Юрська система геологічної колони є загадкою для еволюціоністів, оскільки вона являє собою продовження багатьох форм життя, знайдених нижче в тріасових товщах, в поєднанні з ще одним уявним та складним масовим вимиранням на початку.

Окрім того, багато унікальних форм життя в юрському періоді з'являються раптово без предкових форм.

Це масивне й загадкове скупчення скам'янілостей ще й супроводжується чіткими ознаками прискореного розлому колись існуючого мегаконтиненту – Пангеї. Однак еволюційна плутанина цієї проблеми катастрофічно похованих скам'янілостей і тектонічних аномалій набуває змісту, коли ми застосовуємо модель послідовного поховання екологічних зон та швидкої тектоніки плит в рамках Всесвітнього потопу.

Тріасово-юрське вимирання не зовсім зрозуміле

Як я згадував у двох своїх попередніх статтях цієї серії, одна з головних загадок еволюціоністів на початку тріасу – це очевидна подія масового вимирання на межі перм-тріас (PT).^{1 2} Але ці тривалі, загадкові та складні події так званого вимирання в усьому геологічному літописі продовжують залишатися проблемами, які повторюються та які важко пояснити з точки зору еволюційних уявлень.

Тріасово-юрське (Tr-J) вимирання, яке також можна назвати вимиранням в кінці тріасу, визначає межу між тріасовим та юрським періодами, приблизно 201 млн років тому.³ Tr-J також вважається однією з найбільших подій вимирання фанерозою. В океанах приблизно 23-34% морських видів зникли. На суші велика кількість плазунів випала зі скам'янілостей, хоча крокодиломорфи, птерозаври та динозаври якимось магічним чином уникли вимирання.

Серед еволюціоністів існує велика плутанина щодо чіткого зв'язку між Tr-J межею й наземними хребетними, бо одні зникли, інші продовжували процвітати. Ще одним неоднозначним аспектом для еволюціоністів є той факт, що рослини й ссавці також не зазнали впливу, і що динозаври та птерозаври стали домінуючими наземними тваринами протягом наступних 135 млн років еволюційного періоду.

Скам'янілості динозаврів дивують

Динозаврів часто вважають доказом глибокого еволюційного часу, що навіть популяризували у таких фільмах, як знаменита серія «Парк Юрського періоду».

 Brachiosaurus Як я вже відзначав у попередній частині моєї серії, ця різноманітна група плазунів вперше (без еволюційних попередників) з’являється в тріасі.² У юрському періоді вперше з’являються ще більш фантастично спроектовані види динозаврів, які повністю кидають виклик еволюції.

Одним з найвідоміших динозаврів, що викликають трепет та кидають виклик еволюції, є брахіозавр, який набув популярності в приголомшливій сцені першого фільму «Парк Юрського періоду». Брахіозаври вперше з'являються у верхніх шарах юрського періоду разом з іншими типами великих довгошиїх зауроподів, таких як апатозавр.⁴

Брахіозаври мали довші передні лапи на противагу заднім в порівнянні з багатьма іншими зауроподами, що давало їм можливість високо тримати характерну для свого типу голову.

У цього динозавра не лише по-особливому унікальна будова тіла, але й величезні розміри цих істот також бентежать еволюціоністів. Скам'янілості брахіозаврів, знайдені в Північній Америці, вказують на те, що ці тварини важили від 30 до 60 тонн.

Ще одним великим юрським завроподом був диплодок. Він мав набагато довший хвіст та коротші передні лапи й міг бути 32 метри завдовжки й важити від 12 до 18 тонн. Раптова поява таких масивних та унікально спроектованих зауропод без еволюційних попередників є вагомим свідченням на користь Бога-Творця.

Ще одним популярним динозавром юрського періоду був аллозавр – велика двонога рептилія, знайдена у відкладах верхньої юри.⁴ Його назва означає «інша ящірка», посилаючись на той факт, що цей динозавр був унікальним та несподіваним на час його відкриття, атакож мав незвичайно увігнуті хребці.

Виходячи з викопних даних, алозавр в середньому мав довжину близько 10 метрів, а деякі екземпляри сягали 12 метрів. У нього були великі й потужні задні кінцівки та маленькі трипалі передні. Його добре продумане тіло було ідеально врівноважене довгим й мускулистим хвостом.

Алозавр був лютим та грізним створінням, вагою близько 2,5 тонн. Подібно юрським завроподам, аллозавр раптово з'являється у скам'янілостях без еволюційних попередників.

 Allosaurus Ще одним відомим динозавром юрського періоду є незвичайний стегозавр («ящірка з дахом»), який характеризується виразними прямостоячими пластинами вздовж спини та хвоста, а також рядом шипів на кінці хвоста. Стегозавр був чотирилапим броньованим рослиноїдним динозавром.

Вражаючі розміром пластини, які росли вздовж спини, могли справляти враження більшого розміру тварини, що могло відлякувати хижаків. Окрім того, його спинні пластини могли бути ознакою статевого диморфізму та/або служили для забезпечення певної терморегуляторної функції.

Стегозаври також були досить великими й могли бути до 5,5 метри завдовжки й до 3 метрів заввишки. Можливо, стегозавр жив поряд з іншими динозаврами, такими як апатозавр, диплодок, брахіозавр й навіть аллозавр.

Зайве говорити, що ця надзвичайно унікальна істота також раптово з’являється у скам’янілостях без слідів еволюційних попередників.

