Нікого не здивувати тим, що органи відчуття деяких тварин розвинені набагато краще, ніж у людей. Наприклад, неймовірно чутливий нюх хижих тварин або на вдивовижу гострий зір соколів. Нас не дивує те, що вуха собак вловлюють ті частоти, які ми не чуємо.

Було б цікаво дізнатись про результати сучасних досліджень у цій галузі. Такі дослідження проводяться і вони підтверджують той факт, що в деякому аспекті людський слух є кращим за слух інших ссавців.¹

Давно відомо, що людське вухо має унікальну здатність розрізняти невеликі відмінності в звукових хвилях незалежно від їх частоти і відстані до нас. Але навіть ця здатність меркне в порівнянні з тонко налаштованими здатностями окремих клітин, що знаходяться в слуховій корі головного мозку людини. Насправді, ці клітини працюють в 30 разів краще, ніж слуховий нерв, який несе до них сигнали.

Дослідження проводилося шляхом імплантації електродів, які безпосередньо стимулювали нейрони. Результати вражають.

«Кожен слуховий нейрон людини показав дивовижну здатність розрізняти дуже тонкі відмінності частот включно до однієї десятої октави. Для порівняння, у котів цей показник доходить до близько однієї октави, у щурів – однієї третьої октави, а в макак - від половини, до повної октави».²

У зв'язку з цим виникає цікаве питання до еволюціоністів – чому це так? Перше припущення, яке спадає на думку, пов’язане з вмінням говорити - унікальною здатністю людини. Таким чином, еволюціоністи можуть стверджувати, що спільні переваги, які надає мова (виживання групи за рахунок поліпшеної комунікації і т.д.), спричиняють необхідність такої частотної дискримінації, яка виникла внаслідок неодарвіністських процесів.

Але такі доводи не мають сенсу по тій простій причині, що частотна дискримінація не є причиною мовної дискримінації. Вона, більш ймовірно, пояснює здатність сприймати музику. Але яке відношення до виживання має музика? До сьогодні еволюціоністи не дають пояснення. 

Але існує сенс розглядати музику, як один з очевидних дарів Творця людству. Подарунок, який приносить нам задоволення і дає можливість проявити поклоніння і захоплення Тим, Хто його подарував. Жодна тварина ніколи не розуміла і ніколи не зрозуміє фуги Баха.

Розмірковуючи про музику і тонкі відмінності в частотах, пригадується кістяна флейта, рештки якої були знайдені в місцях поселень неандертальців. Характер зношеностей інструменту навколо отвору для пальців дає експертам право припускати, що музикант займався тим, що джазові музиканти називають «викривленням» нот – тонкі відмінності в частотах, які досягаються ковзанням пальця навколо отвору.³

Звичайно, це не дивина для креаціоністів, оскільки за Буттям (перша книга Біблії) неандертальці були абсолютно нормальними людьми, післявавилонськими нащадками Адама. Таким чином, вони мали здатності не тільки до мови, а й до музики. Для того, хто визнає дарвіністську теорію і еволюційну хронологію, неандертальці не можуть бути людьми. Це тому, що ці сотні тисяч років набагато старіші за біблійного Адама. 

Отже, неандертальці були свого роду людиноподібними, бездушними тваринами, свого роду попередніми «експериментами» утворення справжніх людей. Тому, будь-які докази мови або музики неандертальців (кістяна флейта і під'язикова кістка, як у людей, дає право припускати, що вони могли говорити) є неприпустимими в таких колах.

Ще одним сучасним підтвердженням є нещодавнє відкриття гену (названий FOXP2), який відповідає за мову та вміння говорити в ДНК беззаперечних неандертальців.⁴ 

Насправді, незважаючи на заклики «почекай і побачиш» деяких дослідників (можливо, під впливом правлячої еволюційної парадигми про неандертальців як підвиду людей та інших видів), людський ген – такий, як було виявлено під час дослідження неандертальців – абсолютно відрізняється від гену, скажімо, шимпанзе. А мутація в цьому гені впливає на здатність людини говорити. 

Відтак докази абсолютно очевидні і підтверджують ідею про те, що неандертальці могли говорити. Щонайменше, це абсолютно відповідає простій історії Буття.