Підручники описують скам’янілості як «найкращий доказ» еволюції. В них стверджується, що скам'янілості доводять еволюцію, оскільки існує послідовність від простих форм життя до складніших, й навіть послідовність від морських форм до наземних.

Чарльз Дарвін припускав, що у всього живого є спільний предок.

«Всі органічні істоти, що будь-коли жили на землі, можливо, походять від якоїсь однієї первісної форми».

Дарвін зобразив історію життя як дерево, корінням якого є універсальний загальний предок. По вертикалі збільшується час, а по горизонталі – морфологічні варіації.

Коли Дарвін писав «Походження видів», найдавніші відомі скам'янілості були з кембрійських верств (зараз вони датуються ~540 млн років за допомогою радіометричного датування). Але він розумів, що кембрійська модель скам'янілостей не відповідає його теорії.

«На питання, чому ми не знаходимо численних скам'янілостей, що стосуються цих передбачуваних ранніх періодів, що передують кембрійській системі, я не можу дати задовільної відповіді».¹

Якщо біологічна еволюція відбувалася безперервно та поступово, тоді:

1. В нижніх шарах осадових порід або геологічної колони має зустрічатися мало скам’янілостей (низька різноманітність);
2. Різноманітність має збільшуватися вгору по геологічній колоні (і за часом);
3. Найраніші форми мають бути більш універсальними та простими (низька спеціалізація), а не високоспеціалізованими;
4. Велика спеціалізація повинна мати місце в організмах верхніх верств;
5. Нові форми повинні заміщати предкові форми з ознаками поступової зміни (проміжні чи перехідні організми);
6. Має бути знайдено загального предка.

Дарвін визнав існування «аномалії» в літописі скам'янілостей, яка представляла велику проблему для його теорії поступової еволюції від загального предка: різка поява складних форм життя в нижніх шарах кембрію. Ця поява була настільки різкою, що її назвали Кембрійським вибухом.

Давайте подивимося на реальні кембрійські скам'янілості, щоб зрозуміти, чому Дарвін визнав проблему для своєї теорії еволюції, а потім обговоримо різні гіпотези, запропоновані палеонтологами, проблеми цих гіпотез і погляд на кембрійські скам'янілості з точки зору моделі Потопу.

Скам'янілості нижніх шарів кембрійського періоду складаються з багатьох форм тварин, які, як передбачається, жили на дні океану. Це представники більшості сучасних типів, включаючи голкошкірих (морські зірки, морські їжаки), губок, молюсків, членистоногих та ін. Сміт і Харпер представляють проблему походження кембрійської фауни в контексті виникнення частин тіла за передбачуваною еволюційною шкалою часу:

«За оцінками молекулярних годинників, ранні представники багатьох груп тварин, включаючи губок, кнідарій (медузи, корали) і білатерій (двосторонньо-симетричних), жили 850-635 млн років тому. Тим не менш, молекулярний годинник та викопні дані свідчать про те, що понад 100 нині існуючих типів і класів тварин вперше з'явилися в кембрії; лише небагато їх передували початку кембрія. Таким чином, можна виділити дві події, причому походження високорівневих груп тварин тимчасово віддалено від різкого збільшення різноманітності та дисперсії в кембрії – кембрійського вибуху в абсолютному значенні слова».²

Існує думка, що всі предки кембрійських організмів мали м'які частини тіла і тому не скам'янілі. Цей аргумент недолугий, оскільки в осадових породах є безліч скам'янілостей м'якотілих організмів, включаючи багато кембрійських скам'янілостей.

У медуз дуже м'які частини тіла, і все ж таки вони залишили дуже виразні скам'янілості в кембрійських породах. Справа не в тому, що в породах нижче за кембрійські шари немає скам'янілостей. Вони дійсно є в кількох місцях світу й називаються докембрійською едіакарською фауною.

Едіакарська фауна передує Кембрійському вибуху на 25 млн років за еволюційною шкалою часу. Але чи є кембрійська фауна нащадком едіакарської фауни?

Едіакарська фауна – це м'якотілі тварини, тоді як кембрійська фауна – це як м'якотілі, так і твердотілі (з панцирями, мушлями) істоти. Едіакарські тварини не були предками кембрійських тварин.

Вчені спантеличені величезними еволюційними змінами, що сталися за такий короткий час.³ Багато палеонтологів вважають, що кембрійська фауна є повною заміною докембрійських едіакарських форм після масового вимирання, а не проста поступова зміна. Але доказів цього припущення немає. А дарвінівська модель походження тварин потребує існування предків кембрійських організмів. Але їх ніде не знайдено, і не схоже, що подальші пошуки вирішать цю проблему.

Які є припущення про раптову появу кембрійських скам'янілостей? Пол Сміт, палеобіолог із Природничого музею Оксфордського університету, сказав в інтерв'ю для Live Science, що «існує понад 30 гіпотез про Кембрійський вибух». Для пояснення раптового вибуху різноманітності вчені пропонували все: від генетичних варіацій до геохімічних змін та спалаху зірок Чумацького Шляху.⁴

Передбачається, що збільшення вмісту кисню в атмосфері близько 700 млн років тому викликало еволюцію складніших структур тіла. Однак дослідження показали, що вміст кисню в породах віком приблизно 2,1 млрд років, ймовірно, був таким самим, як до моменту Кембрійського вибуху.⁵ Навіть якщо збільшення вмісту кисню відбулося за деякий час до кембрію, ця гіпотеза не пояснює, чому сталася раптова поява, а не поступова.

