Розмірковуючи про звірства у Східному Тиморі, Косово, Боснії та Руанді, багато хто задається питанням, чи можна притягнути вбивць до відповідальності. Але на якій підставі чинити правосуддя?

Це питання виникло ще півстоліття тому, коли нацистських лідерів судили у Нюрнберзі після Другої світової війни. Оскільки Гітлер був мертвий, Герман Герінг був головним нацистом з-поміж тих, хто вижив, на суді. Він заявив, що нацистів судили лише тому, що вони програли війну, а не тому, що вони були винними у якомусь злочині – суд переможців над переможеними.¹ Зрештою, власні закони націонал-соціалістичної партії дозволяли переслідування євреїв.

У своїй приголомшливій вступній промові головний прокурор США, суддя Роберт Джексон, апелював до «моральної, а також юридичної неправоти» та «морального почуття людства».² Джексон ясно визнав, що нацисти порушили вищий, універсальний моральний закон проти масових убивств, незалежно від того, що говорили їхні власні закони.

Але як може існувати абсолютний моральний закон без абсолютного морального Законодавця? Сам Ісус зазначив у Матвія 15:19, що злим вчинкам завжди передують злі думки, і виходять вони зі зіпсованого «серця» (у біблійному розумінні серце – місце, де є інтелект і воля). І перш ніж вчинити свої жахливі злочини, нацистський режим вже виробив порочний спосіб мислення, який виключав Божі заповіді.

Суддя Джексон зазначив, що «нацистська партія завжди була переважно антихристиянською за своєю ідеологією» і «проводила систематичні та нещадні репресії проти всіх християнських сект та церков».² Він процитував указ провідного нациста Мартіна Бормана:

«Все більше і більше народ має бути відокремлений від церков та їхніх органів, пасторів».²

Джексон процитував іншого обвинуваченого, затятого антиєврейського пропагандиста та порнографа Юліуса Штрейхера, який «скаржився, що християнські вчення стоять на шляху "расового вирішення єврейського питання в Європі"».²

[Оновлення: інший високопосадовець американської команди обвинувачів у Нюрнберзі, генерал Вільям Донован, зібрав величезну кількість документів про те, що нацисти планували систематично викорінювати німецьке християнство. Після смерті Донована в 1959 документи зберігалися в Корнельському університеті. Див. також Нацисти планували знищити християнство].

Навпаки, як документально підтверджується в одному з випусків журналу Journal of Creation³, нацисти охоче використали еволюційні концепції, що вже вкоренилися у німецьких академічних колах. Зверніть увагу, що підзаголовок книги Дарвіна «Походження видів шляхом природного добору» звучав як «Збереження сприятливої раси у боротьбі за життя». Еволюційне вчення було просто доведене до логічного кінця нацистами, які намагалися винищити нижчі раси, такі як євреї, цигани та слов'яни, а також інших непридатних (наприклад, інвалідів). Це підтверджує еволюціоніст сер Артур Кіт, який писав:

«Німецький фюрер, як я стверджував, є еволюціоністом; він свідомо прагнув до того, щоб практика Німеччини відповідала теорії еволюції».⁴

Це стосувалось не лише нацистської Німеччини, а й країн союзників. Насправді ще до Другої світової війни еволюція надихнула програми примусової стерилізації в Лінчбурзі, штат Вірджинія, США,⁵ і Вермонті.

Проте західні країни не вивчили уроки жахливих воєн та геноцидів цього століття. Еволюція сьогодні вкоренилася у наших університетах навіть більше, ніж це було у нацистській Німеччині.

Нещодавно Прінстонський університет призначив активіста боротьби за права тварин Пітера Сінгера на кафедру біоетики. Сінгер, затятий еволюціоніст, сумно відомий своєю підтримкою абортів, евтаназії та вбивства немовлят-інвалідів і старих (крім власної матері, яка страждає на хворобу Альцгеймера).

А наш репортаж про масове вбивство в середній школі Колумбайн свідчить про вплив еволюційного мислення на молодь, що триває.

Зрештою, суспільство може змінитися на краще лише в тому випадку, якщо зміняться серця окремих людей. Журнал Creation Magazine прагне підірвати руйнівне вчення про еволюцію та переконати людей довіряти Божому Слову.