Кайнозой – це основна верхня система геологічної колони. Вона є останніми верствами Всесвітнього потопу, що утворилися в результаті бурхливого стоку вод, коли нові розділені континенти та їхні гірські хребти піднімалися на останній стадії Потопу.

Багато унікальних видів ссавців, птахів, комах та рослин вперше з'являються в кайнозої, не маючи еволюційних попередників у нижніх шарах гірських порід. Хоча таке унікальне поєднання катастрофічно похованих скам'янілостей важко пояснити еволюційним сценарієм, модель прогресивного поховання внаслідок екологічної зональності внаслідок Всесвітнього потопу добре узгоджується з цими даними.

Жахлива таємниця Дарвіна посилюється

Як уже згадувалося в попередній статті цієї серії, приблизно через 20 років після того, як Дарвін опублікував свою знамениту книгу про еволюцію, він написав листа своєму близькому другу, відомому ботаніку Джозефу Хукеру, в якому нарікав:

«Швидкий розвиток, наскільки ми можемо судити, всіх вищих рослин в останні геологічні часи – жахлива таємниця».^{1 2}

Основною причиною твердження Дарвіна про жахливу таємницю була раптова та масова поява численних видів квіткових рослин, відомих як ангіосперми, які вперше почали з'являтися у крейдовому періоді, а потім вибухнули в кайнозої. У своїй нещодавній роботі британський ботанік і фахівець з еволюції Річард Баггс показав, що Дарвін вважав цю загадку жахливою головним чином тому, що провідні палеоботаніки його часу, такі як його друг Освальд Хеєр та критик еволюції Вільям Каррутерс, розглядали її як доказ роботи Творця.³ Ця кричуща проблема глибоко турбувала Дарвіна, оскільки літопис скам'янілостей не підтверджував його теорію.

В дослідницькій роботі 2016 року оцінювався поточний обсяг ангіоспермів у палеонтологічних базах даних. Автори стверджують:

«Кайнозойський літопис макрофосилій ангіоспермів надзвичайно багатий» і «диверсифікація ангіоспермів протягом кайнозою та причини таких змін у різноманітності залишаються неясними».⁴

Іншими словами, загадка Дарвіна сьогодні ще жахливіша для еволюції, ніж будь-коли.

Огидні кайнозойські вугільні пласти

Ще одним вагомим доказом остаточного відступу фази Всесвітнього потопу є наявність величезних кайнозойських вугільних пластів, утворених переважно з ангіоспермових (квіткових) рослин.⁵ Це безпосередньо пов'язано з «жахливою таємницею» Дарвіна.

Вугільні пласти утворюються внаслідок того, що величезна кількість рослинного матеріалу розривається, масово транспортується, а потім швидко покривається осадовими породами, перш ніж матеріал встигає розкластись – саме такі катастрофічні процеси відбувалися під час Всесвітнього потопу. 

Вугільний пласт басейну ріки Powder RiverПорівняно з кам'яновугільними пластами, що утворилися раніше Потопу й містили тропічну прибережну рослинність, більші кайнозойські верстви вугілля утворилися з рослин і дерев, що росли на більш високих рівнях допотопного світу. 

Як і багато інших кайнозойських скам'янілостей, ці вугільні пласти мали схильність формуватися у великих осадових басейнах, що утворилися в кінці року Потопу, де рослинний матеріал був легко депонований і похований.

Вражаючий приклад кайнозойського вугілля в Північній Америці можна знайти в басейні річки Паудер, який простягається від центру східного Вайомінга до нижньої третини штату Монтана.⁶ Цей великий регіон містить один з найбільших відомих запасів низькосірчистого суббітумінозного (чорний лігніт) вугілля в світі, що робить його економічно важливим.

Фактично близько 42% видобутку вугілля в Сполучених Штатах припадає на басейн Паудер-Рівер, й принаймні шість вугільних пластів цього басейну мають товщину понад 30 метрів, а деякі – понад 60 метрів (наприклад, вугільний пласт Біг Джордж). Інші великі, але більш тонкі кайнозойські поклади вугілля розташовані в регіонах на Середньому Заході та у південних штатах.⁶

Величезні кайнозойські поклади вугілля можна знайти й у інших частинах світу, наприклад, у Південній Америці, які є найбільш товстими й широкими на цьому континенті.⁷ За оцінками, вони становлять близько половини всього вугілля в Південній Америці, а загальний тоннаж перевищує будь-яку іншу геологічну систему чи поєднання систем на цьому континенті.

Кайнозойське вугілля також зустрічається в океані. Буріння нафтових свердловин в Південно-Китайському морі біля узбережжя Борнео виявило величезний регіон шаруватого кайнозойського вугілля, який, на думку еволюціоністів, «одночасно товстий і швидко відкладений».⁸ Єдине пояснення цього явища – інтенсивна енергія фази Потопу, що відступає, перенесла й поховала ці наземні рослини в час континентальному стоку пізнього Потопу.

