В попередній статті цієї серії я пояснив, як останні верстви гірських порід були відкладені під час Всесвітнього потопу, коли нові розділені континенти та їхні гірські хребти піднімалися, а води, що містили осадові породи, стікали з континентів.¹

Саме ці останні верстви Потопу утворили те, що в геологічній колоні відомо як кайнозойська ера, а скам'янілості, що містяться в них, сповнені істот, що жили на великих висотах в допотопному світі. В системі стратиграфії геологічних послідовностей кайнозойська ера переважно складається з так званої Техаської мегасеквенції.

Післяпотопний льодовиковий період

Однією з визначальних особливостей плейстоцену є глобальні свідчення післяпотопного льодовикового періоду. Більшість цих геологічних даних все ще спостерігається в льодовиках, що відступають, які активні по всьому світу й сьогодні. Льодовики створюють кілька характерних геологічних особливостей, які ми також бачимо у плейстоценових товщах.

Одна з таких особливостей відома як друмліни, які є низькими витягнутими горбами, що містять уламки гірських порід, залишені льодовиком біля його основи. Вони зазвичай вирівняні за напрямом течії льодовика. Інша особливість відома як морени, які містять так званий льодовиковий тіль (пухку породу), що утворюється в кінці льодовика, часто перпендикулярно льодовиковому потоку й тягнеться по боках льодовикової долини.

Ці особливості льодовикового періоду зустрічаються в нижчих широтах, ніж сучасні льодовикові щити та льодовики. Вони служать доказом того, що льодовикові щити як у північній, так і в південній півкулі сягали нижчих широт і з тих пір розтанули.

В той час як світські вчені мають великі труднощі з поясненням свідчень льодовикового періоду й висунули буквально десятки спекулятивних теорій, біблійне рішення, грунтоване на Всесвітньому потопі, повністю відповідає даним. Згідно з цією моделлю, льодовиковий період почався невдовзі після Потопу, близько 4300 років тому, і, ймовірно, тривав лише кілька сотень років.²

Механізм його дії можна представити у вигляді моделі, що складається з чотирьох пунктів і позначається абревіатурою ГВАЧ (HEAT).

1) Гарячі океани під час Потопу Буття були утворені гарячим, розплавленим матеріалом з надр землі, поряд з гарячими водами з «джерел великої безодні» (Буття 7:11), тривалою підводною вулканічною діяльністю та теплом, що генерувалося в результаті тектоніки плит – їх тертя.

2) Випаровування в атмосферу з теплих океанів підвищило рівень атмосферної вологи, що сприяло випаданню великої кількості снігу в більш холодних регіонах середніх та високих широт.

3) Аерозолі (тверді частинки в повітрі), що утворилися внаслідок величезної вулканічної активності наприкінці Потопу та після нього, заповнили атмосферу та блокували сонячне світло, створюючи прохолодний клімат для накопичення снігу та льоду.

4) Час (кілька сотень років) мав частку в загальному процесі тривалої післяпотопної вулканічної активності, яка тривала, доки Земля приходила до рівноваги після масивного зсуву тектонічних плит, що відбувся під час Потопу.

Міжконтинентальні мости льодовикового періоду

В попередніх статтях я описав, яким чином допотопна Земля складалася з одного великого мегаконтиненту під назвою Пангея, який розколовся на сім континентів, як ми бачимо сьогодні.^{3 4 5} Масивний рівень тектонічної активності не тільки важливий для пояснення ГВАЧ (HEAT)-моделі льодовикового періоду, а й безпосередньо пов'язаний із здатністю людей та тварин заселити Землю після Потопу.

За нинішнього поділу континентів океанами важко пояснити, як різні види тварин на ковчезі могли розсіятися по всій землі. Однак, якщо взяти до уваги післяпотопний льодовиковий період, проблема легко зникає.

Льодовиковий період створив би сухопутні мости в усьому світі, оскільки більшість океанів було вкрито льодом. Фактично, величезна кількість води, що зберігається в крижаних щитах, завдяки щасливому випадку знизила рівень моря на 70-90 м нижче від нинішньої позначки.⁶ В результаті сухопутні мости, що утворилися, стали б прекрасними шляхами й маршрутами міграції, дозволяючи тваринам і людям дістатися інших континентів.

Один з таких цікавих слідів, який є гарним прикладом, пов'язаний із присутністю кенгуру в Австралії. Як вийшло, що кенгуру живуть лише в Австралії і як вони туди потрапили? Нещодавно в Індії були виявлені наскельні малюнки кенгуру, проте відомо, що в даний час кенгуру в Індії не живуть.⁷ Проте Індія знаходиться на середині шляху, що веде від місця приземлення Ноєвого ковчега через нижню Азію до Австралії. Більше того, існує затоплений колишній сухопутний міст, який був близьким до з'єднання Азії з Австралією, що дозволило б мігрувати кенгуру.

Причина, через яку ми зазвичай знаходимо на різних континентах лише певні види тварин, полягає у вибірковій міграції, яка відбувалася після Потопу протягом кількох сотень років, а потім була припинена, оскільки сухопутні мости вкрилися водою внаслідок танення величезної кількості замерзлої води, скутою льодовиковим періодом.

Таємничий шерстистий мамут

Іншою визначальною рисою плейстоцену, мабуть, є великий розмір тіла (для збереження тепла) й велика кількість вовни як ізоляція, особливо у істот з вродженою програмою для життя в холодному кліматі високих широт. Відмінним прикладом цього є загадковий шерстистий мамут.

Мамути були по суті різновидом слонів, які виявляли риси необхідні для життя в холодному кліматі, маючи дуже великий розмір тіла в порівнянні з іншими видами слонів і густу вовну. Існують докази того, що великі стада мамутів тинялися північними рівнинами Сибіру та Північної Америки й що післяпотопні люди полювали на них заради їх м'яса та цінних шкур.⁸

Навіть сьогодні ми бачимо великих ссавців, які живуть в екстремальному холоді півночі, таких як моржі та білі ведмеді. Подібно до мамута серед слонів, білі ведмеді – найбільші серед ведмедів. Збільшення розміру є вродженим адаптивним механізмом, вбудованим в істот їх Творцем.

Зазвичай в холодному кліматі зустрічаються більш крупні різновиди створеного роду, тоді як дрібніші різновиди того самого роду мешкають в теплішому середовищі нижчих широт. І, звичайно, одна з особливостей істот, які пристосувалися до теплого середовища, полягає в тому, що в них зазвичай менше волосся.

Боже провидіння в льодовиковому періоді

Більшість верств плейстоценових порід утворилися в результаті післяпотопного зледеніння й пов'язаної з ним кліматичної активності протягом приблизно 500 років льодовикового періоду й безпосередньо пов'язані з механізмами, що мали місце під час Потопу.

Фактично, льодовиковий період, викликаний тектонічною активністю Потопу, провіденційно знизив рівень світового океану та забезпечив оголення міжконтинентальних сухопутних мостів, щоб люди та тварини могли заселити Землю після Потопу.

Тільки умови, породжені Всесвітнім потопом, можуть пояснити льодовиковий період, який був ключовою частиною Божого плану в суді та подальше відновлення після Потопу.