Палеонтологія

Живі клітини динозаврів знаходять все частіше. Цього разу у скам’янілостях качконосого динозавра знайдені шкіра, кровоносні судини та клітини кістки. Що кажуть вчені?

Докладніше

Пласти пермських порід містять декілька найбільших еволюційних загадок в літописі скам'янілостей. Ці гірські породи знаходяться безпосередньо над карбоновими товщами, що я пояснював у попередніх двох статтях цієї серії. Однією загадкою є відоме масове пермсько-тріасове вимирання (P-T), яке включало різку зміну в скам'янілостях рослин, поряд з масовим зникненням морського життя і, меншою мірою, наземних істот. Інша загадка – раптова поява цілої низки згодом вимерлих дивних тварин, які кидають виклик еволюційним поясненням, разом з іншими, які до сих пір існують. Однак ці таємниці зникають, коли ми поміщаємо ці рослини та тварин у глобальну модель поховання за екологічною зональністю.

Докладніше

Багато креаціоністів та еволюціоністів знайомі з першим величезним вибухом складного морського життя, яке було поховане в кембрійських гірських шарах на початку літопису скам’янілостей, але мало хто знає про вибух наземного життя в карбоні та ранній пермі. Хоча еволюціоністи породили багато спекуляцій про те, що земноводні якимось чином перетворюються на рептилій як основну частину великої еволюційної історії та ранньої колонізації земель, доказів що підтверджували б цю гіпотезу бракує. Натомість ми бачимо масовий вибух наземного життя – різноманітних амфібій та рептилієподібних істот, поряд з величезним різноманіттям рослинного світу та членистоногих, що представляють низинні прибережні екосистеми. Розглядаючи ці скам'янілості в карбонових та гірських шарах ранньої пермі, ми маємо безпосереднє свідчення величезних руйнувань та поховань низинних прибережних екосистем під час першої фази глобального затоплення земель потопом Буття.

Докладніше

Однією з найбільших проблем для еволюції є докази переходу істот від життя у воді до життя на суші. У попередній статті я показав, як усі уявні водні предки, які нібито були еволюційними попередниками наземних істот, були не що інше, як унікальні типи рибоподібних тварин, які не могли жити на суші. Але світська історія стає ще більше неправдоподібною не лише через абсолютну відсутність перехідних скам’янілостей у той періоду часу, коли передбачалася рання еволюція наземних хребетних, але й через вибух складного наземного життя на початку карбону (Міссісіпська система).

Докладніше

Одним із уявних найбільших перетворень в еволюції хребетних є поява істот, які поміняли плавці на ноги і перейшли з води на сушу. Іншими словами, риба якимось чином розвинула численні анатомічні та фізіологічні системи, які є в чотириногих земноводних та різних наземних плазунів. Незважаючи на еволюційну пропаганду навколо незвичайних рибоподібних істот, виявлених у літописі скам'янілостей, необхідних доказів такого монументального еволюційного стрибка абсолютно не існує.

Докладніше

Однією з найбільш нерозгаданих загадок еволюційної теорії є перехід між безщелепними та щелепними хребетними. У попередній статті я розказав, як з'явилися безщелепні риби разом із безліччю істот з різною будовою тіла під час кембрійського вибуху на початку літопису скам’янілостей. Незважаючи на велику кількість знахідок викопних риб протягом останніх кількох сотень років, не було знайдено жодної перехідної форми, яка б показувала, як щелепна риба еволюціонувала від безщелепних предків. Насправді численні типи щелепних риб раптово з'являються в літописі скам’янілостей поряд з новими видами безщелепних.

Докладніше

Однією з найбільших проблем для еволюціоністів є раптова поява складного тваринного життя без еволюційних попередників, як можна бачити з кембрійського вибуху. Але не менш проблематичним є те, як могли розвинутися складні хребетні тварини. З усіх знайдених скам’янілостей видно, що не було знайдено жодної перехідної форми, яка б зв’язувала таких безхребетних, як м’якотілі й членистоногі (істоти з твердим екзоскелетом) та хребетних. Цей кричущий розрив у літописі скам’янілостей є лише ще одним прикладом, який підкреслює відсутність доказів еволюційної теорії від молекули до людини.

Докладніше

Скам’янілі шахтарські свічки показують, що скам’янілості можуть утворитись швидко

Докладніше

За часів Дарвіна викопні свідоцтва задокументовувались рідше, ніж сьогодні, але одна з найбільших незручних загадок, що глибоко хвилювала вченого – кембрійський вибух. Кричуще протиріччя цієї події еволюційним очікуванням все ще є актуальним. Під час кембрійського вибуху в гірських породах раптово з’явилися численні форми надзвичайно складного життя без жодних еволюційних попередників.

Докладніше

Очі більшості кембрійських трилобітів були дуже скдадними й радикально не відрізнялись від будови очей сучасних нам членистоногих. Як і в сучасних комах, очі трилобітів мали лінзи з хітину. Це були, так звані, фасеткові очі, які складалися з вражаючої кількості таких лінз – від 700 до 15000 і більше (в залежності від виду трилобіта). Складність очей трилобітів вражає, особливо, якщо взяти до уваги, що в «старіших» (згідно еволюційних уявлень) шарах осадових порід не було знайдено ніякого натяку на, принаймні, простіші очі. Отже такі складні очі з'явилися в літопису скам'янілостей раптово й вже повністю сформованими! Де ж тут «докази еволюції»?

Докладніше

Чому скам’янілі черепахи не змінились за сотню мільйонів років?

Докладніше

Історія еволюції китів – одна з найсмішніших байок про науково непідкріплені спекуляції, які коли-небудь були представлені громадськості. І ось, з часу недавнього відкриття перуанської скам’янілості явно чотириногої сухопутної тварини на ім’я Перегоцет (Peregocetus), якого називають «китом-амфібією», еволюційний міф занурився на ще глибший рівень. Нещодавно знайдена скам'яніла істота могла бути амфібією, оскільки, схоже, у неї були перетинчасті лапи. Вона могла ходити по суші й, можливо, також плавати у воді, як бобри та видри. Якщо для того, щоб стати китом потрібно мати здатності амфібії, то чому б також не назвати видр, ондатр та бобрів «китами»?

Докладніше

Гора Рорайма належить до групи гір, яким корінні жителі дали назву тепуї. Це гори з плоскою вершиною (або столові гори), що складаються з кварцового ареніту (пісковика). Вважається, що це – залишки величезного плато з піщанику. Виходячи з традиційних геологічних методів, включаючи радіометричне датування, вважається, що ця порода відклалася не менше 1,7 (більшість вважає, що 1,8) мільярди років тому. Відповідно до загальноприйнятої еволюційної геологічної колони, ці відкладення відносяться до періоду докембрію, тобто сформувалися задовго до появи на Землі будь-яких багатоклітинних організмів – існували тільки бактерії й водорості. Це набагато, набагато раніше, ніж тоді, коли нібито виникли перші рослини, здатні виробляти спори або пилок. Найбільш ранній період, в якому еволюціоністи могли б припустити існування чогось, хоча б віддалено схожого на насіннєносні рослини – пізній девон, близько 380 млн років тому.

Докладніше

Деякі палеонтологи стверджують, що тіктаалік (Tiktaalik roseae) – це перехідна ланка між рибами й наземними хребетними. Тіктаалік був знайдений у Канаді.

Докладніше