Рисунок 1. Аризонський метеоритний кратер. Спочатку кратер вважався кратером, що утворився внаслідок вулканічного вибуху, проте пізніші дослідження показали, що він був утворений внаслідок удару залізного астероїда. Залишаються питання про його вік, але креаціоністи вважають, що він утворився після Потопу.Історики світської геологічної науки зафіксували в XIX столітті перемогу лайєлівського градуалізму над біблійним та світським катастрофізмом. Однак жорсткий підхід градуалізму пригнічував творчу думку й змушував багатьох світських геологів приймати контрінтуїтивні інтерпретації геологічних явищ. Будь-яка апеляція до катастрофічних процесів, як правило, вважалася неприйнятною. Як наука, геологія нудилася під тягарем градуалізму.

На початку 1920-х рр. це задушливе положення було спростовано роботою Бретца про чаннелд-скаблендс¹ у штаті Вашингтон. Відмова основних геологів визнати очевидне стала відображенням глибини філософської прихильності Лайєллу. Щоб ніхто не сумнівався в серйозності наміру завершити свою професійну кар'єру захистом будь-якого аспекту катастрофізму, досить поглянути на великий дисклеймер у класичній книзі Дерека Ейджера «Новий катастрофізм» (Derek Ager «The New Catastrophism»).² Завдяки зусиллям Лайєлла очорнити Кюв'є за допомогою «біблійної геології», геологи тривалий час прирівнювали будь-яку форму катастрофізму до потопу Буття.

Що змінилося?

Хоча багато хто приписує Бретцу перемогу над градуалізмом, сучасне відродження світського катастрофізму (тобто неокатастрофізму) фактично було нав'язане градуалістам унікальною пропозицією про вимирання динозаврів наприкінці крейдового періоду внаслідок удару астероїда.³ Це просте речення поклало початок дебатам між тими, хто обстоював земну причину вимирання, й тими, хто посилався на позаземну (й катастрофічну) причину.

Під час роботи над пропозицією Alvarez et al. головним недоліком позаземної гіпотези була відсутність будь-якого підтверджуючого ударного кратера, датованого крейдово-третинним (K/T) вимиранням. Багато з тих, хто відкидав гіпотезу про астероїдний удар, вказували на масштабний вулканізм. У 1991 році в південній частині Мексиканської затоки було виявлено ударний кратер Чиксулуб, датований рубежем K/T.⁴ Але навіть тоді багато хто відкинув його як причину вимирання й продовжував вважати, що вагомішу причину можна знайти в масивних трапах. Однак у кількох місцях навколо Мексиканської затоки було виявлено докази позаземної причини – тектити й відкладення цунамі. Окрім того, радіометричне датування кандидатів у трапи дало дати, що виходять за межі допустимого діапазону. У тих, хто продовжував відстоювати земну причину вимирання K/T, фактично закінчилися аргументи.

Ствердження позаземної причини

Дедалі більше доказів на користь неземної причини вимирання на межі К/Т поступово взяли гору над опонентами, й тепер серед світських учених-геологів практично немає суперечок щодо неземної причини глобального вимирання, яке, на їхню думку, відбулося на межі К/Т. Більша частина роботи, що проводиться сьогодні в рамках цієї теорії, пов'язана з більш точним визначенням формування, морфології та масштабів кратера Чиксулуб.^{5 6}

Чому це важливо?

Мало хто за межами геологічних наук повною мірою усвідомлює або розуміє зміну парадигми, яка була закріплена визнанням позаземного «вбивці динозаврів». Лайєлівський градуалізм зазнав смертельної поразки. Неокатастрофізм, якщо він і стосувався окремих періодів глибокого геологічного часу, більше не відкидався автоматично. Раптово геологічний літопис дозволив допустити катастрофізм (див. рис. 1). Передбачувано, як тільки гребля прорвалася, в багатьох місцях були швидко виявлені явища, приписувані катастрофічним причинам.⁷ За іронією долі, ці глобальні події тепер включають великомасштабні виверження вулканів, які були пов'язані з іншими подіями вимирання. З історичної точки зору, катастрофізм Кюв'є здобув перемогу над градуалізмом Лайєлла. Звичайно, і світський градуалізм, і світський катастрофізм протистоять біблійному катастрофізму потопу Буття; ще одне свідчення того, як світоглядні припущення визначають геологічну інтерпретацію. Але поява неокатастрофізму змінила умови дебатів й виключила концепції уніформітаризму та градуалізму з арсеналу світської геології.

Резюме та висновки

Домінування градуалізму в геологічних науках пригнічувало геологічну думку впродовж понад ста років. Зараз історики геології розуміють, що ненаукові чинники зберігали цю парадигму, навіть коли вона очевидно суперечила фактам. Глузування й тиск з боку колег, які колись відносилися до будь-якої форми катастрофізму, тепер відносяться виключно до біблійного катастрофізму. Проста ідея про те, що астероїд спричинив масове вимирання K/T, зафіксоване в гірських породах, відкрила дорогу неокатастрофізму.

Світські геологи сьогодні визнають, що в гірських породах зафіксовано безліч катастроф. Креаціоністи заперечують, адже всі ці «події» – всього лише деталі потопу Буття в конкретному місці. Хоча молодоземельні креаціоністи часто піддавалися критиці з боку прихильників поступового розвитку за те, що вони інтерпретують геологічний літопис у більш катастрофічному ключі, це вже не так. Якби вони не були прихильниками жорстких рамок стандартної геологічної шкали часу, сучасні світські неокатастрофісти були б ближчими до біблійного розуміння історії Землі.

Виникнення світського неокатастрофізму значною мірою сприяло утвердженню концепції створення молодої Землі/Потопу. Простіше кажучи, нас не вистачає для проведення польових робіт, необхідних для інтерпретації гірських порід відповідно до біблійної історії. В багатьох випадках світський катастрофізм забезпечує значний перший крок на шляху до визначення інтерпретації геологічного літопису в дусі Потопу, що стало можливим після широкого прийняття гіпотези про позаземне K/T вимирання.