Важко повністю зрозуміти величезну, майже немислиму силу потопу Буття – через його величезні розміри. Величезний об’єм води впливатиме на швидкість ерозії та відкладення осадових порід способами, які неможливо порівняти з тим, що відбувається сьогодні. Відступ води утворить унікальні візерунки по всій землі.

Однак, хоча це не можна порівнювати з нинішніми повенями, ми знаємо, що була одна повінь, достатньо велика, щоб дати нам крихітне уявлення про те, чого може досягти гігантський паводок глобального масштабу за короткий час. Це повінь озера Міссула,¹ яка сталася на піку льодовикового періоду, приблизно 4000 років тому.^{2 3}

Льодовикове озеро Міссула

Фото 1. Берегові лінії льодовикового озера Міссула на горі Сентінел, на схід від міста Міссула, штат Монтана, США.У глибоких долинах західної Монтани, США, у льодовиковий період утворилося одне з найбільших тимчасових озер світу – льодовикове озеро Міссула. Воно було утворене талими водами, що сікали за пальцеподібний виступ Кордильєрського льодовикового щита, який простягався на південь до північного Айдахо.

Озеро було глибиною близько 610 м біля крижаної греблі та 305 м над нинішнім містом Міссула, штат Монтана, на честь якого назване озеро та повінь. Його об’єм становив близько 2200 км³, що майже в п’ять разів більше, ніж об’єм озера Ері, одного з Великих озер на кордоні США та Канади.

Близько сорока загалом рівномірно розташованих берегових смуг цього озера можна побачити вздовж найближчих передгір'їв (фото 1). Вони, ймовірно, утворилися, коли зимовий рівень води залишався нерухомим після кожного літнього наповнення.

Повінь на озері Міссула

Фото 2. Шари в каньйоні Берлінгейм, долина Уолла-Уолла (Walla Walla Valley), відкладені під час повені озера Міссула. Зверніть увагу на людину (стрілка) для масштабу. (Відкрити зображення)Після того, як льодовиковий період пройшов свій пік, а лід продовжував танути, крижана дамба зруйнувалася, катастрофічно спорожнивши льодовикове озеро Міссула протягом кількох днів, і вилила воду на східний Вашингтон і північний Орегон протягом тижня. Вода місцями рухалася зі швидкістю понад 100 км/год.

Глибина цього потоку становила близько 180 м, коли він пройшов над місцем розташування міста Спокен, штат Вашингтон, та 120 м, коли він досяг Портленда, штат Орегон. Вода розмила 200 км³ м’якого осаду та твердого базальту. 

Така дивовижно швидка ерозія гірських порід та відкладень дає нам уявлення про об'єм та швидкість ерозії, що мали місце під час потопу Буття, який був у тисячі разів більшим.

Зверніть увагу, що зі збільшенням розміру повені наслідки не просто збільшуються в пропорції один до одного, а стають набагато більшими.⁴

Лише одна повінь

Протягом сорока років світські геологи заперечували, що повінь озера Міссула мала місце, незважаючи на сотні доказів. Вони вважали, що це занадто «біблійний» масштаб. Зараз вона загальноприйнята, і більшість світських геологів вважають, що сталося сорок і більше окремих повеней.

Насправді, дані переважаючою мірою вказують на те, що була лише одна велика повінь на озері Міссула, але, можливо, за нею послідували кілька менших повеней.^{5 6}

Вісім світських геологів з Канади повторно оцінили докази, а також дійшли висновку, що була лише одна повінь на озері Міссула.⁷ Тож вся ерозія та відкладення відбулася лише завдяки одному великому потоку. Це крихітний приклад того, як вода могла відкласти деякі шари і розмити інші під час Глобального потопу (Буття 6–8) (фото 3).⁸Малюнок 3. Біблійна геологічна модель Таса Вокера (Тас Вокер, biblicalgeology.net).

Широка ерозія з подальшою вузькою ерозією

У деяких районах під час повені озера Міссула виникла ерозія від широких течій, які вирівняли базальт до майже пласкої поверхні, яку називають поверхнею плантації (planation surface). Потім потік став каналізованим і в результаті ерозія розкраяла поверхню, розрізавши її на менші ділянки.

