, на одне давнє поховання. Проте, на сьогоднішній день, незважаючи на всі капіталовкладення, було знайдено лише близько 300 скелетів неандертальців. Їх знаходять в печерах від Іспанії до Сирії та Ізраїлю.

Ситуація тільки погіршиться, якщо взяти до уваги різних уявних предків людини. Повне число знахідок людських останків з «кам'яного століття» не перевищує кількох тисяч.

Якщо змінилося 4 000 поколінь, чому ми не знаходимо таку велику кількість поховань? Де всі ті предмети, які повинні були залишити після себе 4 000 000 000 людей? Задумайтеся: адже це дві третини нинішнього людства.

З іншого боку, якщо визначати тривалість «кам'яного століття» кількістю подібних знахідок, то уявні 100 000 років, згадками про які так жваво кидаються, стиснуться до якихось п'яти століть. А це, в свою чергу, повністю відповідає біблійному оповіданню. Це збігається з 500-літнім періодом після Ноєвого потопу, протягом якого людство заново облаштовувалося й обживалося в цілком новому світі, де був утруднений контакт між різними групами. Такі умови насправді відкинули б людську цивілізацію в «кам'яний вік».

Говорячи про людей, потрібно поговорити й про те, на чому вони живуть. А ще потрібно розглянути оточення того, на чому вони живуть. Чи дійсно Земля народилася мільйони й мільярди уявних років тому?

Еволюціоністи заявляють, що Земля існує вже від  4,5 до 5 мільярдів років. Вважається, що Світовий океан повністю сформувався один мільярд років тому. Передбачається, що протягом уявного мільярда років солоність океану залишалася відносно сталою, і в ньому виникло життя, еволюціонувавши від неживої матерії; випадково виникнувши одного разу, життя потім все більш ускладнювалося. Якщо б це було правдою, можна було б очікувати, що дно океану буде вкрите товстим шаром осадових відкладень, що скупчилися там за всі ці роки.

А як іде справа дійсно? Якщо наявну на дні океану кількість опадів розділити на відому швидкість опадонакопичення, то вийде, що на накопичення всіх цих опадів за рахунок ерозії континентів пішло б лише 14 мільйонів років. Чи можливо, щоб вік гір на континентах (не кажучи вже про самі континенти) обчислювався сотнями мільйонів років? Ні!

До цієї проблеми можна підійти й з іншого боку. Якщо припустити, що океану дійсно 4,5-5 мільярдів років, і протягом усього цього часу опади надходили до нього з такою швидкістю, як сьогодні, то кожен квадратний метр його дна повинен бути покритий шаром опадів висотою до 30 кілометрів. Хочу вам нагадати, проте, що середня товщина шару донних опадів становить близько 0,8 км, а шару води – близько 2 км. На дні океану просто неможливо розмістити 30-кілометровий шар опадів.

При сучасній швидкості ерозії на накопичення всіх опадів, що покривають дно океану, знадобилося б лише 30 000 000 років. По-перше, звідси видно, що еволюційний часовий масштаб невірний! По-друге, це дуже схоже на швидке формування основної частки опадів під час всесвітньої повені, за якою послідувало деяке додаткове осадонакопичення.

Розберемо питання солоності океану. Звідки беруться солі? Вони надходять в океан з річок, льодовиків, надводних і підводних вулканів і гідротермальних джерел, а також і з пилом.

Чи втрачає океан солі? Так. Солі залишають океан з дрібними бризками (запитайте у будь-кого, хто жив на березі океану) і за рахунок випаровування. Океан втрачає близько 4% солі, яка щорічно надходить до нього, зберігаючи 96%. Виходить, що з кожним роком солоність океану зростає.

Просто неможливо, щоб Світовий океан був дуже давнім. В ньому недостатньо донних опадів, і солоність води занадто мала, щоб він був давнім.

Як еволюціоністи реагують на ці зауваження? По-перше, вони кажуть, що підняття та ерозія континентів циклічно змінюються одне одним. Ну, непогано придумано. Якщо скласти товщини осадових пластів на дні океану й на континентах, вище рівня моря, то результат так само буде дуже далекий від шуканих 30 кілометрів.

По-друге, еволюціоністи припускають, що океанічні донні опади знищуються субдукцією, при якій дно океану занурюється під континент і поглинається мантією Землі. Складність полягає в тому, що, згідно розрахункам тих самих еволюціоністів, швидкість знищення в десять разів менше, ніж необхідно для вирішення проблеми. Іншими словами, океанічні донні опади формуються в десять разів швидше, ніж знищуються! Бувають дні, коли все йде не так!

Ми поглянули на зростання населення й земну поверхню. А як щодо того, що люди бачать? В неосяжності навколишнього нас космосу видно незлічені мільярди галактик. Багато з них мають спіральну форму. Вони складаються з мільярдів зірок, які обертаються навколо центру галактики, нагадуючи вир. Всі зірки обертаються навколо центру з однаковою швидкістю. Але чим далі зірки від центру, тим більше часу потрібно для повного обороту. Тому зірки на периферії все більше відстають від зірок у центрі. Цей процесс призводить до виникнення спостережуваної нами спіральної форми.

Спіральні галактики виводять еволюціоністів з рівноваги! Вони вважають, що багато спіральних галактик виникли в глибокій давнині – мільярди й мільярди років тому. Так в чому ж проблема? Швидкість, з якою ці зірки обертаються навколо центру галактики, булла виміряна. Через всього лише 2 мільярди років після початку руху зірок по своїх траєкторіях, характерна спіральна форма повинна була б повністю розмазатися. По суті, ці галактики обертаються дуже швидко.

Цим галактикам, які зберегли спіральну форму, ніяк не може бути за 10 мільярдів років. Якби їм було по 10 мільярдів років, вони вже зробили б по 100 й більше обертів. Оскільки ми досі ясно бачимо, що вони мають спіральну форму, їхній вік не може обчислюватися мільярдами років! Природно, якщо вони були створені спіральними, то проблема зникає: тоді галактики молоді, як і говорить Біблія.

Більше того, справи йдуть ще гірше. Свіжі дані, отримані за допомогою супутника «Хаббл», вказують на те, що всесвіт молодше зірок і галактик, що знаходяться в ньому. Абсолютно вірно. Саме до такого висновку прийшли астрономи, які дотримуються еволюційних поглядів.

Я знаходжу цю ситуацію в край цікавою. На думку еволюціоністів, за час мого життя (з 1946 по 1998) Земля постаріла практично вдвічі (з 2,5-3,5 до 4,5-5 мільярдів років), у той час як всесвіт вдвічі помолодшав (з 30 до, можливо, 12 мільярдів  років). Може бути, ми стали свідками того,що права рука не знає, що робить ліва (?).


Джерело: Creation World View


Переклад: Горячкіна Г.

Редактор: Недоступ А.

Написати коментар