Континентальні околиці є глобальним явищем, яке дає вагомі докази Глобального потопу.
Розташування межі між періодом до Потопу й самим Потопом є предметом суперечок в рамках геології Потопу.
Скелі оголені на поверхні континенту або поблизу неї, є рештками швидкої ерозії під час рецесивної стадії Потопу.
Потоп й льодовиковий період, викликаний Потопом, пояснюють печери й печерні відклади краще, ніж повільні й поступові уніформітарні моделі.
Поширення кварциту – потужний і переконливий доказ рецесивних фаз Потопу Буття.
Чи справді товстим крижаним щитам потрібні тисячі років для формування?
Щось на зразок уніформістських «окулярів» не дозволяють еволюціоністам приділяти увагу доказам катастрофізму в осадових породах.
Виникнення світського неокатастрофізму значною мірою сприяло утвердженню концепції Потопу.
Умови існування «вологої зеленої Сахари» краще пояснюються біблійною перспективою.
Уявлення про те, що для формування каньйонів незмінно потрібна величезна кількість часу, спростовується емпіричними даними.
Цікаве дослідження, результати якого підтверджують не мільйони років повільних геологічних процесів, а швидкі процеси утворення гірських порід.
За останні два століття катастрофізм переживав свої злети й падіння в науковому світі геології.
На зміну «катастрофічній» парадигмі після здобутків Гаттона та Лайєлла прийшов принцип уніформізму, який перешкоджав розвитку науки в геологічній спільноті.
В книзі Буття у Біблії говориться, що після створення світу Богом був масштабний Всесвітній потоп.
Земля після Потопу висихала за рахунок росту гір й опускання океанських басейнів. Ці процеси природно спричинили стікання води з континентів.
Око Сахари – геологічне утворення близько 40 км в діаметрі, яке видно з космосу. Як воно утворилось Око Сахари? Все свідчить про катастрофу всесвітнього масштабу.
