Нові революційні дослідження, які не хочуть проводити еволюціоністи
Влітку [2021 року] в журналі Answers Research Journal було опубліковано новаторське дослідження штатного геолога доктора Ендрю Снеллінга.
Доктор Снеллінг – геолог світового класу, який здобув докторський ступінь в Сіднейському університеті, – проводив дослідження формації пісковика Тапітс у Великому каньйоні (Tapeats Sandstone in the Grand Canyon), яких еволюціоністи ніколи не проводили й навіть намагалися завадити доктору Снеллінгу зробити це через їхній світогляд про мільйони років. Але оскільки доктор Снеллінг виходить зі Слова Божого, у нього зовсім інший світогляд на інтерпретацію Великого каньйону... і те, що він виявив, використовуючи наукові спостереження, підтвердило саме те, що ми очікували, виходячи зі Слова Божого!
Ось короткий виклад його наукової роботи про формації Каньйону, яку було опубліковано цього [2021 року] літа:
По всьому Гранд-Каньйону з'являються товсті шари гірських порід, які плавно згинаються. Доктор Снеллінг зазначає:
«Зазвичай тверда порода не може гнутися без руйнування, тому залишається тільки два варіанти вигину: або шар породи був зігнутий ще м'яким, незабаром після осадження водою, або після повного затвердіння шару він був зігнутий під впливом тиску, який зробив породу пластичною, як тісто. Геологи, які вважають, що шари відкладалися протягом мільйонів років, приймають останній варіант».
Тепер це можна перевірити. Щоб затверділа порода могла гнутися, не ламаючись, вона повинна зазнати метаморфічних змін у своєму мінеральному складі та структурі, зокрема на мікроскопічному рівні. Тому доктор Снеллінг порівняв зразки з двох помітних складок у Гранд-Каньйоні з іншими зразками тих самих шарів (пісковик Тапітс), розташованих далеко від складок.
Ось до якого висновку дійшло його ретельне чотирирічне дослідження:
«Порівнюючи зразки пісковика Тапітс зі складок з іншими зразками пісковика Тапітс, розташованими далеко від складок, можна сказати, що метаморфізм не відбувався. Таким чином, наш чотирирічний дослідницький проєкт підтверджує, що ці шари породи були зігнуті, коли вони були ще м'якими, після швидкого осадження.
Це величезний доказ того, що шари гірських порід Каньйону були закладені під час потужної повені та згодом зігнуті до того, як будь-який із шарів встиг затвердіти».
Це неймовірно захопливе дослідження. І це ще не все. Нещодавно було опубліковано ще одну наукову роботу доктора Снеллінга, в якій підбито підсумок дослідження формації Брайт-Енджел (Bright Angel Formation), також розташованої в Гранд-Каньйоні. Чи можуть ці складки породи дати ті самі результати (тобто складки, але м'які), що й в пісковику Тапітс?
Один із наших авторів, Трой Лейсі, узагальнив технічну статтю доктора Снеллінга:
В останній статті доктора Ендрю Снеллінга в журналі Answers Research Journal він обговорює петрологію (походження, дрібномасштабну структуру й склад порід) формації Брайт-Енжел у Гранд-Каньйоні. Ця формація складається з пісковиків, алевролітів і сланців.
23 червня 2017 року було видано дозвіл дослідницького відділу Національного парку Гранд-Каньйон, а 27 липня 2017 року – дозвіл Департаменту природних ресурсів племені Хуалапай, обидва дозволи видано на збір зразків гірських порід у Гранд-Каньйоні для проведення досліджень. 6-12 серпня 2017 року доктор Снеллінг провів дослідницьку поїздку на плоту річкою Колорадо через Гранд-Каньйон для збору зразків.
В основній зоні уваги в Гранд-Каньйоні було зібрано зразки з формації Брайт-Енджел (складка породи на березі річки Whitmore Wash, де шари породи складені вдвічі, кожен майже під кутом 90 градусів, а також у двох інших місцях, де породи не складені). Зразки були розрізані на тонкі частини, й мінеральні складові були ретельно вивчені за допомогою мікроскопа.
Доктор Снеллінг виявив велику кількість лусочок мусковітової слюди між зернами кварцу та К[AlSi₃O₈] польового шпату, що в сукупності вказує на швидке перенесення на короткі відстані й швидке осадження пісковиків, алевролітів та сланців. Він також визначив, що пор в породі практично не залишилося, порода зцементована кремнеземом або карбонатом, а також показав відсутність метаморфічних змін мінеральних зерен, які могли б статися, якби породи були складені внаслідок підвищення температури під тиском після затвердіння.
Перші результати показують, що складка породи на березі річки Whitmore Wash виникла внаслідок деформації м'яких відкладень, що сталася швидко, дуже скоро після осадження відкладень до того, як цементування зерен перетворило їх на породу, а не внаслідок пластичної деформації під впливом тепла й тиску впродовж сотень мільйонів років після осадження й затвердіння. Дослідження тривають.
Іншими словами, результат цього ретельного дослідження категорично суперечить еволюційному поясненню утворення цих складчастих порід, яке тривало мільйони років, роблячи таку ідею неможливою! Ці породи були швидко відкладені, а потім зігнуті (що ми очікуємо відповідно до біблійного світогляду)... а не складалися повільно протягом мільйонів років.
І знову, це абсолютно нове, передове дослідження, яке ніхто не проводив раніше! Еволюціоністи просто припустили, що шари гірських порід повинні були бути складені внаслідок підвищення температури під тиском, тому що так повинно бути в їхньому уявленні про мільйони років, але вони ніколи не займалися науковими спостереженнями, щоб підтвердити свою ідею! Але тепер, коли наукові дослідження були проведені, результати підтверджують не мільйони років повільних процесів, а швидкі процеси.
Що еволюціоністи будуть робити з результатами цих досліджень? Я підозрюю, що вони ігноруватимуть їх і сподіватимуться, що ці результати зникнуть, нападатимуть на доктора Снеллінга як на особистість та його здібності як науковця, або заявлятимуть, що дослідження недійсне, тому що його проводив креаціоніст. Незалежно від цього, доктор Снеллінг задіяв усі бази й тепер кидає виклик еволюціоністам.
Наука підтверджує Біблію! Хіба не чудово бути вченим-християнином?
