Це – реконструкція мікрофосилії Saccorhytus coronarius, вперше описаної Han et al. (2017) з раннього кембрію (510-520 млн років тому) Південного Китаю. 

Незважаючи на те що ці міліметрові скам'янілості являють собою всього лише крихітні, шипасті та зморшкуваті мішечки, вчені дійшли висновку, що вони є найбільш раннім викопним літописом вторинноротих – групи тварин, до якої входять не лише кишководишні, або голкошкірі (морські зірки та морські їжаки, також прості хордові, – покривники й ланцетники), а й усі хребетні, зокрема й ми.

У BBC повідомили, що «вчені знайшли “найдавнішого предка людини”» (Gosh 2017), й це справді те, що сміливо стверджувалося в офіційному прес-релізі Кембриджського університету (2017). Інші офіційні ЗМІ підтримали цю сенсаційну тему, від The New York Times (Wade 2017) і LA Times (Khan 2017) до The Guardian (Davis 2017), яка кумедно озаглавила статтю «Величезний рот й відсутність ануса – це може бути наш найбільш ранній відомий предок». 

Стаття в блозі ResearchGate (Lindermann 2017), яку було видалено, пояснювала, що «нещодавно виявлені скам'янілості крихітної морської істоти є найранішим відомим кроком в еволюційній історії людини», й запрошувала читачів познайомитися «з вашим найбільш раннім відомим предком». 

То чи варто насправді вітатися з нашим мікроскопічним прадідусем?

Ну, не поспішайте

Два роки тому в новому дослідженні Liu et al. (2022) було проаналізовано ще кілька сотень викопних екземплярів цього крихітного організму, з яких 31 дуже добре зберігся у вигляді фосфатизованих тривимірних скам'янілостей (див. також препринт Liu et al. 2020). Організм мав апікальний отвір, який можна було інтерпретувати як рот, але не мав ануса. На підставі проведеного аналізу вчені дійшли висновку, що «Saccorhytus – це ранній Ecdysozoa (Линяючі), а не найбільш ранній вторинноротий». Це означає не що інше, як те, що Saccorhytus ближче до круглих хробаків і жуків, ніж до людини. 

Попередня атрибуція Saccorhytus ґрунтувалася виключно на інтерпретації деяких круглих структур як фарингеальних отворів і, таким чином, як передбачуваної синапоморфії з вторинноротими. Нове дослідження переконливо показало, що ці круглі структури зовсім не є отворами, а являють собою закриті основи шипів. Це вагомий аргумент, який, можливо, показує, що віднесення Saccorhytus до ранніх вторинноротих має бути відкинуто.

Звичайно, це спростування нашого передбачуваного найбільш раннього предка не викликало особливого резонансу, і в прес-релізах просто повідомлялося, що «нові дані доводять, що Saccorhytus – це Ecdysozoa» (Китайська академія наук 2022, також див. News Staff 2022), а Брістольський університет (2022) навіть проголосив, що «вчені з полегшенням виявили, що “цікава” істота без ануса не є найбільш раннім предком людини». Безумовно, ми всі можемо відчути це велике полегшення [без сарказму], що нарешті науково-популярний журнал New Scientist повідомив, що цей «мішок з ротом і без ануса не був нашим раннім предком» (Wong 2022). 

Однак усі ті прості обивателі, які не заглядають регулярно в спеціалізовані наукові видання, залишилися в невіданні. Мабуть, розвінчання еволюційних казок не становить особливого інтересу для наукових редакторів New York Times і Guardian. Краще не збивати з пантелику публіку й не змушувати її занадто багато думати.

[...] Отже, що ж таке Saccorhytus? Це колюча мікрофосилія з апікальним отвором. Загадковий організм, який може бути примітивною білатеральною твариною, як припускається в альтернативній інтерпретації Shu & Han (2020), або личинкою якогось морського безхребетного невідомого виду, а може, навіть належати до невідомої та дивної вимерлої групи скелетних протистів. 

Можливо, це також якийсь ранній Ecdysozoa? Звичайно, може, але жодних вагомих доказів цьому немає. Зате ми знаємо, що це точно не наш найбільш ранній предок. Ще одна занадто розрекламована відсутня ланка розсипається на порох.

[Скорочений переклад].