Перехідні форми

Статті / Палеонтологія / Перехідні форми / Чи існують проміжні форми в скам'янілостях? /

Чи існують проміжні форми в скам'янілостях?

Автор:

Джерело: Geoscience Research Institute

від 01.04.2014

Креаціоністи та еволюціоністи десятиліттями сперечалися щодо проміжних форм в скам'янілостях. Проміжні форми – це скам'янілості, які здаються еволюційним переходом між двома групами організмів.

Якщо все живе є результатом еволюції, то мала б існувати незліченна безліч проміжних організмів й багато з них мали б зберегтися у вигляді скам'янілостей. Якби це було так, і якби ми могли переглянути відеозапис історії життя, ми б побачили безперервний ряд форм організмів, що поступово переходять від одного типу до іншого.

Згідно з біблійним описом творіння, протягом тижня були створені всі основні типи життя. Потім, можливо, відбулися еволюційні зміни (мікроеволюція та видоутворення) всередині кожної з цих створених груп, але основні групи, такі як черви, краби, рептилії, птахи й люди, не походять від спільних предків, й еволюційних проміжних ланок між основними типами ніколи не існувало.

Зверніть увагу, що в цій концепції творіння є дві категорії еволюції: деяка еволюція (адаптація) справді мала місце, принаймні всередині груп видів. Однак більш масштабної еволюції, наприклад, еволюції рептилій із земноводних або птерозаврів з інших рептилій, не відбулося.

На користь якого з цих двох варіантів свідчать докази?

Я не намагатимуся відповісти на це питання докладно (це коротка замітка, а не книга), але розгляну деякі причини, через які, як мені здається, викопний літопис залишає значний простір для суперечок щодо природи викопних передбачуваних проміжних форм.

Перш за все, існує безліч причин, через які креаціоністи сприймають мікроеволюцію й адаптацію організмів до мінливих умов навколишнього середовища як цілком реальні процеси. Було б не дивно, якби викопні проміжні організми на цьому рівні були поширені. Дивно те, що їх не так багато у вигляді скам'янілостей. У викопних організмах найпоширенішою картиною є зникнення одного викопного виду й поява іншого, без доказів еволюції від одного до іншого.

Серйозніші проблеми виникають, коли ми розглядаємо проміжні ланки між вищими категоріями, такими як порядки, класи й типи (неправильно описані як плани тіла) організмів. Між більшістю цих груп, як правило, відсутні викопні проміжні ланки.

Але є кілька випадків, коли в літературі зустрічаються скам'янілості, описані як проміжні. Саме тут виникає більшість розбіжностей.

Найпомітніші з цих ймовірних проміжних ланок – між рибами й амфібіями, амфібіями й рептиліями, терапсидними рептиліями та ссавцями, динозаврами й птахами, а також між наземними ссавцями й китами. Я запропоную причини, через які може бути важко остаточно визначити, чи дійсно це перехідні форми, чи ні.

Перша причина – це свідчення того, що на Землі колись існувала набагато більша різноманітність істот, ніж ті, які дожили до наших днів. Окрім тих груп, які вимерли, інші групи мають багато викопних форм, але мало живих представників. Творець не поскупився на різноманітність форм життя. Це може бути причиною того, що деякі ймовірні проміжні форми, як-от археоптерикс та інші, можуть бути не еволюційними проміжними формами, а просто свідченням більшого розмаїття первинних організмів.

Для деяких груп проміжні форми не обговорюються, тому що їх немає. Перші викопні кажани й птерозаври (літаючі рептилії) з'являються повністю розвиненими літаючими тваринами, й проміжних форм не існує.

Можливо, це пов'язано з тим, що для польоту потрібен цілий набір інтегрованих структур, тому вони або повністю літають, або не літають взагалі. Таким чином, все або нічого – не було форм, які частково літають, а, отже, не було проміжних викопних.

Інші форми тіла, такі як амфібії та рептилії, не відрізняються радикально за своїми структурними вимогами й може існувати безліч видів, які не так уже й сильно відрізняються один від одного.

В інших випадках є скам'янілості, які здавалися хорошими проміжними формами, але нові скам'янілості змінили картину. Наприклад, є низка форм, які вважалися перехідними між рибами й амфібіями. Потім нижче в геологічному літописі були знайдені хороші викопні сліди амфібій, датовані радіометричними методами приблизно на десять мільйонів років старше, ніж усі проміжні форми. Якщо припустити, що радіометричні дати достовірні, це залишає під питанням інтерпретацію проміжних скам'янілостей.

Ще одна річ, яку я помітив, полягає в тому, що креаціоністи й некреаціоністи підкреслюють ті спостереження, які найкраще відповідають їхнім поглядам.

Якщо кілька скам'янілостей можна інтерпретувати як еволюційні проміжні рештки, креаціоністи підкреслюють, як мало існує доказів існування проміжних решток. Водночас некреаціоністи підкреслюють наявність цих проміжних ланок та їхню важливість. Жоден із цих висновків не є значущим, якщо немає якоїсь кількісної оцінки великої кількості проміжних ланок.

У викопних рештках ймовірних проміжних організмів є загадки й питання без відповідей для всіх. Вони не дають вагомих підстав для зміни поглядів на історію життя. Найкращий підхід – почекати й подивитися, які нові докази з'являться з часом.

Читайте Креацентр Планета Земля в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх новин.

Подібні матеріали

28.07.2021

Скам'янілості все ж кажуть «ні»: таємниця вибуху наземного життя в карбоні

Багато креаціоністів та еволюціоністів знайомі з першим величезним вибухом складного морського життя, яке було поховане в кембрійських гірських шарах на початку літопису скам’янілостей, але мало хто знає про вибух наземного життя в карбоні та ранній пермі. Хоча еволюціоністи породили багато спекуляцій про те, що земноводні якимось чином перетворюються на рептилій як основну частину великої еволюційної історії та ранньої колонізації земель, доказів що підтверджували б цю гіпотезу бракує. Натомість ми бачимо масовий вибух наземного життя – різноманітних амфібій та рептилієподібних істот, поряд з величезним різноманіттям рослинного світу та членистоногих, що представляють низинні прибережні екосистеми. Розглядаючи ці скам'янілості в карбонових та гірських шарах ранньої пермі, ми маємо безпосереднє свідчення величезних руйнувань та поховань низинних прибережних екосистем під час першої фази глобального затоплення земель потопом Буття.

arrow-up