Велика кількість птерозаврів та ссавців

Птерозаври – це різноманітна група літаючих хребетних, які не відповідають визначенню динозавра, але з'являються в тріасових породах одночасно з першими динозаврами. Їх кількість збільшується і вони представлені в усіх осадових товщах юри.

Хоча еволюціоністи вважають птерозаврів першими літаючими хребетними тваринами, їх раптова поява без будь-яких еволюційних попередників підтверджує біблійну історію про їхнє створення разом з іншими літаючими істотами. Maiopatagium 

Птерозаври мали крила, утворені шкірними перетинками й м’язами, подібно кажанам, натягнутими між щиколотками до надзвичайно довгого четвертого пальця. Унікальний дизайн робив цих тварин потужними та ефективними літунами, які навіть були здатні занурюватися у воду, щоб зловити рибу.

Загальновідомо, що окрім динозаврів та птерозаврів, верстви осадових порід юрського періоду також містять велику кількість ссавців.⁴ Юрські ссавці були різноманітними і, як правило, досить малими, хоча окремі з них були завдовжки до 1 метра. Багато з них схожі на білок та боброподібних істот.

Окрім того, що ссавців були різноманітними й пристосованими до життя на суші, включаючи напівводні форми, існувало ще кілька видів літаючих ссавців (Maiopatagium та Vilevolodon). Ці літаючі ссавці інтригують еволюціоністів, тому що вони з'являються не тільки раптово, але й дуже рано [для ссавців] у скам’янілостях без будь-яких предків.

Насправді, ці скам'янілості чітко демонструють плануючі перетинчасті утворення, а також пропорції кінцівок, кистей та стоп, що ідеально підходять для пересування повітрям.

Пояснення юрської головоломки Всесвітнім потопом

Як я згадував у своїй попередній статті,² глобальні дослідження мегапослідовностей в ICR вказують на те, що початковий розлам мегаконтиненту до Потопу, який називають Пангеєю, почався в тріасі. Цей розлам спричинив поступове зростання глобальної тектонічної активності. Це спричинило більш широкий рух плит та швидку субдукцію допотопної океанічної кори вздовж Західного узбережжя Північної Америки.

У своїй попередній статті я зазначав, що Східне узбережжя вже демонструвало значні розлами в тріасі, відриваючись від того, що зараз визнається Африкою. По суті, юра стала свідком швидкої інтрузії нової, гарячої океанічної кори між відокремлюваними континентами, що швидко піднімалася, створюючи морське дно Атлантичного океану.

Вся ця наростаюча тектонічна активність посилила би руйнівну силу Потопу, виштовхнувши хвилі, схожі на цунамі, все вище й далі вглиб суходолу, переносячи фізично більших істот морських плазунів (як от плезіозавр) та глибоководних океанічних риб на швидко утворені континенти – змішуючи їх з наземними істотами, які жили на більш вищих рівнях. Ця активність позначилася на масштабних товщах юрського періоду, знайдених на різних континентах, оскільки вода піднялася ще вище, ніж раніше.⁵

Наземне життя, поховане в осадових породах юрського періоду, відображає не тільки збільшення рівня води та величезну кількість осаду, але й поступове поховання екосистем, що знаходяться все глибше на допотопному мегаконтиненті Пангея.

Модель півострова динозаврівФактично, є докази того, що велика юрська формація Моррісон в Північній Америці представляє тваринний та рослинний світ, змитий з того, що геолог ICR доктор Тім Клері називає півостровом динозаврів.^{6 7} У цій моделі динозаври змогли вижити у час раннього етапу Всесвітнього потопу на заході Північної Америки просто тому, що їх середовище існування ще не було повністю затоплене, що сталося під час відкладення мегапослідовності Zuni, в якій юрський період був лише початком.

Іншим динозаврам юрського періоду, можливо, вдалося втекти на більш високі незатоплені частини суші. Нижня юра представляє собою останню частину мегапослідовності Absaroka, а решта юрського періоду належить до мегапослідовності Zuni.⁸

Пласти юрського періоду, мабуть, були дуже раптово відкладені, поховавши величезних динозаврів, які знаходяться в них. Юрська система також стала останніми масами осадових порід, які досягли найвищої точки на континентах пізніше в крейдовому періоді. Майте на увазі також, що це відбувалося одночасно з тим, як далі розламувався мегаконтинент Пангея і плити розходились все далі. За цим загальним сценарієм динозаври були поховані у визначеному порядку, оскільки води поступово затоплювали все більше суходолу.^{6 7}

Модель півострова динозаврів визначає гіпотетичну сушу, що простягається вниз через Сполучені Штати від Міннесоти до Нью-Мексико. Вона являла собою низинну територію суші перед допотопними височинами. Ця територія була б наповнена різноманітними динозаврами, великими і маленькими, які зустрічаються в осадових шарах.

Оскільки води Потопу просувалися вгору півостровом, спочатку були затоплені, ймовірно, зовнішні краї та південна околиця, утворивши породи тріасової системи та поховавши багатьох динозаврів, які не змогли втекти.

Так як Потоп просувався вище через збільшення тектонічної активності, більші й, можливо, більш рухливі зауроподи та тероподи, які жили на висотах або втекли на них, були поховані у шарах юри. Згодом цей сценарій досяг свого апогею в крейді (мегапослідовність Zuni).⁵