Еволюційні міфи про динозаврів розвінчані
Динозаври захоплюють уяву публіки, як ніякі інші істоти. Надзвичайна популярність серії фільмів «Світ Юрського періоду» за останні три десятиліття підкреслює цей інтерес. Але «Світ Юрського періоду» не лише сприяє захопленню людей динозаврами, а й виявляє тенденції в еволюційних спекуляціях, що не мають під собою фактичного підґрунтя.1
Погано, що нам кажуть, що динозаври жили мільйони років тому, незважаючи на те, що багато викопних кісток містять неушкоджені м'які тканини та білки.2 І тепер нас ще й бомбардують необґрунтованими твердженнями про те, що динозаври були теплокровними, мали пір'я й мозок, як у птахів, та могли жити в холодному, сніжному середовищі. Наскільки ці твердження про динозаврів правдиві?
Міф перший: динозаври еволюціонували мільйони років тому
Згідно з еволюційною версією, перші справжні динозаври з'явилися тільки у верхньому тріасі, умовно датованому приблизно 230 млн років тому.3
Цей сценарій побудований на еволюційній ідеї, що шари осадових порід на Землі відкладалися повільно й поступово протягом приблизно 540 млн років. Однак вчені-креаціоністи показали, що різні мегасеквенції (великі шари гірських порід) утворених водою пластів (пісковик, вапняк і сланець), які утворюють геологічну колону, були відкладені близько 4 500 років тому внаслідок глобальної катастрофи, відомої як Біблійний потоп, що тривав цілий рік.4
Потоп був процесом, що поширювався та почався з поховання морських істот у перших трьох мегасеквенціях. Відкладення цих пластів відбувалося в перші 40 днів Потопу й включає в себе породи кембрійської та девонської систем. Потім почалося поховання наземних тварин, оскільки хвилі, схожі на цунамі, спричинені формуванням нових тектонічних плит, виштовхували воду вище на краї низинних регіонів.5 6 7 8 9 10
Саме тому в мегасеквенції Absaroka (кам'яновугільна система) ми бачимо скам'янілу тропічну прибережну рослинність, ящірки та бабки, бо потопні води вперше вийшли на суходіл.10
В міру формування нової океанічної кори вода піднімалася вище, затоплюючи більших ящірок та інших рептилій, знайдених у розміщеній вище пермській системі.11 Ці рептилії були такими ж великими, як багато динозаврів.5 В шарах тріасової системи вище, в мегасеквенції Absaroka, ми знаходимо різних динозаврів. Різні види продовжують з'являтися у розміщених вище породах мегасеквенції Zuni, які включають шари порід юрської та крейдової систем.3 12 13
Кожен основний вид динозаврів з'являється в гірських породах повністю сформованим, без будь-яких свідчень еволюційних попередників.
Немає не тільки жодних доказів того, що ці тварини походять від більш ранніх динозаврів, але й їхні скам'янілості часто містять все ще цілі м'які тканини та чутливі до розпаду біомолекули. Такі біоматеріали не повинні існувати в скам'янілостях, вік яких, ймовірно, становить мільйони років, але вони існують.
Ці свідчення вказують на нещодавнє поховання, що відбулося лише тисячі років тому під час Всесвітнього потопу.2
Найвідомішим випадком цієї еволюційної загадки стало виявлення м'якої еластичної тканини в кістках T. rex, поряд із видимими кровоносними судинами, клітинами крові всередині судин і кістковими клітинами з тонкими пальцеподібними виступами (філоподіями), званими остеоцитами.14 15
В кістках T. rex також були виявлені волокна білка колагену. Подібні речі були виявлені і в інших скам'янілостях динозаврів, включно з гадрозавром і трицератопсом.16 17
Вчений-дослідник ICR доктор Брайан Томас склав загальнодоступний список зі 128 журнальних статей, що описують присутність м'яких тканин, клітин і делікатних біомолекул в скам'янілостях.18
Міф другий: динозаври були теплокровними
В останньому фільмі «Світ Юрського періоду» динозаври зображені як теплокровні тварини, що бігають в холодному, сніжному середовищі.1
В одному з моментів фільму великий пернатий хижак-теропод навіть пірнає в озеро, що вкрите льодом і плаває там. Ця ідея виходить не з наукових фактів, а з еволюційного міфу про те, що теплокровні птахи нібито походять від динозаврів. Чи могли динозаври також бути теплокровними?
