Провідний первосвященик еволюції відкриває її потворну сторону.

Професор Річард Докінз нападає на християн за «звірства», але прагне відродити ті аспекти гітлерівського мислення, від яких Захід відхрещувався десятиліттями.Фанатичні атеїсти-дарвіністи, такі як відомий професор Річард Докінз з Оксфорда, старанно переконують мільйони людей, що все сталося само собою. Докінз використовує еволюцію як милицю для своєї атеїстичної віри, часто кажучи:

«Дарвін надав можливість бути інтелектуально повноцінним атеїстом».

Звідси випливає, що не може бути такого поняття, як добре чи погано, не може бути стандарту поза людською думкою. Докінз – автор книги «Бог як ілюзія», що недавно вийшла, в якій він звинувачує віру в Бога у всіх видах «поганих речей» (хоча його власна філософія каже, що не може бути об'єктивного мірила для того, щоб назвати щось «поганим»).

Такі, як Докінз, часто піднімають факт релігійних воєн та інших «фундаменталістських злодіянь», маючи на увазі, що якби тільки людство подорослішало й зустріло життя без Бога, ми нарешті досягли б якоїсь мирної утопії. Важливо відзначити, що релігія не мала жодного відношення до переважної більшості воєн, наприклад, до війни хуту і тутсі в Руанді, Фолклендській війні, В'єтнамській та Корейській війнах, Другій світовій війні, Першій світовій війні, війні в Гран-Чако в Південній Америці, Русско -японській війні, Іспано-американській війні, Прусько-французькій війні, Кримській війні, Громадянській війні в США, Наполеонівським війнам, Війні Троянд, Монгольським війнам, Галльській війні, Пунічним війнам, Пелопонеській війні, Асирійським війнам...

Вищезгадані критики зазвичай гублять з уваги чіткий зв'язок між геноцидними звірствами Гітлера й еволюційним (і безумовно антибіблійним) прагненням, яке рухало ним, а також його явний намір знищити християнство. Не кажучи вже про те, що кількість людей, вбитих в минулому столітті антирелігійними режимами, настільки величезна, що порівняно невелика кількість людей, вбитих під час хрестових походів, інквізиції тощо, тьмяніє перед ними (див. також Справжній послужний список християнства).

Окрім того, як зазначали багато інших, ті, хто чинить звірства, зрікаються Господа, якому, як вони стверджують, служать, в той час як режими, на кшталт Пол Пота і Сталіна, не виявляють жодної невідповідності з їхньою основною філософією – навіть навпаки. Див. «Теорія еволюції та соціальне зло».

«Мені неприємно погоджуватися з Гітлером, але...»

Євгеніка – це «наука», розроблена двоюрідним братом Дарвіна, Френсісом Гальтоном (див. Євгеніка... смерть беззахисних та спадщина двоюрідного брата Дарвіна). Заснована на принципах контрольованого відбору, вона виступає за збільшення бажаних показників в людській популяції. Проте екстремальне застосування цього принципу призвело до примусової стерилізації та вибракування «менш пристосованих».

Ця філософія була помітною й популярною до Другої світової війни, і в Сполучених Штатах вона призвела до широко поширеної практики насильницької стерилізації «небажаних». Багато хто в США навіть вважав публічнеІдеї Гітлера про «пануючу расу» були зумовлені дарвінівськими уявленнями про перевагу сильних над слабкими й про людину як біологічний товар. Сьогодні передові еволюціоністи прагнуть відродити деякі аспекти ідеї нацистів. демонстрування нацистським урядом таких принципів «прогресивним».

Ідеї євгеніки підживлювали мислення нацистів, включаючи їхню сумно відому програму «расової гігієни» та «виведення надлюдей». Це поступово призводило до ще гірших звірств, включаючи, наприклад, передвоєнну ліквідацію цілих лікарняних відділень із людьми, які мають серйозні хронічні психічні відхилення.

Після жахливого викриття нацистських таборів смерті під час визволення союзниками, євгеніка та інші форми соціального дарвінізму сором'язливо відійшли у тінь. (Хоча більшість сучасних еволюціоністів прагнуть відмежуватися від соціального дарвінізму, стверджуючи, що він є неправильним застосуванням дарвінівської теорії, Дарвін безперечно був соціальним дарвіністом). Проте не дивно, що такі принципи зараз переглядаються, оскільки добір корисних ознак логічно узгоджується з еволюцією.

Сам Докінз тепер каже, що деякі ідеї євгеніки, можливо, не такі вже й погані. В листі до редактора газети Sunday Herald (Шотландія) Докінз каже, що, хоч і не хотілося б бути поміченим у згоді з Гітлером, євгеніка може бути практичною та бажаною. Він пише, що «якщо можна розводити велику рогату худобу для надоїв, коней для швидкості бігу й собак для вміння пасти худобу, то чому на Землі не можна розводити людей з математичними, музичними чи спортивними здібностями?».¹

Докінз та інші відомі еволюціоністи все частіше застосовують свій твердий світогляд до таких питань, як генетичне покращення людського виду, яке, за їхніми словами, є логічним наслідком бажання використовувати генетичні маніпуляції для лікування хворіб. (Це відрізняється від генетичного виправлення шкідливих мутацій, тому що приклад зцілення Христа показує, що виправлення наслідків прокляття є благословенням).

