Методи датування
Категорії / Вік Землі / Методи датування / Радіометричне датування: розуміючи закономірності #3

Радіометричне датування: розуміючи закономірності #3

Автор:
Джерело: Answers in Genesis

Методи радіометричного датування іноді дають суперечливі результати, але техніка сама по собі є науковою та надійною. Якщо інтерпретувати результати в біблійних рамках, вони покажуть нам чіткі закономірності, які допоможуть краще зрозуміти історію Землі з моменту її створення шість тисяч років тому.

Друга частина цієї серії показує, що одним і тим самим породам можуть приписувати абсолютно різний вік, залежно від методу радіометричного датування. Ці суперечливі результати обумовлені проблемами забруднення та «спадщини», а це, в свою чергу, призводить до того, що хімічний склад порід відрізняється від показників стандартного радіоактивного «годинника».

Крім того, нові докази вказують на те, що радіоактивні елементи в гірських породах, які використовуються на сьогоднішній день як зразки для датування, розпадались набагато швидше протягом останніх 6 000 років. Отже, багатомільйонний вік, який обраховується з врахуванням сучасних повільних швидкостей розпаду, абсолютно невірний.

Чи означає це те, що ми можемо просто відкинути радіоактивні годинники? Несподівано, але цей метод насправді практичний!

Загальні принципи використання радіоактивних ізотопів для датування порід має сенс. Проблема лише в тому, що припущення були неправильними і тому призвели до занадто перебільшених дат. Такі годинники не можуть дати абсолютно точний вік гірських порід, але вони можуть показати відносний вік, за допомогою якого ми можемо порівняти будь-які два пласти породи і визначити, який з них утворився першим.

Вони також дозволяють нам порівнювати пласти порід з різних куточків світу і визначати, які з них сформувались одночасно. Крім того, якщо фізики досліджують причини різних показників віку однієї і тої ж породи, вони можуть знайти й нові підказки, які вкажуть на причини незвичної поведінки радіоактивних елементів у минулому.

За допомогою появи все нової й нової інформації, геологи-креаціоністи сподіваються скласти усі пазли в єдину картину, щоб краще зрозуміти точну послідовність подій в історії Землі, починаючи від Тижня Створення до Потопу і далі.

Різний вік однакових порід

Зазвичай геологи не використовують всі чотири головні радіоактивні годинники для датування пластів. Це вважається зайвою витратою часу й грошей. Зрештою, якщо ці годинники насправді працюють, то всі вони повинні показувати однаковий вік даного пласту. Хоча, іноді для датування різних зразків (або мінералів) одної породи використовуюють різні батьківські радіоізотопи, які дають різний вік, натякаючи, що десь допущено помилку.1

Нещодавно дослідники-креаціоністи використали всі чотири основні радіоактивні годинники, щоб визначити вік зразків, взятих з однакових шарів гірських порід.2 Серед них були чотири зразки, взятих з глибин Великого Каньйону. Було обрано наступні найбільш відомі пласти породи:

  • Cardenas Basalt (застигла лава, що знаходиться в глибині східної частини Каньйону) (мал. 1).
  • Bass Rapids diabase sill (місця, де базальтова магма протекла між шарами і охолола) (мал. 2).
  • Brahma amphibolites (базальтова лава в глибині Каньйону, яка пізніше видозмінилась) (мал. 3).
  • Elves Chasm Granodiorite (граніт, який вважається найстарішим пластом Каньйону) (мал. 4).

Вік кожного пласту, отриманий після дослідження, не співпадає. Наприклад, у ряді Cardenas Basalt вік за самарій-неодимом втричі перевищує вік за калій-аргоном.

Тим не менш, прослідковуються три очевидні закономірності. Два методи (за калій-аргоном та рубідій-стронцієм) завжди показують молодших вік, ніж два інших методи (уран-свинець і самарій-неодим). Крім того, вік за калій-аргоном завжди менший, ніж вік за рубідій-стронцієм. А вік за самарій-неодимом часто менший, ніж вік за уран-свинцем.

Малюнок 1. Cardenas Basalt 
Малюнок 3. Brahma amphibolites

Що ж можуть означати ці закономірності? Усі радіоактивні годинники в кожному пласті породи повинні були б почати свій хід одночасно в момент утворення кожного пласту. То як же ми можемо пояснити те, що кожен з них дає різні показники?

Відповідь проста, але глибока. Кожен з радіоактивних елементів мав різну швидкість розпаду в минулому!

У випадку з Cardenas Basalt годинник калій-аргон нарахував 516 мільйонів років, ще інші два годинники – 1111 мільйонів і 1,588 мільйонів років. Отже, різна швидкість годинників в минулому означає не лише, що годинники неточні, а й те, що справжній вік не складає мільйонів років!

Малюнок 2. Bass Rapids diabase sill

Але чому швидкість радіоактивного розпаду в минулому була іншою? Дослідники-креаціоністи ще не повністю розуміють це явище. Проте виявлені закономірності дають нові підказки. Радіоактивний розпад калію та рубідію відомий як бета (β) розпад, а розпад урану та неодиму - як альфа (α) розпад. 

Перший (бета-розпад) завжди показує менший вік. Ми бачимо ще одну закономірність бета-розпаду. Калій сьогодні розпадається швидше, ніж рубідій, і завжди дає менший вік.

Обидві закономірності вказують на щось, що відбулось в минулому всередині ядер цих батьківських атомів і прискорило їх розпад. Швидкість розпаду змінювалася залежно від стійкості батьківського атому. Дослідження цього питання триває надалі.

