Вимирання
Категорії / Палеонтологія / Вимирання / Скам’янілості все ж кажуть «ні»: Глобальний потоп є рішенням для пермських непорозумінь

Скам’янілості все ж кажуть «ні»: Глобальний потоп є рішенням для пермських непорозумінь

Пласти пермських порід містять декілька найбільших еволюційних загадок в літописі скам'янілостей. Ці гірські породи знаходяться безпосередньо над карбоновими товщами, що я пояснював у попередніх двох статтях цієї серії.1 2 Однією загадкою є відоме масове пермсько-тріасове вимирання (P-T), яке включало різку зміну в скам'янілостях рослин, поряд з масовим зникненням морського життя і, меншою мірою, наземних істот.

Інша загадка – раптова поява цілої низки згодом вимерлих дивних тварин, які кидають виклик еволюційним поясненням, разом з іншими, які до сих пір існують. Однак ці таємниці зникають, коли ми поміщаємо ці рослини та тварин у глобальну модель поховання за екологічною зональністю.

Пермські гірські породи сформовані Потопом

Наземне життя, яке було поховане в осадових товщах Пермі, включає різноманітні рослини, членистоногих та величезну різноманітність вузькоспеціалізованих та унікальних істот, схожих на рептилій, які більше не живуть сьогодні. Еволюціоністи стверджували, що багато з цих істот жили в масштабному посушливому пустельному середовищі, виходячи з того, що вони були поховані в пісковику, який зазвичай є тим типом осадової породи, яка осаджена водою. Dimetrodon

Насправді світські вчені стверджували, що ці товщі являють собою стародавні субаеральні відклади, або еолові піски, незважаючи на те, що цілком очевидно, вони містять характерні ознаки, які могли утворитися лише завдяки воді. В останні роки було завершено масштабне дослідження цих порід шляхом аналізу осадових структур (cross-bedding – перехресна стратифікація) та мікроскопічних досліджень частинок осаду в породах з порівнянням цих даних із сучасними піщаними дюнами.3 

Очевидним висновком цих даних є те, що пермські товщі однозначно були утворені під час масштабної катастрофічної повені.

Рослини та живі скам'янілості

 Ginkgo bilobaЗначна частина рослинного світу, знайденого захороненим у пермських товщах, перетинається з пластами пізнього Карбону (Пенсильванська система), такими як болотоподібні великі рослини висотою до 30 метрів, які називаються лепідодендрон та сигілярія.4 5 6 

Однак насінні папороті (повністю вимерла збірна група зелених рослин, що з'явилася на початку кам'яновугільного періоду, об'єднує насіннєві рослини з папороттєподібним листям – прим.перекл.) та хвойні рослини також попали в ці осадові породи, хоча вони жили дещо більш вглиб материка, далі від прибережних лісів та болотистих океанських берегів, що представляють собою скам’янілості суші у шарах карбону.

Групи хвойних рослин були дуже різноманітними, але ці екосистеми також включали великі дерева, такі як гінкго та саговникоподібні разом із насінними папоротями. Сьогодні у тропічних лісах поблизу прибережних регіонів не тільки багато видів саговникоподібних, але й гінкго, які не тільки раптово з’явились у скам’янілостях, але й виглядають точно як дерева гінкго, що ростуть у всьому світі сьогодні. 

Таким чином, прекрасне дерево гінкго, яким захоплюються багато садівників та ботаників, вважається живою скам’янілістю, яка кидає виклик еволюції. Окрім того, хвойні рослини, знайдені в пермських товщах, за зовнішнім виглядом дуже схожі на сучасних хвойних та були настільки ж широко адаптовані до різноманітних екосистем, як і багато інших хвойних порід сьогодні.

Безліч скам'янілостей комах

Починаючи з шарів пізнього карбону й продовжуючи через усю пермську систему, зустрічаємо багато різних типів комах, таких як бабки, численні види жуків (Coleoptera), справжні клопи (Hemiptera) й навіть коники/цвіркуни (Orthoptera). Насправді, усі ці основні групи комах (відомі як ряди) раптово з’являються у скам’янілостях без будь -яких еволюційних попередників й виглядають подібно до сучасних аналогів. Але ще більш цікавим є той факт, що пермські породи містять величезну різноманітність та велику кількість комах, подібних до тарганів.

Коли ми розглядаємо ці види скам'янілостей, важливо мати на увазі, що комахи – це надзвичайно витончені істоти з різноманітністю складних систем будови крил й польоту, складними очима, складними антенами з дивовижними системами датчиків, універсальними травними системами, надзвичайно складними та ефективними ротовими апаратами та міцними й універсальними екзоскелетами на основі хітину. 