Сучасні рептилії є холоднокровними, що означає, що температура їхнього тіла змінюється залежно від температури навколишнього середовища. Саме тому багато рептилій живуть тільки в теплому кліматі. Рептилії, які живуть в більш холодному кліматі, активні тільки в теплу пору року, а взимку впадають в сплячку.
Якщо динозаври вимерли, як ми можемо дізнатися, чи були вони холоднокровними? Виявляється, відповідь на це питання можна знайти за низкою характерних анатомічних ознак, що збереглися в їхніх викопних рештках.
Перший доказ походить з черепів кількох динозаврів, включно з тиранозаврами, та вказує на те, що їхні носові ходи були занадто вузькими, щоб належати теплокровним тваринам.19 Вони відповідають анатомії сучасних крокодилів.
Найголовніше, в цих динозаврів були відсутні турбінати – складні дихальні структури, якими володіють 99% теплокровних тварин, таких як ссавці та птахи. Турбінати – це спеціалізовані структури всередині носа, які нагрівають і зволожують повітря, коли воно проходить через носову порожнину в легені.19
Через вузькі носові ходи й відсутність турбінатів рептилії не можуть жити в холодному середовищі, оскільки температура їхнього тіла різко падає. Показані в фільмі «Світ Юрського періоду» динозаври в снігу й холоді – чиста вигадка.
У динозаврів є й інші анатомічні ознаки, схожі з живими рептиліями, які вказують на холоднокровність. В черевній порожнині тероподового динозавра дослідники виявили скам'янілі м'які тканини, що засвідчили наявність системи вентиляції легенів, як у крокодилів.19
В іншому дослідженні вчені проаналізували черепи динозавра T. rex і живих алігаторів.20 Як і в T. rex, в алігаторів є два великі отвори на верхній частині черепа. У алігаторів ці отвори заповнені спеціалізованими кровоносними судинами й терморегуляторними тканинами. Інфрачервона термографія показала, що тканини в цих отворах змінюють метаболічні процеси залежно від зовнішньої температури.
Дослідники дійшли висновку, що це частина перехресної системи кровообігу, пов'язаної з внутрішнім термостатом. До цього дослідження вчені помилково вважали, що такі ж простори в черепах динозаврів містили щелепні м'язи. З огляду на те, що мозок динозаврів за формою і структурою схожий на мозок живих рептилій, таких як алігатори, це нове відкриття не є несподіванкою.21
Отже, якщо динозаври були холоднокровними, як вони полювали на здобич або уникали самим стати здобиччю? Відповідь на це питання дає вивчення комодського дракона, живої великої рептилії.22
Комодські дракони здатні швидко прискорювати свій метаболізм до рівня, близького до ссавців, що дозволяє їм розвивати неймовірну швидкість і навіть здійснювати тривалі забіги. Коли дослідники секвенували геном комодського дракона й порівняли його різні метаболічні гени, відомі як загальні для рептилій, вони виявили генетичні докази, пов'язані з цією метаболічною здатністю.
На підставі отриманих результатів дослідники припустили, що багато динозаврів мали низький рівень метаболізму в період спокою або низької активності, але могли швидко збільшувати рівень легеневої вентиляції під час сплесків активності, пов'язаних з бігом, нападом й оборонними маневрами. Ця метаболічна особливість також дозволяла великим динозаврам підтримувати життя за розумного рівня споживання калорій.