Одним з ерозійних каналів є Гранд-Кулі, довжина якого становить 80 км, ширина до 9 км, а глибина 275 м. Шаблон ерозії поверхні суходолу на великій площі з подальшим її розсіченням на більш дрібні шматочки подібний до того, що ми очікували на етапі рецесії потопу Буття (мал. 3).

Така сама закономірність легко спостерігається по всьому світу.⁹

Утворення високих ерозійних решток

Повінь озера Міссула залишила після себе кілька високих ерозійних решток, як-от Steamboat Rock (фото 4), яка знаходиться в середині верхнього Гранд-Кулі. Вона складається з базальтових порід і має висоту 275 м.

Тисячі подібних решток знайдені в усьому світі, наприклад, Вежа диявола на північному сході штату Вайомінг, США (фото 5) та вражаюча Фінгеркліп (Vingerklip) у парку Етоша в Намібії (фото 6). 

Фото 4. Steamboat Rock, 275 метрів заввишки ерозійний залишок базальтової лави у Верхньому Гранд-Кулі, Вашингтон. Лава навколо за кілька днів була розмита повінню озера Міссула.Фото 5. Вежа диявола на північному сході штату Вайомінг. Зверніть увагу на вертикальні тріщини, звані стовпами, до чого призводить швидка ерозія механізму заморожування-розморожування.

Якби континенти розмивалися від сотень тисяч до мільйонів років, усі ці високі пам’ятники були б зруйновані, оскільки ерозія відбувається набагато швидше на вертикальних поверхнях, ніж на горизонтальних або похилих поверхнях.¹⁰

Повінь озера Міссула демонструє, як швидко утворюються високі ерозійні рештки під час стікання велетенського потопу.

Утворення ущелин

Третя особливість, яку можна порівняти зі стоком води під час потопу Буття, – це прогалини, вузькі ущелини, що містять потік або річку, які протікають через гірські хребти.¹¹ Найбільш вражаючою водною ущелиною від озера Міссула є Каньйон Палуза.

Оскільки води повені розливалися на південь через південно-східний Вашингтон, вони перелилися через 150-метровий хребет й вирізали вузький каньйон глибиною 150 м. Вода річки Палуз колись стікала на захід, але після повені озера Міссула вона стікає на південь через вузький каньйон Палуз (фото 7) у річку Снейк.

Фото 6. Ефектний фінгеркліп у парку Етоша в Намібії утворює ерозійний залишок.Фото 7. Вузькі стіни, звивистий каньйон Палуз, вирізаний під час повені озера Міссула (вид на південь вниз за течією від водоспаду Палуз).

Це дає нам уявлення про те, як Потоп Буття вирізав багато тисяч ущелин, які, як видно, прорізають гори та хребти по всій землі. Наприклад, водна ущелина Шошоне поблизу Коді, штат Вайомінг (фото 8), глибиною 760 м через гори Гримучої Змії (Rattlesnake Mountains).

Сьогодні через нього проходить річка Шошоне, але ця річка не могла б вирізати ущелину. Натомість річка могла б легко обігнути гори через низинні території. Вода, що переливається через гори Гримучої Змії, а потім стікає під час потопу Буття, легко пояснює ущелину Шошоне.

Потоп озера Міссула – масштабна модель Потопу Буття

Фото 8. Ущелина через гори Реттлснейк на захід від Коді Вайомінг. Річка Шошоне тече на схід, до глядача.Повінь озера Міссула дає нам краще зрозуміти процеси ерозії та осадження, які мали місце під час потопу Буття. Міссульський потоп також допомагає нам зрозуміти наслідки стікання вод Потопу з континентів (рецесивна стадія).

Ця стадія буде характеризуватися спочатку широкими потоками, потім – більш вузькими потічками, що протікають каналами. Широкі течії швидко розмиватимуть великі пласти осадових порід, утворюючи пласкі плато та високі ерозійні рештки.

Пізніші вужчі водні потоки, що йдуть перпендикулярно гірським бар’єрам, швидко розсікатимуть поверхню, утворюючи водяні ущелини.