Відповідь захисникам місцевого потопу.

Основні пустелі світу знаходяться на 30 градусах північної та південної широти.

Ден Т (США) написав:

Вибачте, що турбую вас цим питанням, але я шукав відповіді в інтернеті, включно із сайтом creation.com, і я у безвиході.

Захисники теорії місцевого потопу кажуть, що вітер, який Бог навів на землю в Буття 8:1, не міг висушити землю, якби потоп був глобальним. Незабаром хмари наповнилися б, і дощ знову випав би на землю так, що потоп продовжувався б. Але теорія локального потопу не має такої проблеми.

Проблеми насправді дві. По-перше, схоже, що вітер був причиною або, принаймні, основною причиною висихання. По-друге, якщо вітер не був причиною висихання, чому Мойсей взагалі згадав про це? Який сенс про це згадувати, якщо б це не стало причиною висихання чи хоча б однією з причин?

Як вода, що випарувалася в районі зупинки ковчега, знову не випала на землю й не продовжила Всесвітній потоп? Я думаю, що вода, яка випаровувалась, мала б впасти в море поблизу ковчега Ноя. Чи має це зміст?

Дякую!

Ден.

Доктор Роберт Картер відповідає:

О, яке цікаве питання! Мені довелося трохи подумати, але, на мій погляд, є кілька варіантів відповіді.

1) Ми можемо швидко розвіяти наївну думку про те, що наприкінці Потопу континенти покривав океан води. На такі старі запитання, як «Куди поділася вся вода?» та «Чи був Еверест під водою?» можна відповісти просто (див. Як води Потопу Ноя стікали з континентів?). Ріст гір й опускання океанських басейнів природно призвели до того, що води стікали з континентів.

Частково заперечення цього пояснення засновані на помилковій думці, що потрібно десь взяти додаткові 8 км (висота Евересту) води навколо землі. Водна оболонка такої товщини мала б об’єм близько 4,5 мільярдів кубічних кілометрів, а отже її не було б куди подіти.

Але гора Еверест складається з морських і наземних відкладень, осаджених Потопом, які були горизонтальними, але під час формування Гімалаїв були викривлені вертикально. Моя відповідь на питання «Чи був Еверест під водою?» зазвичай наступні: «Ні, бо його ще не існувало».

Отже, ми не потребуємо «додаткової» кількості води.

2) Зауважу, що стандартний переклад Біблії (ESV) не дає визначення причинно-наслідкового зв’язку між вітром і висиханням вод: «І Бог навів вітра на землю, і вода заспокоїлась». Де сказано, що вітер висушив воду?

Я не знаю жодного вченого-креаціоніста молодої землі, чи молодоземельного креаційного спікера, який вважав би, що вітри висушили воду. Ми всі ігноруємо текст? Або в тексті є щось таке, що люди припускають, але його немає?

Мені цікаво, чи не пов’язано це з впливом перекладу Біблії короля Якова (KJV), тому що багато людей запам’ятали фразу саме з цього перекладу. Але він також не забезпечує причинно-наслідкового зв’язку: «і вчинив Бог, щоб вітер пройшов по землі, і води заспокоїлися». Увесь цей розділ більше схожий на простий список спостережень, ніж на жорстко аргументовану наукову тезу, тому люди, які чіпляються за аргумент «вітер = висихання», дійсно притягують його за вуха.

3) Підняття гір (Буття 8:4 проти Буття 8:5, зверніть увагу на порядок подій) й загальне підняття землі, що оточує гірські райони, звільнило б сушу від значної кількості води.

4) У моделі «катастрофічної тектоніки плит» Баумгарднер показав, що масивні цунамі можуть бути викликані рухом плит одна відносно іншої.¹ Ефект цунамі полягає в тому, що величезна кількість води виштовхується на континенти вище рівня моря, а вода зливається довше, ніж піднімається. У більшості випадків такого руху гравітація зливає воду з континентів навіть без підняття гір.

Глобальна циркуляція повітря розбита на комірки Гадлі. Коли повітря, що піднімається, охолоджується, воно викликає багато дощів. Опускається повітря надзвичайно сухе.

5) Для аргументу припустимо, що вітер висушив води. Чи це можливо?

Запитання: Чому більшість найбільших пустель світу розташовані на 30 градусах північної та південної широти? Це пояснюється тим, що значна конвекція тепла відбувається в тропіках. Коли повітря піднімається й охолоджується, воно віддає величезну кількість водяної пари, тому в тропіках випадають рясні дощі.

В міру того, як повітря піднімається далі, воно рухається на північ чи південь. Коли охолоджене повітря там опускається воно дуже сухе, звідси й смуги пустель по всьому світу.

Це є причиною утворення так званих комірок Гадлі (Hadley cells). Вони є стійкими й прогнозованими, й контролюють погоду в світі.

Офіс CMI в США знаходиться в південно-східній частині США, в Джорджії. Цей регіон не схожий на інші регіони на своїй широті завдяки Мексиканській затоці. Якби цієї великої водойми на південному заході не існувало, тут було б дуже мало водяної пари, й цей регіон був би сухий.

А що було б, якби гори Араратські були розміщені в районі опускання сухого повітря? Сухе повітря швидко зробило б свою роботу.

Ніхто не знає, якою була циркуляція в атмосфері, коли Земля приходила до норми після Потопу. Проте твердження про те, що «хмари наповняться», пояснюється незнанням атмосферної динаміки. Все, що нам потрібно, це щоб ковчег пристав десь в районі опускання сухого повітря, а решту зробить сухий вітер.

6) Вітер штовхає воду. Вітер може переносити величезну кількість води, звідси й ураганний штормовий приплив, а також екстремальні припливи і відпливи, спричинені вітрами на суші та на березі моря.

Навіть в озерах може змінюватись рівень води через вітер (технічно це називається «сейші»). Якщо вітер спрямований «вниз», це допоможе швидше позбутися води.

7) Повітря рухає воду. Оскільки вологе повітря рухається навколо земної кулі, воно транспортує велику кількість води із зони випаровування до зони опадів. Але це не означає, що території, на яких йде дощ, будуть затоплені. Натомість частина води знову випарується, а частина стече вниз до моря. Тут ми маємо рецепт висихання землі навіть у вологих районах.

8) Нарешті, ми повинні згадати вітри чинук – це суперсухі та сильні вітри, які спускаються з гір. Зверніть увагу на появу гірських вершин у цьому біблійному уривку. Так у нас є два потенційних джерела сильних сухих вітрів: глобальна циркуляція та вітри чинук, що спускаються з гір в регіоні Арарат.

У будь-якому випадку, атмосфера явно не може вмістити багато водяної пари. Якщо вся земля була затопленою, ця вода не могла перейти у повітря. Модель Потопу вимагає підняття суходолу, поглиблення океанів, масивних цунамі, які накопичують воду на континентах, або певної комбінації всіх трьох чинників.

Після Потопу нам потрібен спосіб переміщення води із суші в океани, а отже, є кілька способів зробити це. Та все ж є багато свідчень існування величезних прісноводних озер, які були на землі протягом багатьох років після Потопу (Велике Солоне озеро, Аральське море тощо).

Такі озера зменшувалися у розмірі протягом тисяч років. Іншими словами, вся поверхня землі не обов’язково повинна була бути сухою в той день, коли закінчився Потоп в районі Араратських гір.

З повагою,

Роберт Картер.