Дійсно, дослідження показали, що якби великі динозаври були теплокровними, вони не могли б поглинати таку кількість їжі для підтримання метаболізму.20 22
Міф третій: Динозаври мали пір'я
Третій еволюційний міф про динозаврів полягає в тому, що деякі види динозаврів мали пір'я або протопір'я, яке іноді називають динопухом. Це твердження часто використовується для обґрунтування парадигми, згідно з якою динозаври еволюціонували в птахів. Але перш ніж ми почнемо прикріплювати пір'я до динозаврів, ми повинні запитати, як вони примудрялися чистити пір'я своїм дзьобом.3
Птахи витрачають багато часу на догляд за пір'ям, щоб зберігати його в робочому стані, навіть пінгвіни займаються цим. Не маючи пташиного дзьоба, як динозаври могли доглядати за пір'ям? Натомість сучасні палеонтологи настільки переконані, що птахи – це динозаври й навпаки, що навіть не розглядають це питання.
Основна проблема з ідеєю про пір'я динозаврів полягає в тому, що вона не має серйозної підтримки з боку досліджень в цій галузі. Алан Федуччіа, еволюційний палеонтолог та орнітолог, опублікував кілька робіт і книг, які показують, що в динозаврів не було ні пір'я, ні навіть динозаврового пуху.23 24
В своєму дослідженні 2005 року Федуччіа показав, що так званий динозавровий пух – це всього лиш викопні рештки тонких колагенових волокон, які залишилися від шкіри, що частково розклалася.23 Дослідження включало аналіз колагенових волокон шкіри рептилій, акул і дельфінів, які розкладалися, та порівняння цих волокон з волокнами декількох динозаврів.
Федуччіа також спростував більшість заявлених пернатих динозаврів як просто кісткохвостих птахів з пір'ям, таких як археоптерикс, один із найбільш ранніх птахів, знайдених в породах Потопу.19 Насправді археоптерикс знайдений в породах Потопу набагато нижче за заявлених птахоподібних динозаврів.21 Як нащадки можуть з'явитися в гірських породах раніше за своїх предків?
І знову відповідь – безконтрольні еволюційні спекуляції. Провідні палеонтологи стверджують, що в породах під археоптериксом та птахоподібними динозаврами був невідомий предок. Вони називають це «примарними послідовностями» (ghost lineages). Проблема в тому, що ці примарні скам'янілості не існують й ніколи не були знайдені. Це все уява!
Породи говорять нам про те, що до появи велоцираптора в потопних породах були поховані справжні птахи. Не було ніякої еволюції від динозаврів до птахів.
Міф четвертий: Динозаври мали пташиний мозок
Через сліпе визнання палеонтологами того, що динозаври по суті є птахами, не дивно, що динозаврів часто зображають винятково розумними.
Проблема з цією лінією міркувань полягає в тому, що мозок динозаврів був схожий за формою на мозок алігатора або крокодила та за розміром приблизно відповідав розмірам сучасних рептилій.21 23 Вони не мали ані форми пташиного мозку, ані відповідного об'єму мозку.
Звичайно, у теропод схожих на велоцирапторів мозок був більшим, ніж у більшості динозаврів, але він не був достатньо великим, щоб бути пташиним. Тому вони не мали пташиного інтелекту, як це зображено в «Світі Юрського періоду».
Висновок
Наукові дані переконливо свідчать про те, що всі різні види динозаврів з'явилися в гірських породах раптово, без будь-яких предків. Їхні скам'янілості, які все ще містять м'які тканини та біомолекули, прямо говорять про те, що ці тварини були поховані під час Всесвітнього потопу близько 4 500 років тому.
Окрім того, анатомія й морфологія динозаврів добре поєднується з анатомією й морфологією нині живих рептилій, що свідчить про те, що вони, швидше за все, були холоднокровними. А відсутність доказів наявності пір'я в поєднанні з мозком рептилії зводить нанівець твердження про еволюцію птахів.
Неправдоподібність еволюції динозаврів та птахів підкріплюється ще й тим, що птахи з'являються в гірських породах раніше за хижих динозаврів, передбачуваних попередників птахів.
Незважаючи на химерні зображення в фільмах «Світ Юрського періоду», докази свідчать, що динозаври були створені динозаврами, як свідчить Буття, а їхні скам'янілі рештки було поховано під час Всесвітнього потопу близько 4500 років тому.
