Креаціоністи давно виявляють глибокий інтерес до надзвичайного Гранд-Каньйону. Відвідувачів цього дивовижного дива природи, а також студентів, які вивчають науку про Землю, традиційно вчили, що він формувався повільно. Вважалося, що річка Колорадо, в тому вигляді, в якому ми бачимо її сьогодні, вирізала цю величезну ущелину за десятки мільйонів років.

В останні роки вчені-геологи все частіше відмовляються від цієї ідеї. Хоча вони, як і раніше, говорять про мільйони років, але вважають, що набагато більшу роль у формуванні каньйону зіграли величезні об’єми води, що періодично проносяться через цей район. Геологи-креаціоністи згодні з тим, що Гранд-Каньйон утворився внаслідок стрімкої води. Одні припускають, що це були води Ноєвого потопу, що стікали з континенту (Буття 8:3). Інші припускають, що це була післяпотопна регіональна катастрофа, коли величезна маса внутрішніх вод, що залишилися після Потопу (й надмірної кількості післяпотопних опадів), раптово зруйнувала свої природні обмеження й понеслася до моря.

Уявлення про те, що для формування каньйонів незмінно потрібна величезна кількість часу, на жаль, дуже міцно закріпилося в суспільній свідомості. Навіть сьогодні більшість учнів, на жаль, все ще вчать більш давньої, довголітньої моделі формування, наприклад, Гранд-Каньйону.

Перевірка на реальність

Дозвольте представити вам каньйон Бурлінгейм поблизу містечка Уолла-Уолла (штат Вашингтон) – невеличкий аналог Гранд-Каньйону, який, як було помічено, утворився менш ніж за шість днів. Він має довжину 450 м, глибину до 35 м й таку ж ширину, звиваючись схилом пагорба.

В 1904 р. у фермерському районі Гардена (Gardena Farms Irrigation District) побудували низку іригаційних каналів для забезпечення водою цю зазвичай досить посушливу високогірну пустелю. В березні 1926 р. вітром зібрало велику кількість трав'янистої рослини перекотиполе й відбулося закупорення одного з каналів, розташованого на месі, перекривши потік води, якої було незвично багато через весняні дощі. Швидкість потоку становила 2 м³ на секунду. Щоб усунути перешкоду, інженери спрямували потік у відвідну канаву, що вела до прилеглого струмка Пайн-Крік. До цього канава була доволі маленькою, її глибина не перевищувала 3 м, ширина – 1,8 м, й часто в ній взагалі не було води.

Незвично високий потік ринув в канаву й, пронісшись по ній, звалився на месу вражаючим водоспадом. Раптово під дією такого екстремального тиску й швидкості підстилаючий пласт просів, й почалася спрямована ерозія. Те, що колись було незначною канавою, перетворилося на яр. Яр перетворився на улоговину. А улоговина перетворилася на мініатюрний Гранд-Каньйон.

Розмиті пласти складалися з доволі м'якого піску й глини, які були насичені водою внаслідок дощів, що пройшли. Злив насичених відкладень у відкриту канаву посилив ерозію. Швидко рухома вода зривала частинки й несла їх вниз за течією, залишаючи відкладення, що лежать нижче, вразливими для подальшої ерозії. Загалом за шість днів ерозії в канаві було видалено близько 150 тис. м³ мулу, піску й гірських порід.

Так, каньйони можуть утворюватися швидко. Хороша думка: «Потрібно або мало води й багато часу, або багато води й мало часу». Але ж ми ніколи не бачили, щоб каньйон утворювався повільно, з невеликою кількістю води. Коли проводяться наукові спостереження, йдеться про велику кількість води й короткий час.