Дехто припускає, що Кембрійський вибух був викликаний глобальним підвищенням рівня моря, що призвело до затоплення пласких й мілководних ділянок континентів. Затоплені території стали б широким середовищем проживання водних організмів, але також піддалися б ерозії, в результаті якої в морську воду потрапило б безліч мінералів, таких як кальцій і стронцій.

Ці мінерали токсичні для клітин, й організми мали б виробити здатність виводити їх. Отже, тварини включили ці мінерали у свій екзоскелет, що дозволило створити набагато складніші плани тіла та адаптації до харчування.

Проблема цієї гіпотези полягає в тому, що вона припускає, що кембрійські поверхні суші зазнали ерозії, мінерали потрапили у воду, а потім в скелети, і все це викликало еволюцію. Доказів цього каскаду подій немає й тому цей сценарій не можна використовувати для пояснення причин раптового виникнення кембрійської фауни.

Інша гіпотеза полягає в тому, що вимирання життя сталося безпосередньо перед кембрієм й відкрило екологічні ніші або «адаптивні простори», які використовували нові форми.⁶ Одна з основних проблем цієї гіпотези полягає в тому, що немає жодних доказів такого докембрійського вимирання, за винятком вимирання едіакарської фауни, яка, проте, ніяк не пов'язана з кембрійською. Ба більше, необхідно пояснити як докембрійське вимирання, так і походження цих докембрійських організмів.

Деякі палеонтологи припускають, що генетичні чинники відіграли вирішальну роль в раптовому виникненні кембрійської фауни.⁷ Вони припускають, що поступова еволюція «набору» генів відбулася до Кембрійського вибуху. Ці гени контролювали процеси розвитку. Відбувся безпрецедентний період генетичних змін, що викликав появу безлічі нових біологічних форм (різноманітність) та зникнення багатьох інших. Тільки такі плани розвитку організму, які виявилися успішними, стали домінувати в екосфері.

У цієї моделі ціла множина проблем. По-перше, ця ідея чисто умоглядна й не ґрунтується на реальних докембрійських зразках. По-друге, сценарій правдоподібний, але все ж таки не пояснює раптовість появи скам'янілостей в нижньому кембрії. І по-третє, останнє твердження – що ті плани тіла, які стали успішнішими, стали домінувати в екосфері – є круговим міркуванням.

Ці гіпотези – лише частина із безлічі запропонованих. Важливо, що ці гіпотези пропонують ряд можливих екологічних, генетичних й геохімічних подій, що пов’язані з раптовим виникненням кембрійської фауни, але не те, як виникла кембрійська фауна. Існує фундаментальна різниця між твердженнями про те, що могло статися під час виникнення кембрійської фауни, та про те, як фауна виникла поступово від загального предка. Нам потрібний механізм раптового виникнення, а не опис результатів.

Кембрійський вибух є величезною проблемою для теорії еволюції. Немає жодних доказів того, як докембрійські одноклітинні або багатоклітинні м'якотілі організми могли еволюціонувати в дуже складні та різноманітні панцирні та м'якотілі організми. Складні кембрійські тварини просто раптово з'являються в скам'янілостях з усіма сформованими органами та частинами тіла, готовими до функціонування. Деякі з найскладніших біологічних структур вже присутні в кембрійських організмах, наприклад, око кальмара, дуже схожого на око людини.

Як кембрійські, так і докембрійські скам'янілості вказують на раптову появу:

1. Високої складності;
2. Високої різноманітності;
3. Високого географічного розподілу.

Ці особливості є проблемою для теорії еволюції, оскільки вони не очікуються в рамках моделі поступової появи та зміни в часі. Згідно з дарвінівською моделлю еволюції, перші організми повинні бути дуже простими (низька складність) й мало диверсифікованими (має бути всього кілька форм). Початкові форми повинні бути дуже схожими (низька диференціація) та поступово диференціюватися. Натомість на самому початку викопних тварин ми виявляємо високу диференціацію. Всі ці особливості перебувають в разючому протиріччі з припущеннями і передбаченнями дарвінівської еволюції.

Чи існує альтернатива еволюційним моделям? Чи можемо ми надати розумну гіпотезу в рамках короткочасної моделі біблійного Потопу? Відповідь – так. Модель Потопу дає розумне пояснення Кембрійського вибуху.

По-перше, вона пояснює, чому предки кембрійських організмів не скам'яніли. Вони не скам'яніли, бо насправді їх не було. По-друге, вона забезпечує умови для поховання та скам'яніння кембрійських організмів.

Ймовірно, кембрійські скам'янілості були видами, які жили на дні допотопного океану. Можливо, вони мешкали на нижчих топографічних ділянках й були поховані першими відкладами, винесеними в океани. Або вони могли бути поховані під час Потопу, коли «відкрилися всі джерела великої безодні» (Буття 7:11). Відкриття цих джерел мало бути катастрофічною подією, яка могла викликати підводні землетруси, великі хвилі, течії, винесення та перенесення великих мас осадових порід, які, ймовірно, відклалися на дуже великій поверхні морського дна, поховавши тим самим мешканців дна – кембрійську фауну.

Докембрійська фауна – це тварини та одноклітинні організми, які були поховані та скам'яніли під час осадових процесів, що відбувалися після гріхопадіння й до Потопу.