Мало того, що всі ці наземні членистоногі з’являються раптово й повністю сформованими в цих шарах гірських порід, але їх риси роблять їх ідеально придатними для життя в прибережних тропічних лісових екосистемах, представлених іншими скам'янілостями пермію.

Скам'янілості рептилій

Коли світськими вченими дискутується походження пермських порід, скам'янілості рептилій, та тварин схожих на рептилій, які там знаходять, як правило, привертають найбільшу увагу через їх раптову появу та ефектні риси.4 5 6 Насправді, існує стільки різних типів плазунів, чиї скам'янілості знаходять в цих шарах, що можна виділити лише деякі з найцікавіших.

Однією з найвідоміших груп істот, які зазвичай зустрічаються в ранніх пермських шарах, є пелікозаври, до складу яких входили плазуни з ефектними структурами, схожими на вітрила на спині, які були частиною їх хребців і, як вважалося, забезпечували певну функцію терморегуляції (едафозавриди та сфенокодонти). Деякі з найбільш відомих представників цих груп – едафозавр, диметродон та гордодон. Існували й інші численні групи плазунів без цих незвичайних вітрил, наприклад, діадектиди.

Інша дивовижна група плазунів, знайдених в пермських шарах, мала структури схожі на крила, які дозволяли їм ширяти в повітрі – можливо, стрибаючи з дерев, як це робить сучасна ящірка летючий дракон, яка зазвичай зустрічається в лісах Південної Азії. Яскравим прикладом літаючої ящірки з пермських порід є целурозавр, який мав структури для ширяння на відміну від будь-яких інших відомих чотириногих. 

У складі бічної мембрани були кісткові стрижні незалежні від кісток грудної клітки й розташовувалися так, щоб надати мембрані форми крилоподібної структури. Й звичайно, жодна з цих тварин не має ідентифікованих предків у гірських шарах нижче рівня пермі.

Плазуни, схожі на ссавців?

 MoschopsУ пермських породах також з’являються, як стверджують еволюціоністи, перші цинодонти. Це були істоти, схожі на рептилій, яких назвали терапсидами. Як вважають світські вчені, терапсиди якимось чином перетворилися на перших ссавців пізніше в тріасовому періоді – наприклад мосхопс

Хоча еволюціоністи спочатку широко використовували термін плазуни подібні до ссавців, ця фраза викликала велике збентеження серед палеонтологів та тих, хто роками намагається розібратися в таксономічних рівнях.

Зараз світські вчені називають їх стовбуровими ссавцями (stem mammals) або протоссавцями, але ці терміни також заплямовані еволюційною фантастикою. Справа в тому, що хоча ці тварини мали дещо незвичайні зуби, структуру черепа й більш вертикально розташовані ноги на відміну від типових ящірок, вони були виразно схожими на рептилій істотами. 

Незважаючи на твердження еволюціоністів, існує мало доказів того, що ця унікальна група плазунів підтверджує еволюційну історію переходу від плазунів до ссавців.

Пермсько-тріасове вимирання

Згідно з еволюційною історією, кінець Пермі був ознаменований наймасштабнішою подією вимирання в літописі скам’янілостей, що отримала назву Р-Т вимирання.4 5 6 Стверджується, що приблизно 90% морських видів вимерло, а також близько 70% всіх наземних видів, включаючи масове вимирання комах. 

Приблизно в цей час повністю вимерли трилобіти, звичайні морські членистоногі. А інші морські істоти, які були знайдені в пермі, такі як наутілоїди, брахіоподи та мохуватки (придонні тварини-фільтратори), двостулкові та черевоногі молюски, та інші океанічні істоти – майже зникли. Хоча деякі види цих тварин збереглися до нашого часу в набагато меншій різноманітності, ніж існували в дотопному океані.

Однією з основних проблем, які виникають у еволюціоністів при тлумаченні події Р-Т вимирання, є те, що терміни її конкретних деталей дуже складні і розтягнуті в часі (в еволюційному мисленні тривалих періодів часу). 

Багато нині вимерлих пермських морських істот були численними до кінця утворення пермських товщ, але, як згадувалося вище, наземне життя було мало представлене у скам'янілостях – особливо наземні рослини, які нібито вимирали довше, що продовжилося в тріасовому періоді вище. Інакше кажучи, чому вимирання морського життя було більш раптовим й масштабнішим в порівнянні з більш тривалим вимиранням наземного? І чому різниться час вимирання між наземними тваринами, наземними рослинами та морськими істотами?