Викопні ссавці

Кайнозой часто називають епохою ссавців через те, що багато видів цих тварин вперше з'явилися в цих відкладеннях. Як і в нижніх шарах літопису скамянілостей, скам'янілості в цих шарах, що мають живі аналоги, виглядають однаково, не демонструючи ознакеволюції (стазис).

Кайнозойські викопні ссавці походять від істот, що жили на високих, помірніших висотах, ніж динозаври, й тому вони були б поховані у верхніх шарах Потопу. Вимерлі викопні ссавці, знайдені в цих шарах, ймовірно, були представлені на борту Ноєвого ковчега, але з тих пір вимерли через втрату середовища проживання або діяльність людини. Деякі приклади наземних ссавців, які вперше з'явилися в кайнозойських відкладах, включають гризунів, коней, носорогів, слонів, собак, кішок, свиней, велику рогату худобу, овець, антилоп і газелей.

Однією з конкретних груп ссавців, що ілюструють глобальну узгодженість кайнозойських верств, є мавпи, чиї скам'янілості знайшли на кількох континентах. Скам'янілості мавп одного типу були знайдені в одних і тих самих шарах кайнозойських порід на різних континентах (Південна Америка й Африка).⁹ Щоб пояснити це, еволюціоністи запропонували абсурдну ідею, що мавпи сплавлялися між континентами по відкритому океану.

Дані про міжконтинентальні скам’янілості мавп не підтверджують ідею еволюції й показують, що пізній стік Потопу знищив подібні екосистеми на новорозділених континентах, оскільки мавпи та інші істоти, що мешкали на вищих рівнях, були поховані наприкінці Потопу.

Хоча багато кайнозойських ссавців дійшли до наших днів, ряд химерних і жахливих видів вимерли.¹⁰ Наприклад, нещодавно палеонтологи виявили скам'янілість лютого ссавця, що перевершує за розмірами будь-якого живучого сьогодні лева або тигра, відомого як гіенодонт Hyainailourine.¹¹ Ця істота була навіть більша за ведмедя гризлі, з черепом розміром з носорога й величезними іклами. Тварина була знайдена у верхніх шарах кайнозою та, як свідчить еволюційна історія, «гієнодонти виникли в Азії в кінці палеоцену й швидко поширилися на північних континентах на початку еоцену» (палеоцен і еоцен – нижні шари кайнозою).¹⁰ 

Чарівні слова «виникли» й «швидко поширилися» – це типові слова для еволюції, що означають, що ці істоти з'явилися раптово по всьому світу без будь-яких еволюційних попередників.

Малюнок 1. Глобальне місцезнаходження скам’янілостей китоподібних (китів) по даним бази даних палеобіології, разміщеної на сайті paleobiodb.org

Окрім наземних ссавців, багато видів китів та інших морських ссавців вперше з'являються в кайнозойських відкладеннях. Це можна пояснити тим, що великі, роздуті, плавучі туші мертвих морських ссавців, таких як кити, були одними з останніх морських істот, які були поховані під час Потопу. При глобальному картуванні китових скам'янілостей вони розташовані вздовж прибережних околиць майже всіх континентів, а також зустрічаються на всій території Європи (Малюнок 1).¹²

Пізній стік потопних вод пояснює кайнозойський період

Озеро Морен (Moraine Lake), Національний парк Банфф (Banff National Park), Канадські Скелясті гориПалеонтологічні дані свідчать про те, що багато різноманітних рослин і ссавців, що мешкали на більш високих і помірних допотопних висотах, були поховані під час пізньої фази стоку вод Всесвітнього потопу. Мегасеквенція, що представляє це відкладення пізнього Потопу, відома як Техас і відповідає більшій частині кайнозойської ери (до плейстоцену) в геологічній колоні й становить близько 30% від загального обсягу літопису осадових порід.^{13 14} 

Таким чином, кінець Глобального потопу визначається на верхній межі неогенової системи (безпосередньо перед четвертинним періодом у верхнійчастині кайнозою), де вона зустрічається з четвертинним періодом. Вона називається неогеново-четвертичним кордоном (N-Q) потопних відкладень.^{13 14 15 16}

Під час відкладення крейдової системи потопні води досягли піку своєї висоти, покривши всі найвищі пагорби щонайменше на 7 метрів.¹³ Крейдова система також включала заключні фази розділення континентів. Після цього під час відкладення кайнозою знову розділені континенти та їхні гірські хребти були швидко підняті, що призвело до різкого відступу потопних вод. Цей відкат вирізав каньйони з м'яких відкладень (наприклад, Великий каньйон) й поховав величезну кількість рослин і тварин у великих басейнах, що утворилися біля гір (наприклад, Скелясті гори).¹⁷

 Окрім того, континентальний стік також сформував масивні кайнозойські відкладення на шельфі, такі як Whopper Sand в Мексиканській затоці.¹⁸ Хоча еволюціоністи зазнають величезних труднощів в поясненні геології та палеонтології кайнозою, модель Всесвітнього потопу чудово узгоджується з цими даними.