-
Clarey, T. Imaginary Dinosaur Science in Jurassic World: Dominion. Creation Science Update. Posted on ICR.org June 20, 2022, accessed June 23, 2022.
-
Tomkins, J. T. 2019. Six Biological Evidences for a Young Earth. Acts & Facts. 48 (5): 10-12.
-
Tomkins, J. T. 2021. The Fossils Still Say No: Tumultuous Triassic Tussle. Acts & Facts. 50 (7): 10-12.
-
Clarey, T. 2020. Carved in Stone: Geological Evidence of the Worldwide Flood. Dallas, TX: Institute for Creation Research.
-
Tomkins, J. P. 2020. The Fossils Still Say No: The Cambrian Explosion. Acts & Facts. 49 (12): 10-13.
-
Tomkins, J. P. 2021. The Fossils Still Say No: The Origin of Vertebrates. Acts & Facts. 50 (1): 10-12.
-
Tomkins, J. P. 2021. The Fossils Still Say No: The Mystery of Jawed Vertebrates. Acts & Facts. 50 (2): 12-14.
-
Tomkins, J. P. 2021. The Fossils Still Say No: The Fins-to-Feet Transition. Acts & Facts. 50 (3): 10-13.
-
Tomkins, J. P. 2021. The Fossils Still Say No: Missing Early Evolution of Land Vertebrates. Acts & Facts. 50 (4): 10-12.
-
Tomkins, J. P. 2021. The Fossils Still Say No: Enigma of the Carboniferous Explosion. Acts & Facts. 50 (5): 11-13.
-
Tomkins, J. T. 2021. The Fossils Still Say No: Global Flood Solves Permian Perplexities. Acts & Facts. 50 (6): 10-12.
-
Tomkins, J. P. 2021. The Fossils Still Say No: Jostle in the Jurassic. Acts & Facts. 50 (8): 10-12.
-
Tomkins, J. P. 2021. The Fossils Still Say No: Capping a Cretaceous Conundrum. Acts & Facts. 50 (9): 8-11.
-
Schweitzer, M. H. et al. 2005. Soft-Tissue Vessels and Cellular Preservation in Tyrannosaurus rex. Science. 307 (5717): 1952-1955.
-
Schweitzer, M. H., J. L. Wittmeyer, and J. R. Horner. 2007. Soft tissue and cellular preservation in vertebrate skeletal elements from the Cretaceous to the present. Proceedings of the Royal Society B. 274 (1607): 183-197.
-
Schweitzer, M. H. et al. 2009. Bimolecular Characterization and Protein Sequences of the Campanian Hadrosaur B. canadensis. Science. 324 (5927): 626-631.
-
Armitage, M. H. and K. L. Anderson. 2013. Soft sheets of fibrillar bone from a fossil of the supraorbital horn of the dinosaur Triceratops horridus. Acta Histochemica. 115 (6): 603-608.
-
Thomas, B. 2022. List of Biomaterial Fossil Papers. Posted on Google Docs.
-
Clarey, T. 2016. Dinosaurs Designed Cold-Blooded. Acts & Facts. 45 (1): 15.
-
Tomkins, J. P. and T. Clarey. 2019. Dinosaurs Had Reptilian Metabolic Adaptation. Acts & Facts. 48 (12): 14.
-
Clarey, T. 2015. Dinosaurs: Marvels of God’s Design. Green Forest, AR: Master Books.
-
Tomkins, J. P. Komodo Dragon Genome Bites Evolution. Creation Science Update. Posted on ICR.org September 10, 2019, accessed June 23, 2022.
-
Feduccia, A., T. Lingham-Soliar, and J. R. Hinchliffe. 2005. Do Feathered Dinosaurs Exist? Testing the Hypothesis on Neontological and Paleontological Evidence. Journal of Morphology. 266 (2): 125-166.
-
Feduccia, A. 2020. Romancing the Birds and Dinosaurs: Forays in Postmodern Paleontology. Irvine, CA: Brown Walker Press.