Ще однією проблемою, яку мають світські вчені з вимиранням Р-Т, є прогресивний характер події, грунтований на конфліктних та різнородних скам'янілостях, які є в різних пермських шарах по усьому світу. Насправді ряд вчених стверджували, що протягом мільйонів років пермської епохи було багато вимирань, що призвело до великого в кінці.

Зайве говорити, що це складне й тривале так зване масове вимирання дуже важко пояснити, коли ви хочете додати до цієї суміші мільйони років. Уявні механізми цього процесу змінюються між різними гіпотезами, що включають множинні удари метеоритів, вулканічну активність, зміни хімії океану, глобальне охолодження й навіть інтенсивне випромінювання від наднової поблизу. 

Насправді, на даний момент, багато еволюціоністів стверджують, що велике Р-Т вимирання було викликано поєднанням деяких або всіх перерахованих вище гіпотез.

Пояснення пермських непорозумінь Глобальним потопом

Одним з основних механізмів Глобального потопу було підвищення температури морського дна та поступове його підняття.7 Це підвищувало рівень океану все вище й вище, викликаючи поступове затоплення суші океанською водою та морськими відкладеннями. Пермські товщі багаті морськими істотами, які були в мілководних тропічних морях. 

Наприклад, скам'янілі оболонки двох видів безхребетних широко використовуються для ідентифікації та кореляції пермських шарів: фузулініди (вид форамініфер) та амоноїди (головоногі молюски з круглими закрученими черепашками), які мають спільні риси із сучасними наутілусами. Ці діагностичні групи істот, разом з тими, що були поховані з ними, вказують та підтверджують прогресивний та глобальний характер потопу Буття. 

Таким чином, пермські нашарування представляють зростаюче порушення океанських екосистем разом з поступовим захороненням високогірних наземних середовищ безпосередньо над прибережними лісами та болотами, представленими у карбонових товщах.

У глобальній моделі Потопу, що поступово відкладає глобальні мегапослідовності, рівень пермі потрапляє в мегапослідовність ранньої Absaroka Megasequence.7 Це цілком зрозуміло, оскільки Absaroka також починається з відкладів пізнього карбону, які перекриваються шрами ранньої пермі, що ми бачимо у видах рослин і тварин, які там поховані. 

Відтак ми можемо чітко бачити поступове поховання наземних екосистем, починаючи від внутрішнього краю прибережних лікоподових лісів та боліт, що знаходяться в карбонових товщах, й простягаючись до тропічних лісів, що знаходяться на більш вищих рівнях, знайдених у пермських породах. Коли ми дивимось вище в пермські відкладення, ми бачимо скам'янілості, що поступово представляють більш високі рівні й ведуть у шари, де закінчується палеозой.

Згідно з цією моделлю потопу Буття, мегаконтинент Пангея на допотопній стадії все ще був би в значній мірі неушкодженим – глобальна геологічна конфігурація, яку навіть світський світ приймає як пермську. Однак, оскільки еволюціоністи не визнають достовірність розповіді про Потоп у книзі Буття, їхня модель не має сенсу та, як ми бачили, сповнена розбіжностей.

Коли ми інтегруємо палеонтологію з геологією Глобального потопу, дані досить добре поєднуються. Насправді не було Р-Т вимирання, лише остання поява численних видів флори і фауни через прогресивний характер Потопу, коли він поступово затоплював різні екосистеми.

Вас також може зацікавити:

Посилання:

  1. Tomkins, J. P. 2021. The Fossils Still Say No: Missing Early Evolution of Land Vertebrates. Acts & Facts. 50 (4): 10-12.

  2. Tomkins, J. P. 2021. The Fossils Still Say No: Enigma of the Carboniferous Explosion. Acts & Facts. 50 (5): 11-13.

  3. Whitmore, J. H. and P. A. Garner. 2018. The Coconino Sandstone (Permian, Arizona, USA): Implications for the origin of ancient cross-bedded sandstones. In Proceedings of the Eighth International Conference on Creationism. J. H. Whitmore, ed. Pittsburgh, PA: Creation Science Fellowship, 581-627.

  4. Prothero, D. R. and R. H. Dott. 2009. Evolution of the Earth, 8th ed. New York: McGraw-Hill Higher Education.

  5. Benton, M. J. 2015. Vertebrate Paleontology. West Sussex, UK: John Wiley & Sons Ltd.

  6. Wicander, R. and J. S. Monroe. 2016. Historical Geology: Evolution of Earth and Life Through Time, 8th ed. Boston, MA: Cengage Learning.

  7. Clarey, T. 2020. Carved in Stone: Geological Evidence of the Worldwide Flood. Dallas, TX: Institute for Creation Research, 234-255.