Малюнок 4. Elves Chasm Granodiorite

Відносний вік

Подивіться на малюнок нижче, де зображено геологічну діаграму гірських шарів Великого Каньйону включно з пластами порід, що знаходяться глибоко у внутрішній ущелині уздовж річки Колорадо. Згідно з діаграмою, методи радіометричного датування свідчать про те, що верхні шари молодші, ніж шари, що знаходяться нижче.

Це логічно, оскільки осад осідає на вершині і таким чином перекриває собою шари, що знаходяться нижче. Відтак аналіз діаграми дає нам основні відомості про час, необхідний для утворення гірських шарів та пластів відносно інших шарів.

Ґрунтуючись на даних цих радіоактивних годинників, можна зробити висновок, що ці чотири пласти, які знаходяться глибоко в ущелині, є старішими відносно горизонтальних осадових шарів у стінах каньйону. Традиційно, найнижчий або найдавніший з цих горизонтальних осадових шарів раніше відносили до середнього кембрію3 і, таким чином, вважалось, що породі приблизно 510-520 мільйонів років.4 

Усі породи, які лежать нижче, відносили до епохи докембрію і вважалось, що цим породам більше 542 мільйонів років.

page1image737414736

Отже, виходить, що всі чотири пласти також відносяться до епохи докембрію. Усі радіоактивні годинники, окрім калій-аргонного, вірно вказали на те, що ці чотири пласти утворилися до початку кембрію, а тому вони відносяться до докембрію. (Але проміжок часу між утворенням цих докембрійських пластів та горизонтальних осадових шарів складав максимум близько 1700 років (проміжок часу між Створенням і Потопом), а не мільйони років.)

Аналогічно, пласти Brahma amphibolites та Elves Chasm Granodiorite старіші (на години або дні) за Cardenas Basalt та Bass Rapids diabase sill. Знову ж таки, радіоактивні годинники правильно показали те, що ці два пласти старіші за пласти, які знаходяться над ними.

То чому ж, слідкуючи за логічними закономірностями, можна очікувати, що радіоактивні годинники показують відносний вік? (Насправді, подібні загальні закономірності також характерні молодшим осадовим шарам.)5 Відповідь знову проста, але глибока! Радіоактивні годинники в пластах нижньої частини Великого каньйону були утворені під час Тижня Створення, а тому «йдуть» довше, ніж радіоактивні годинники в молодих осадових шарах, які утворилися пізніше під час Потопу.

Висновок

Незважаючи на те, що радіоактивний вік у мільйони років є помилкою, ці годинники можуть бути корисними, наприклад, для визначення віку гірських утворень, які з’явились в ході історії Землі.

Різні годинники мали різну та більшу швидкість в минулому, тому стандартне датування, звичайно ж, не є точним, правильним або абсолютно вірним. Оскільки радіоактивні годинники в породах, що утворилися на початку історії Землі, «йдуть» довше, вони, як правило, показують більший радіоактивний вік, ніж годинники в шарах порід, які були сформовані пізніше.

Тому, відносний радіоактивний вік порід, мінеральний склад та інші характеристики можна використовувати для порівняння та співставлення схожих шарів з різних куточків планети для того, щоб визначити, які з них формувалися одночасно під час подій, описаних у книзі Буття – розповіді Очевидця земної історії.

 

Вас також може зацікавити:

Посилання:

  1. T. Oberth?r, D. W. Davis, T. G. Blenkinsop, and A. H?hndorf, “Precise U-Pb Mineral Ages, Rb-Sr and Sm-Nd Systematics of the Great Dyke, Zimbabwe—Constraints on Late Archean Events in the Zimbabwe Craton and Limpopo Belt,” Precambrian Research 113:293–305, 2002, S. B. Mukasa, A. H. Wilson, and R. W. Carlson, “A Multielement Geochronologic Study of the Great Dyke, Zimbabwe: Significance of the Robust and Reset Ages,” Earth and Planetary Science Letters 164:353–369, 1998, J. Zhao, and M. T. McCulloch, “Sm-Nd Mineral Isochron Ages of Late Proterozoic Dyke Swarms in Australia: Evidence for Two Distinctive Events of Mafic Magmatism and Crustal Extension,” Chemical Geology 109:341–354, 1993.

  2. A. A. Snelling, “Isochron Discordances and the Role of Inheritances and Mixing of Radioisotopes in the Mantle and Crust,” in Radioisotopes and the Age of the Earth: Results of a Young-Earth Creationist Research Initiative, eds. L. Vardiman, A. A. Snelling, and E. F. Chaffin (El Cajon, California: Institute for Creation Research and Chino Valley, Arizona: Creation Research Society), pp. 393–524, 2005, D. B. DeYoung, “Radioisotope Dating Case Studies,” in Thousands . . . Not Billions (Green Forest: Arkansas: Master Books), pp. 123–139, 2005.

  3. L. K. Middleton and D. K. Elliott, “Tonto Group,” in Grand Canyon Geology, 2nd ed., eds. S. S. Beus and M. Morales (New York: Oxford University Press), pp. 90–106, 2003.

  4. F. M. Gradstein, J. G. Ogg, and A. G. Smith, eds., A Geologic Time Scale 2004 (Cambridge University Press, United Kingdom), 2004.

  5. J. Woodmorappe, “Radiometric Geochronology Appraised,” Creation Research Society Quarterly 16:102–129, 147–148, 1979, D. R. Humphreys, “Accelerated Nuclear Decay: A Viable Hypothesis?” in Radioisotopes and the Age of the Earth: A Young-Earth Creationist Research Initiative, eds. L. Vardiman, A. A. Snelling, and E. F. Chaffin (El Cajon, California: Institute for Creation Research and St. Joseph, Missouri: Creation Research Society), pp. 333–379, 2000.