Як жахіття Голокосту могли статися у найцивілізованішій країні світу? Величезні масштаби вбивств вимагали величезної мережі учасників, то ж як стільки людей могли вчиняти такі звірства?

Річард Вайкарт, професор сучасної європейської історії Каліфорнійського державного університету в Станіслаусі, у своїй недавній книзі «Від Дарвіна до Гітлера: еволюційна етика, євгеніка та расизм у Німеччині» докладно описав дарвінівське коріння багатьох аспектів нацистського терору.¹

Він показав, що дарвінізм заклав підвалини багатьох нацистських принципів. Наприклад, дарвінізм підривав унікальність людства, що, у свою чергу, підривало святість безневинного життя. Це саме по собі слизький шлях – як тільки суспільство починає йти по ньому, вважаючи який-небудь клас людей негідним життя, важко зупинити поширення даного підходу і на інші класи, коли двері вже відчинені.

Дарвінізм також підірвав божественну основу етики та моралі, коли моральний релятивізм замінив традиційні моральні кодекси. Натомість поняття еволюційного прогресу стало вищим благом (не звертаючи уваги на протиріччя, що полягає в тому, що поняття «благо» втрачає сенс, коли мораль стає відносною). Тому християнські ідеї співчуття до хворих та інвалідів були відкинуті як слабкі. На зміну їм прийшли уявлення про домінування сильних над слабкими і навіть твердження, що знищення слабких – це добро.

Поняття еволюційної придатності застосовувалося як до окремих людей, так і до груп. Вайкарт зазначає, що додарвінівські расистські ідеї зазвичай відкидалися завдяки домінуючому християнському світогляду, за яким усі люди походять від Адама та Єви. Але німецькі дарвіністи-расисти вважали, що темні «раси» стоять ближче до мавп, ніж до «вищих» світлих людей. Це мало жахливі наслідки у вигляді геноциду гереро в Африці на початку 1900-х годов.²

Лінія від Дарвіна до Гітлера не була прямою, вона була дуже розгалуженою. Вайкарт показує, як ідеї Дарвіна набули величезної популярності у колах освічених німців переважно завдяки працям Ернста Геккеля, відомого своїми підробленими малюнками ембріонів.³

Геккель, у свою чергу, вплинув на Альфреда Плотца, засновника Німецького товариства расової гігієни, першої у світі євгенічної організації. До цієї організації як провідний член входив Юліус Леманн. Він був євгеніком-расистом та великим видавцем медичних та наукових підручників, а з 1920 року підтримував близький контакт із Гітлером.

Ідеї расової гігієни були поширені у елітних академічних колах, вони проникли й у віденську пресу ще за часів Гітлера, які передували Другій світовій війні. З приходом Гітлера до влади нацистська пропаганда ще більше поширила ці ідеї в маси. В одному з фільмів, «Жертви минулого» (Opfer der Vergangenheit, 1937; див. нижче), був показаний понівечений інвалід з наступними словами:

«Усі слабкі живі істоти неминуче загинуть у природі. За останні кілька десятиліть людство дуже погрішило проти закону природного добору. Ми не просто зберегли життя, негідне життя, ми навіть дозволили йому розмножуватися! Нащадки цих хворих людей виглядають... як ось ця людина!».

На жаль, сьогодні та сама філософія, яка лягла в основу нацизму, викладається як факт у західних ЗМІ та освічених колах. А філософи-атеїсти, такі як Пітер Сінгер та Джеймс Рейчелс, застосовують ту саму аргументацію, що й нацисти, стверджуючи, що дарвінізм підірвав святість людського життя, тому має бути дозволена примусова евтаназія, наприклад, новонароджених інвалідів. Це показує, що якщо ми не будемо вчитися на помилках історії, то швидше за все повторимо її.

Оновлення від 29 серпня 2014 року. Дивіться нижче відео лекції доктора Вайкарта «Від Дарвіна до Гітлера, чи знецінює дарвінізм людське життя», де він пояснює революційний вплив дарвінізму на етику та мораль.

Дарвінізм зіграв ключову роль у розвитку євгеніки (руху, який прагне контролювати відтворення людей задля поліпшення людського виду), а також у розвитку евтаназії, дітовбивства, абортів і расового винищення. Ці речі були особливо важливі у Німеччині, оскільки Гітлер побудував своє уявлення про етику на дарвінівських принципах.