Розведення та вибраковування людей

Докінз пише:

«Цікаво, чи можемо ми, через 60 років після смерті Гітлера, хоча б наважитись запитати, в чому моральна різниця між селекцією на музичні здібності та примусом дитини до занять музикою? Або чому допустимо тренувати швидких бігунів та стрибунів у висоту, але не розводити їх. Я можу придумати кілька відповідей, і це хороші відповіді, які, мабуть, зрештою переконали б мене».

Його колега-еволюціоніст доктор Пітер Сінгер, фахівець із біоетики з Прінстонського університету, з цим повністю згоден. Сінгер також є відомим прихильником евтаназії, в тому числі як морального обов’язку у випадку деяких літніх/інвалідів (хоча, до речі, не його власної матері, коли вона мала хворобу Альцгеймера). (Групи інвалідів пікетують його лекції в Німеччині, оскільки ця країна знає, що таке євгеніка на практиці).

Окрім того, він регулярно пропагує ідею інфантициду – права батьків позбавлятися немовлят, особливо дітей-інвалідів. Він охоче визнає, що немовлята в утробі матері є людьми. Але замість того, щоб вважати це причиною не вбивати їх, він стверджує протилежне. Якщо можна вбити дитину в утробі матері (аборт), тому що вона ще не знайшла повних «прав» «особистості», то чому не можна дати батькам право вирішувати, скажімо, протягом декількох місяців життя новонародженого, чи хочуть вони «прийняти» дитину або позбутися її?

Те саме ілюструє звіт New Scientist про цільові аборти:²

«Робоча група вважає, що нові технології рекомбінантної ДНК незаперечно доводять, що ненароджена дитина є повноцінною людською істотою з моменту запліднення, що всі аборти переривають життя людини, й що ненароджена дитина є окремим людським пацієнтом, який перебуває під наглядом сучасної медицини».

Але оскільки журнал New Scientist, будучи еволюційним журналом, переважно є антихристиянським, далі додається таке:

«Точка, в якій життя набуває індивідуальності, – це не те, що біологія може вирішити…»³

Внаслідок такої етики проти життя, яке пропагує Докінз та Сінгер, деякі країни вже вступили на шлях євгеніки, дозволивши генетичний скрінинг в клініках репродуктивної медицини, а також скрінинг перед народженням, що дозволяє відсіювати небажані риси шляхом аборту. Зверніть увагу, що в деяких країнах однією з найпоширеніших «небажаних ознак» є жіноча стать, що робить дивним той факт, що більшість сучасних феміністок фанатично підтримують аборти з будь-якої причини.

Права для мавп, несправедливість для людей

Іншим логічним результатом заперечення Буття є те, що люди більше не розглядаються як унікальне творіння за образом та подобою Божою. Це неминуче викликає тиск у двох напрямах: зниження та знецінення людства та підвищення та піднесення тваринного царства (що далеко за межами його місця у Божому задумі).

Тому не випадково, що Сінгер, можливо, є провідним у світі борцем за «права тварин», а Докінз – лідером руху за те, щоб людиноподібні мавпи отримали ті самі юридичні права, що й люди. Подібні речі можуть здатися читачеві дивними та неприродними, але подумайте, який сенс вони мають для людей, підкованих в еволюціонізмі. Немає Творця, немає непогрішного одкровення, немає правил. Немає Бога, немає душі. На якій підставі, окрім Біблії, ви заперечуватимете проти надання розумному шимпанзе тих самих «прав», що й розумово відсталій людині?

Еволюціоністи дедалі активніше виступають за атеїзм

Схоже, що дарвінівський джин вирвався з пляшки, частково завдяки тому, що віруючі масово не змогли виступити єдиним фронтом проти його основної філософії та «за» історію Буття.⁴

Прихильники еволюції стають дедалі сміливішими, відмовляючись від нещирих заяв про те, що еволюція не загрожує християнству, на які купилися надто багато церковників. Ми бачимо це не тільки в їх лобових атаках, що посилюються на теїстичну релігію (особливо на християнство, й особливо істерично на креаціонізм або його найменші а-ля прояви – теорію розумного задуму),⁵ а й у їхніх баченнях соціальної інженерії. Ми, християни, повинні були зрозуміти, що еволюційні заяви про «нейтралітет» щодо християнства не можуть тривати довго.

Висновок

Оскільки поколінням продовжують викладати усі факти природи в рамках, які передбачають істинність широкої еволюційної парадигми й таким чином завжди «підкріплюють» її, ми можемо очікувати, що суспільство все більше «еволюціонуватиметься», уповільнюючи темпи розвитку залишків християнської спадщини на Заході.

Зараз, як ніколи раніше, віруючим необхідно поширювати якісну інформацію про Створення світу серед своїх друзів та сусідів, в тому числі показувати їм наслідки пасивності в цьому життєво важливому питанні.