Нещодавня заява про знахідку нової перехідної форми людини під назвою Гомо наледі (Homo naledi) схвилювало увесь світ антропології.^{1, 2, 3} 

Журнал National Geographic використав цю новину як головну історію місяця, а NOVA провели спеціальну телетрансляцію, демонструючи нове відкриття.³ Викопні рештки нового «виду» були названі схожим на людину предком, який чітко зайняв місце між австралопітеком (Australopithecus) та нашим родом Гомо (Homo)^1, 3 Як ми можемо бачити, це відповідає еволюційній історії, яка пропагандується з XIX століття. Але кому насправді належать ці кістки?

Три важливих питання, на які потрібно відповісти, перш ніж ми зробимо висновок: перше – чи є заявлений гомінід заново відкритим перехідним видом між мавпою та людиною? Друге – який насправді вік цих скам’янілих решток? І нарешті – як скам’янілості опинилися глибоко всередину печери? Всі ці питання мають значення для усієї християнської спільноти незалежно від того, якій стороні даної проблеми вони надають перевагу.

Вищеописані скам’янілі рештки були знайдені в 2013 році у віддаленій секції, яка має назву Діналеді (Dinaledi Chamber), печерної системи «Висхідна зоря» у Південній Африці. Щоб дістатись цієї секції вченим довелося подолати два вузьких проходи, один з яких був не більший за 25 см. Ці печери утворилися у складі підгрупи Малмані (Malmani Subgroup) в доломітовій (вапняковій) гірській породі, яка, ймовірно, відклалася у дні Ноєвого потопу. 

Світські вчені вважають, що ця печерна система розвинулась протягом пліоцену-плейстоцену, а тому, на їхню думку, її вік складає 3 млн. років.² Однак вчені-креаціоністи стверджують, що такі печери утворилися або в час відходу потопних вод, або безпосередньо відразу після Потопу, а, отже, вік печер складає всього декілька тисяч років.

Згідно із заявами вчених, було знайдено приблизно 1550 окремих фрагментів гомініда, які дістали із багатого на глину осаду на дні печери. Ці фрагменти належали як мінімум 15 окремим особам. Ця сукупність скам’янілих фрагментів включає у себе рештки немовлят, неповнолітніх, дорослих та тих, хто вже почав старішати (mature adults). Світські вчені заявили, що ці всі фрагменти належать новому окремому виду, який вони назвали Гомо наледі (Homo naledi)¹. Цікаво, що в печері також побувала минула дослідницька група, яка змінила розташування деяких кісток на підлозі.²

Кістки Гомо наледі, які були знайдені

Чим же насправді є Хомо наледі? 

Бергер (Berger), головний дослідник, разом зі своїми колегами заявив, що усі кістки відповідають новому перехідному або «мозаїчному» виду.¹ Будь-яка перехідна ланка повинна еволюціонувати лише частково, володіючи ознаками, які притаманні обом видам, які вона, ймовірна, сполучає. 

На даний момент не існує жодних незаперечних скам’янілих доказів існування перехідної форми між будь-якими видами живих створінь. 

Удавані мозаїчні види мають схожі особливості із непов’язаними видами, але всі вони якось об’єднані. Стопи, ноги та руки Хомо наледі (Homo naledi) були майже такими ж, як і у людей, а таз і плечі більше походили на Австралопітека (Australopithecus), який насправді є вимерлим видом мавпи. Стів Черчиль (Steve Churchill) з університета Дюка розповів для National Geographic: 

«Якщо б ви знайшли стопу власноруч, ви подумали б, що якийсь Бушман (Bushman) помер».³ 

Бергер (Berger) зі своєю командою навіть заявили, що ідентифікували особин чоловічої та жіночої статей, базуючись на відмінностях кісток у розмірах.

Також кусочки черепа, здавалося, не відповідали щелепам. Незважаючи на те, що зображується у художніх картинах, не було знайдено жодного повного черепа із прикріпленою щелепою. Навпаки, вони знайшли «крихітні мозки, які застрягли на зовсім не крихітних тілах», як палеоантрополог Фред Грін (Fred Grine) розповів.³ 

Усі ці незвичайні розміри, змішані людські та схожі-на-людські кістки вказують на те, що вони (кістки) можуть навіть не збігатись (рос. совпадать). Вигадані чоловіки та жінки, ймовірно, були складені із різних видів. Чи могли ці палеонтологи сфабрикувати новий вид шляхом об’єднання частин, які зовсім непов’язані між собою? Чи керувались вони власною уявою та очікуваннями, коли складали фрагменти кісток разом? Якщо так, то це не вперше.⁴

Тим не менше, це відкриття є незвичайним через відносно вільний і незатверділий осад, в якому кості були знайдені. Всі вони знаходились у верхніх 20 см (8 дюймів) відкладів, що заповнювали дно печери.² В одному нещодавньому геологічно звіті було сказано: 

«Залишки гомініда у цій місцевості, як правило, укладені в літифікований обломковий осад (уламки, складені у вигляді осаду) в печерах, які знаходяться у багатих строматолітом (скам’янілі водорості) доломітах підгрупи Малмані (Malmani Subgroup)».² 

Іншими словами, затверділа осадова порода вміщує більшість вищезгаданих скам’янілих кісток, включно із австралопітеком-седіба (Australopithecus sediba), якого знайшов Лі Бергер (Lee Berger) у 2008 році всього за 16 км звідси. Мавпоподібні скам’янілості останнього були датовані світськими науковцями у 2 млн років.^3, 5 

Знахідка скам’янілих залишків Гомо наледі (Homo naledi) у такій самій пухкій незатверділій осадовій породі означає, що ці скам’янілості могли відкластись набагато пізніше, а саме у період післяпотопного Льодовикового періоду, що означає, що справжній вік Гомо наледі (Homo naledi) насправді складає близько 4000 років!